46-й окремий батальйон спеціального призначення (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна»
46th Battalion patch (Ukraine).png
Нарукавний знак батальйону
Засновано 2015
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Чисельність батальйон
У складі
54 ОМПБр.png
54 ОМБр
Дислокація  Харківська область, Лозова
Веб-сайт www.battalion-donbass.info
Командування
Командувач полковник
Власенко В'ячеслав Вікторович
Начальник штабу майор
Гетьман Василь Анатолійович

Commons-logo.svg 46-й окремий батальйон спеціального призначення (Україна) у Вікісховищі

46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна» (46 ОБСпП, в/ч В2612) — окремий батальйон Сухопутних військ Збройних сил України. Був створений взимку 2015 року на основі тих бійців батальйону «Донбас» Національної гвардії України, що забажали перейти до лав Збройних сил України.

Історія[ред.ред. код]

Батальйон «Донбас-Україна» як спецпідрозділ ЗСУ був створений в січні-лютому 2015 року з колишніх воїнів батальйону «Донбас» Національної гвардії України.[1]

Для бійців, які пройшли бої в Попасній, в Лисичанську, під Авдіївкою, в Широкіному, отримали страшний досвід Іловайського і Дебальцевського котлів, пережили ворожий полон мотивацією до переходу в підпорядкування Збройних Сил України було глибоке усвідомлення того, що війна на Сході України ведеться, не стільки з внутрішнім ворогом, скільки із зовнішнім агресором (боротьба із зовнішнім ворогом – це якраз завдання ЗСУ, а не МВС), а також небажання будь-яким чином брати участь у політичних ігрищах і потреба отримання важкого озброєнням задля надання належної відсічі противнику.[Джерело?]

Ініціатором переформатування був колишній в.о. командира батальйону НГУ «Донбас» полковник  В'ячеслав Вікторович Власенко («Філін»), який і став командиром 46-го ОБСпП батальйону «Донбас-Україна». Начальником штабу новоствореного батальйону став підполковник Ніколов Михайло Михайлович. У лютому 2015 року на 235-му загальновійськовому полігоні у Дніпропетровській області почалося формування батальйону.[Джерело?] У травні 2015 року на озброєння танкової роти батальйону надійшли зі сховища танки Т-72.[Джерело?] 28 червня 2015 року батальйон склав присягу.[Джерело?] 7 серпня після проведення бойового злагодження на військових полігонах формування батальйону остаточно завершено.[Джерело?]

Відбуття у зону АТО[ред.ред. код]

12 серпня підрозділи «Донбас-Україна» ввійшли в зону АТО.[Джерело?] Розвідрота батальйону оперувала в районі Попасної.[Джерело?][Коли?] Напрям Горлівка - Клинське був в зоні оперативної відповідальності 1-ої і 2-ої штурмових рот батальйону.[Джерело?][Коли?]

12 листопада 2015 року 46-ий ОБСпП «Донбас-Україна» в повному складі прибув до села Кримське Новоайдарського району Луганської області. Батальйон 4 місяці успішно виконував бойові завдання по стримуванню вогневої і наступальної активності противника, боротьбі з ворожими диверсійно-розвідувальними і снайперськими групами. Противником на цій ділянці розмежування був т. зв. «14-й батальон территориальной обороны ЛНР» «Прізрак».[Джерело?] Під час виконання завдання в Кримському 3-оє бійців батальйону загинуло. Згідно даних розвідки батальйону противник втратив 13 чоловік загиблими і 22 пораненими.[Джерело?]

Злагодження на полігоні[ред.ред. код]

18 березня 2016 року після виконання бойового завдання 46-и ОБСпП ЗСУ «Донбас-Україна» був виведений для поповнення і бойового злагодження із зони АТО.[Джерело?] Після отримання поповнення і проведення бойового злагодження на полігонах під містом Рівне і та на загальновійськовому полігоні «Широкий лан» (Миколаївська область) батальйон «Донбас-Україна» отримав достатній рівень готовності для відправки в зону бойових дій.[Джерело?]

