454-та дивізія охорони (Третій Рейх)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
454-та дивізія охорони (Третій Рейх)
454. Sicherungs-Division
На службі 19 березня 1941 — 5 серпня 1944
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Вид Heer
Тип Вермахт
Роль піхота (охорона тилу)
Чисельність піхотна дивізія
У складі 49-й гірський корпус
Група армій «Центр»
Група армій «Південь»
2-га армія
11-й армійський корпус
8-й армійський корпус
1-ша танкова армія
24-й танковий корпус
42-й армійський корпус
59-й армійський корпус
4-та танкова армія
13-й армійський корпус
Гарнізон/Штаб Трахенберг
Війни/битви

Друга світова війна
Східний фронт

Командування
Визначні
командувачі
генерал-лейтенант Гельмут Кох

454-та дивізія охорони (Третій Рейх) (нім. 454. Sicherungs-Division) — піхотна дивізія німецьких сухопутних військ, що виконувала завдання охорони тилу військ Вермахту за часів Другої світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

454-та дивізія охорони була створена 19 березня 1941 року в місті Трахенберг у 8-му військовому окрузі (нім. Wehrkreis VIII) на базі частин 221-ї піхотної та штабу 454-ї дивізії особливого призначення.

454-та дивізія охорони здійснювала охорону тилів і комунікацій військ, що діяли на передовій. Хоча, зазвичай, охоронні дивізії не представляли собою суттєвої бойової сили (були призначені для охорони важливих тилових об'єктів, знищення залишків частин і підрозділів противника, які залишились в тилу, боротьби з партизанами) та деякі з них все ж використовувались і для ведення бойових дій, у тому числі і 454-та дивізія.

22 червня 1941 дивізія була підпорядкована командуванню 103-го тилового району оборони групи армій «Південь» вже в перші дні війни вступила в бій з частинами 72-ї гірсько-стрілецької дивізії Червоної Армії. У жовтні 1941 року дивізія контролювала територію Овруцького, Коростенського і Житомирського районів України, при цьому командуванню дивізії було підпорядковано до 6 000 українських поліцаїв (в основному з числа емігрантів, які прийшли з німцями, а також колишніх військовополонених). Згодом, в жовтні — грудні 1941 року, разом з частинами 339-ї, 707-ї піхотних, 221-ї, 286-ї, 403-ї охоронних дивізій та кавалерійської бригади СС 454-та дивізія охорони забезпечувала охорону тилів групи армії «Центр», яка наступала на Москву.

Чорними днями для дивізії стали дні з 12 по 14 травня 1942 року, коли частини дивізії в складі VIII-го армійського корпусу 6-ї армії опинились на вістрі удару радянських військ, які наступали на Харків. В ході цих боїв дивізія фактично перестала існувати. Спочатку, внаслідок удару 41-ї стрілецької дивізії полковника В. Г. Баєрського за підтримки 48-ї танкової бригади полковника О. П. Сильнова був розгромлений вщент один з полків, згодом 411-та сд полковника Пєсочина та 266-та сд полковника Таванцева зломили супротив інших частин дивізії і прорвались до річки Оріль. Уведені в прорив війська 6-го кавалерійського корпусу (генерал-майор Носков) і 7-ї танкової бригади (полковник Юрченко) переслідували залишки частин дивізії до Козачого Майдану. Внаслідок панічного відступу дивізії командувач 6-ї армії генерал-полковник Паулюс був вимушений відвести назад на 10 кілометрів весь VIII-й армійський корпус. Цей епізод став переломним у подальшій історії 454-ї дивізії охорони. Уже в червні — липні 1942 року дивізія формується про принципу іноземних частин вермахту та СС, коли при загальному німецькому командуванні підрозділи сформовані не з німців, а громадян інших національностей. У 454-й дивізії були створені два дивізіони з донських та кубанських козаків по 700 шабель в кожному.

В листопаді — грудні 1942 року 1-й та 11-й козачі дивізіони діяли в районі Ставрополя. В лютому 1943 року до складу дивізії був включений козачий кавалерійський полк «Юнгшульц», сформований влітку 1942 року у складі 1-ї танкової армії вермахту. З початку формування полк мав два ескадрони: один німецький, другий з козаків — перебіжчиків. Згодом на підступах до Кавказу до полку був влитий козачий ескадрон, сформований у Сімферополі, та дві сотні, сформовані за рахунок жителів кубанських станиць.

У листопаді 1943 року 454-та охд охороняла тили 4-ї танкової армії, яка 16-18.11.43 розпочала контрнаступ на Київ вздовж Житомирського шосе. Після невдалого наступу дивізія поволі відходила на захід, спочатку в район Рівного (січень 1944), а згодом і до Західного Бугу.

У липні 1944 дивізія остаточна розгромлена в бою під Бродами. Офіційно розформована 5 серпня 1944.

Райони бойових дій[ред. | ред. код]

Командування[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]


Нагороджені дивізії[ред. | ред. код]

Кавалери Золотого Німецького Хреста 6
Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[1] 1
Кавалери Почесної відзнаки Сухопутних військ
«Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ»
2

Бойовий склад 454-ї дивізії охорони[ред. | ред. код]

Основні частини та підрозділи дивізії[2][3]
Літо 1942
Кінець 1943

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • 454. Sicherungs-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 28 червня 2012. (англ.)
  • 454. Sicherungs-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 28 червня 2012. (нім.)
  • 454. Sicherungs-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 28 червня 2012. (італ.)
  • Характеристика німецького угрупування. 454-та охоронна дивізія.

Література[ред. | ред. код]

  • Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933—1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol. III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 285.
  • Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg, 1939—1945. Vol. II: Die Landstreitkräfte 1-5. Mittler: Frankfurt am Main 1966.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Holders of high awards. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 28 червня 2012.
  2. 454. Sicherungs-Division. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 28 червня 2012.
  3. 454. Sicherungs-Division. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 28 червня 2012.