Друга ротація до зони АТО[ред.ред. код]

25 травня «Донбас-Україна» зайшов до зони АТО. Після детального вивчення ситуації і проведення розвідки на місцевості, 2 червня підрозділи батальйону зайняли бойові позиції у смт. Мар’їнка, що під Донецьком – в одній із найгарячіших точок конфлікту у 2016 році.[Джерело?] Перед командуванням батальйону було поставлене бойове завдання – основні зусилля зосередити на напрямку Олександрівка, Мар’їнка, Курахове та на утриманні населеного пункту Мар’їнка. Були облаштовані ротні опорні пункти в районі 300 метрів західніше терикону, 100 метрів південніше дамби, 500 метрів південніше озера з відповідним обладнанням трьох взводних опорних пунктів (ВОП) «Гуня», «Гонта», «Гоголь». Перша штурмова рота зайняла визначений ротний пункт в районі перехрестя доріг південніше терикону на східній околиці смт. Мар’їнка з обладнанням трьох ВОПів– «Лях», «Шах», «Сірко». Друга штурмова рота зайняла визначений ротний пункт в західній частині Мар’їнки з обладнанням трьох ВОПів – «Орлик», «Мазепа», «Богун».

Противниками батальйону спецпризначення «Донбас-Україна» на цій ділянці відрізку бойових зіткнень були: 100-та мотострілкова бригада ДНР,[Джерело?] 331-а парашутно-десантна бригада РФ,[Джерело?] дагестанський «спецназ» (т. зв. «мусульманський батальйон»),[Джерело?] батальйон «Легіон» (ДНР),[Джерело?] батальйон «пятнашка» (ДНР).[Джерело?]

Починаючи з 7 червня противник почав активно «промацувати» позиції батальйону. Проявлялось це у підвищеній вогневій активності противника (до 10 обстрілів з різних видів зброї щодоби), постійних спробах прокинення диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) противника, діяльності ворожих снайперів. Напруженість обстановки та інтенсивність бойових зіткнень почали проявлятись і в бойових втратах серед бійців «Донбас-України». Починаючи з 10 червня батальйон медична служба батальйону була змушена надавати допомогу пораненим. Один з епізодів, які великою мірою характеризують небезпечну місію медиків на війні стався 17 червня. Отримав поранення військовослужбовець батальйону (солдат Юрій Лясківський), під час його евакуації були поранено ще двоє працівників медичної служби батальйону (капітан Олександр Терен, солдат Микола Руденко).

Після активного промацування противник зробив декілька спроб знищити командний пункт (КП) «Карабін». Так, зокрема 14 липня – КП «Карабін» був обстріляний 120-мм (50 пострілів) і 152-мм (30 пострілів) мінометами. Після невдалих спроб дезорганізувати роботу штабу противник вирішив спробувати захопити взводні опорні пункти безпосередньо на лінії активного вогневого зіткнення. 23 липня відбувся штурм (спроба захоплення) ВОП «Сірко» силами 50-ти бойовиків. Штурм відбито. Противник поніс втрати у кількості до 10 чоловік. В той же день відбулась спроба штурму ВОП «Гонта» силами 30-ти чоловік. Штурм відбито. Втрати противника – до 5 чоловік вбитими і пораненими.[Джерело?]

25 липня – ворожий штурм ВОП «Гуня» силами до 30-ти осіб. Штурм відбито. Противник поніс втрати в кількості до 10 чоловік вбитими і пораненими. В той же день – ворожий штурм ВОП «Сірко» та «Шах» силами до 40-а осіб. Завдяки злагодженим діям бійців обох ВОПів противник відступив понісши втрати до 15-ти осіб.[Джерело?]

28 липня – ворожий штурм ВОП «Гонта» і «Гуня» силами до 40-а осіб. Штурм відбито. Противник поніс суттєві втрати – до 20-и вбитими і пораненими.[Джерело?]

30 липня – ворожий штурм ВОП «Гуня» і «Сірко» силами до 60-ти осіб. З маневруваннями і обстрілом ВОП «Мазепа», ВОП «Гоголь». Штурм відбито.[Джерело?]

13 серпня – обстріл зі 120мм і 150мм артилерії КП «Карабін». Загалом випущено до 70-ти мін.[Джерело?]

Після невдалих штурмів ВОПів і малорезультативних обстрілів важкими мінометами КП «Карабін», противник поніс серйозні втрати в живій силі і, очевидно, був деморалізований. Попри це обстріли позицій батальйону з різних видів зброї тривали практично щодоби, іноді по кілька обстрілів на день. Але інтенсивність спроб проникнення ДРГ противника значно спала. Щодо прямих спроб штурму позицій, то таких в цей період практично не було. Тим не менше, застосування під час обстрілів з боку противника важкої зброї призводило до численних поранень і, навіть, до загибелі бійців батальйону «Донбас-Україна».[Джерело?]

З 1 вересня 2016 року в зоні протистояння наступив т. зв. «режим тиші». Виявилось це не в повному припиненні вогню, а лише в зменшенні інтенсивності обстрілів. Через те, що спостерігачі з моніторингової місії ОБСЄ здебільшого працювали вдень, то противник концентрувався на обстрілах в нічну пору. Противник в цей час додатково широко використовував прилади безшумної стрільби (ПБС).

З 1-го жовтня режим припинення вогню був завершений, що вилилось в посиленні збройного протистояння в Мар’їнці. Проте пристріляність позицій ворога, стратегічна ініціатива і моральна перевага – всі ці фактори були уже на боці бійців батальйону «Донбас-Україна». Тому кінцівку свого перебування у Мар’їнці батальйон провів у хоч і позиційних, проте результативних, з точки зору нанесення бойових втрат противнику, боях. Так зокрема 7 жовтня 2016-го року під час нічного бою, внаслідок влучання в приміщення казарми противника було знищено 12 і поранено 35 бійців противника. Подібно, але з меншою інтенсивністю бойових дій, батальйон провів і решту днів свого перебування у Мар’їнці. Загалом батальйон «Донбас-Україна» виконав поставлене перед ним завдання по утриманню позицій в смт. Мар’їнка.

В Мар'їнці батальйон «Донбас-Україна» отримав унікальний і надзвичайно корисний досвід збройних зіткнень в умовах міського бою, відпрацьовував протиДРГш-ну і антиснайперську тактику. Характерною особливістю підрозділу стало те, що відсоток мобілізованих був на той момент чи не найнижчим зі всіх бойових підрозділів ЗСУ. Один з важливих факторів позитивної внутрішньої вмотивованості бійців батальйону спецпризначення «Донбас-Україна» вилився у високі бойові показники. У Мар’їнці батальйон провів 145 діб, при цьому зазнав 170 офіційно зафіксованих обстрілів з різної зброї (стрілецька, міномети, артилерія), відбив 6 штурмових спроб захоплення  позицій, знищив: НОНА – 1, БТР-80 – 1, САУ – 2, БМП – 2, автотехніка противника – 5 одиниць. Ворогу було завдано втрат в живій силі – 250 загиблих, 400 - поранених.

На жаль, 5-ро військовослужбовців батальйону загинуло, більше 60-ти – отримали поранення, з яких 51 чоловік повернувся до строю.

23 грудня 2016 року 46-й батальйон «Донбас Україна» зайняв передові позиції на одній з «найгарячіших» точок на «Світлодарській дузі»[2].

Пункт постійної дислокації[ред.ред. код]

Після успішного виконання бойового завдання в Мар’їнці батальйон «Донбас-Україна» 19 жовтня 2016-го року покинув зону АТО і, після 4-х добового маршу, прибув до майбутнього пункту постійної дислокації (ППД) у місто Лозова Харківської області.[Джерело?]

Станом на середину листопада 2016 року батальйон спеціального призначення ЗСУ «Донбас-Україна» здійснює облаштування майбутнього ППД у м. Лозова Харківської області, проводить докомплектацію особового складу батальйону, а також бере участь в інших заходах, які передують відправці бойових підрозділів ЗСУ в зону АТО.[Джерело?]

З 26 листопада 2016 року батальйон спецпризначення «Донбас-Україна» відбуває до одного із загальновійськових полігонів для бойового злагодження перед відправкою в зону бойових дій.[Джерело?]

Озброєння[ред.ред. код]

Батальйон має на озброєнні:

Особовий склад озброєний АКМТК (аналог АКМС), РПК, ПКМ, ДШК, гранатометами РПГ-7АГС-17 «Полум’я»СПГ-9 «Спис» і РПГ-18 «Муха», зокрема і вдосконаленими самотужки в польових умовах. Сержантський і офіцерський склад батальйону додатково озброєні пістолетами ПМ і ПС.

Завдяки допомозі однойменного фонду «Донбас-Україна» батальйон використовує для ведення розвідки сучасні БПЛА.

Книга пам'яті[ред.ред. код]

Прізвище, ім'я, по батькові Військове звання Дата загибелі Обставини загибелі
Максименко Ігор Павлович капітан
Ключка Віталій Володимирович старший сержант
Крючков Віктор Леонідович молодший сержант
Григорович Іван Станіславович старший солдат
Давиденко Олексій Олександрович солдат
Матросов Вадим Петрович солдат
Бурба Євгеній Володимирович солдат
Дунаєвський Сергій Михайлович солдат

Нагороди[ред.ред. код]

Державні[ред.ред. код]

Кавалери Ордена Богдана Хмельницького 3-го ступеню:

Кавалери Ордена «За мужність» 3-го ступеню:

  • підполковник Ніконов М.М. (в запасі)
  • капітан Романюк В. М. (в запасі)
  • мол. лейтенант Стребіж М. В.
  • старшина Ковальчук В. М. (в запасі)
  • ст. сержант Калініна Л. Н.
  • сержант Горбенко А. (поранений, в запасі)
  • сержант Гонюкова М. А.
  • сержант Линьов В.В. (в запасі)
  • сержант Климчук Р. М. (в запасі)
  • сержант Вовк О. О. (в запасі)
  • сержант Гошилик О.В (в запасі)
  • мол. сержант Аверін В. А.[3]
  • мол. сержант Горденко Д. Г. (в запасі)
  • ст. солдат Зіборов В. С. (в запасі)
  • солдат Гришко І. В.

Медалями «Захиснику Вітчизни» та за «Особливу службу» нагороджені більше 20-и бійців батальйону.

Відзнаками Міністерства Оборони України та Генерального Штабу нагороджено більше 40 військовослужбовців батальйону.

Церковні[ред.ред. код]

Орденом УПЦ КП «Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого» 3-го ступеню нагороджений В'ячеслав Власенко. Медалями УПЦ КП «За любов та жертовність до України» нагороджені більше 70-и бійців батальйону.

Власні відзнаки формування[ред.ред. код]

З метою відзначення кращих бійців батальйону 6 жовтня 2016 року запроваджено внутрішню відзнаку «Гордість батальйону «Донбас». Згідно наказу  командира батальйону полковника В’ячеслава Власенко відзнакою нагороджуються кращі бійці батальйону «Донбас-Україна» та інші особи, які надали батальйону значну допомогу.

Станом на 15 листопада 2016 почесним нагрудним знаком нагороджені:

  • солдат Матросов В.П. (друг «Боцман» - посмертно)
  • Патріарх Київський і всієї Руси-України Української Православної Церкви Київського Патріархату владика Філарет
  • отець Петро Ландлитович
  • генеральний директор компанії «Мегатекс» Шапран Ю.В.
  • волонтер Ландир А. П.
  • полковник Власенко В. В. (друг «Філін»)
  • підполковник Ніколов М. М. (друг «Лєрмонтов»)
  • капітан Романюк В.К. (друг «Ахмет»)
  • мол. лейтенант Стребіж М. В. (друг «Гайдук»)
  • ст. сержант Калініна Л. М. (подруга «Строітєль»)
  • сержант Горбенко А. І.  (друг «Бугор»)
  •  сержант Гонюкова М. А. (подруга «Масяня»)
  •  сержант Нагорний І. А. (друг «Економіст»)
  •  сержант Михайлишин І. Я. (друг «Піаніст»)
  •  сержант Вовк О. О. (друг «Любомир»)
  •  сержант Гошилик О. В. (друг «109-ий»)
  • сержант Савка І. М. (друг «Пушкін»)

Особовий склад батальйону «Донбас-Україна»[ред.ред. код]

Традиційно більшість особового складу в батальйоні — вихідці із східних областей України, головно з Донецької і Луганської областей. Серед бійців батальйону присутні і жителі тимчасово окупованого Криму. Станом на листопад 2016 року в батальйоні «Донбас-Україна» троє іноземних громадян проходять військову службу за контрактом.

Службове зростання[ред.ред. код]

З лютого 2015 року більше 80-ти осіб рядового складу отримали сержантські звання, 4-о військовослужбовців сержантського складу отримали офіцерські звання, 12 офіцерів було підвищено у військовому званні.

Застосування історичних традицій в бойових умовах[ред.ред. код]

Однією з цікавих традицій батальйону є те, що свої бойові позиції «Донбас-Україна» називає іменами і прізвищами гетьманів, полковників і отаманів доби Козаччини та князів України-Русі.

Командування[ред.ред. код]

Командир батальйону:

Начальники штабу:

Шефська допомога батальйону[ред.ред. код]

Шефство над батальйоном, згідно Указу Президента України від 11 лютого 2016 року, несе Запорізька область, зокрема Бердянська РДА.[Джерело?]

Станом на 15.11.16 жодної суттєвої допомоги в рамках реалізації Указу Президента батальйон не отримав.[Джерело?]

Натомість ефективне і системне шефство над батальйоном здійснює Патріарх Української Православної Церкви Київського Патріархату Його Святість владика Філарет, який особисто надає підрозділу суттєву духовну і матеріальну допомогу.[Джерело?]

Ще одним серйозним опікуном батальйону «Донбас-Україна» є компанія «Мегатекс» на чолі з генеральним директором Шапраном Ю.В.[Джерело?]

Батальйон тісно співпрацює з однойменним благодійним фондом «Донбас-Україна», (директор - Дмитро Кічук), іншими благодійними організаціями і волонтерами.[Джерело?]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]