46P/Віртанена
.png) Комета в перигелії 12 грудня 2018 |
|
| Відкриття | |
|---|---|
| Першовідкривач: | К. А. Віртанен |
| Дата відкриття: | 17 січня 1948 |
| Характеристики орбіти | |
| Епоха: | 2456799.5 (2014-05-22.0) |
| Афелій: | 5.12 а.о. |
| Перигелій: | 1.05 а.о. |
| Велика піввісь орбіти: | 3.09 а.о. |
| Ексцентриситет орбіти: | 0.66 |
| Період обертання: | 5.43 р. |
| Нахил орбіти: | 11.76° |
| Останній перигелій: | 2013-07-09.37 |
| Фізичні характеристики | |
46P/Віртанена — короткоперіодична комета сімейства Юпітера з поточним орбітальним періодом 5,4 року[1][2]. Відкрита Карлом Віртаненом в 1948 році. Була запланованою ціллю космічної місії «Розетта», але врешті-решт місія полетіла до комети 67P/Чурюмова–Герасименко[3]. 16 грудня 2018 року комета пройшла на відстані 0.0774 а.о від Землі й досягла видимої величини 4,2m[4][5]. Діаметр ядра оцінюється в 1,4 км.
Відкриття[ред. | ред. код]
46P/Віртанена була відкрита фотографічним методом 17 січня 1948 року американським астрономом Карлом Віртаненом. Фотографія була зроблена 15 січня під час дослідження власного руху зір для Лікської обсерваторії. Через обмежену кількість початкових спостережень знадобилося понад рік, щоб визнати цей об’єкт короткоперіодичною кометою.
Прохождення перигелію[ред. | ред. код]
| Перигелійна відстань
в різні епохи | |||||||
| Епоха | Перигелій
(а.о.) | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1967 | 1.61 | ||||||
| 1974 | 1.26 | ||||||
| 1986 | 1.08 | ||||||
| 2013 | 1.05 | ||||||
| 2035 | 1.08 | ||||||
| 2046 | 1.22 | ||||||
| 2059 | 1,98 | ||||||
| 2095 | 2.01 | ||||||
Проходження перигелію в липні 2013 року не було сприятливим, комета досягнула лише зоряної величини 14,7[6]. У період з 23 січня по 26 вересня 2013 року комета мала елонгацію менше 20 градусів від Сонця.
16 грудня 2018 року комета пройшла на відстані 0,07746 а.о. від Землі, що стало одним з 10 найближчих прольотів комети повз Землю за 70 років. Комета досягла зоряної величини близько 3,9[7][8]. Комета зазнала шість спалахів, в ході яких вона світлішала від -0,2 до -1,6 зоряної величини[9].
Дослідження[ред. | ред. код]
У грудні 2019 року що космічний телескоп TESS в деталях зафіксував спалах комети[1][2].
Запропоновані космічні місії[ред. | ред. код]
Комета була ціллю запропонованої місії Comet Hopper, яка досягла фінального етапу програми НАСА "Discovery", але врешті-решт у 2012 році програла місії InSight (посадковому апарату на Марс). Якби її вибрали, місія Comet Hopper мала б кілька наукових цілей протягом 7,3 років свого номінального терміну служби. Космічний апарат мав зустрітися з кометою Віртанена на відстані 4,5 а.о. від Сонця, дослідити просторову неоднорідність поверхні комети й викидів газу та пилу з коми, визначити структуру ядра та механізми утворення коми. Після прибуття до комети космічний апарат мав кілька разів приземлявся й перелітати на інші місця поверхні[10]. Космічний апарат мав зафіксувати зміни поверхні комети внаслідок її активності під час наближення до Сонця[11].
Крім того, 46P/Віртанена була початковою ціллю місії Розетта Європейського космічного агентства, але через затримку запуску місії комета стала недосяжною, і ціллю місії була обрана інша періодична комета, 67P/Чурюмова–Герасименко[12][13].
Пов'язані метеорні дощі[ред. | ред. код]
В 2012 році було передбачено, що з 10 по 14 грудня Земля чотири рази перетне потік уламків комети Віртанена, і потік її уламків може створити метеорний дощ з 30 метеорами на годину[14]. Австралійські спостерігачі повідомили, що в ніч на 14 грудня 2012 року було помічено близько десятка метеорів, що виходили з передбачуваного радіанта в сузір’ї Риб[15].
Посилання[ред. | ред. код]
- Elements.comet - JPL Solar System Dynamics - NASA [Архівовано 20 серпня 2011 у WebCite] (англ.)
- JPL Small-Body Database Browser (англ.)
- Aerith.net [Архівовано 27 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- HORIZONS Web-Interface [Архівовано 7 травня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Goddard Space Flight Center (3 December 2019). NASA's exoplanet-hunting mission catches a natural comet outburst in unprecedented detail. EurekAlert!. Процитовано 3 December 2019.
- ↑ а б University of Maryland (3 December 2019). UMD astronomers catch a natural comet outburst in unprecedented detail - Data from NASA's Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS) reveal start-to-finish sequence of an outburst from comet 46P/Wirtanen. EurekAlert!. Процитовано 3 December 2019.
- ↑ Ulamec, S.; Espinasse, S.; Feuerbacher, B.; Hilchenbach, M.; Moura, D. та ін. (April 2006). Rosetta Lander—Philae: Implications of an alternative mission. Acta Astronautica. 58 (8): 435—441. Bibcode:2006AcAau..58..435U. doi:10.1016/j.actaastro.2005.12.009.
- ↑ Aerith.net [Архівовано 27 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ HORIZONS Web-Interface [Архівовано 7 травня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Comet 46P/Wirtanen Information. theskylive.com. Процитовано 26 листопада 2017.
- ↑ Brightest comets seen since 1935. www.icq.eps.harvard.edu. Процитовано 20 April 2023.
- ↑ Comet 46P/Wirtanen Information. theskylive.com. Процитовано 26 листопада 2017.
- ↑ Kelley, Michael S. P.; Farnham, Tony L.; Li, Jian-Yang; Bodewits, Dennis; Snodgrass, Colin та ін. (1 August 2021). Six Outbursts of Comet 46P/Wirtanen. The Planetary Science Journal. 2 (4): 131. arXiv:2105.05826. doi:10.3847/PSJ/abfe11.
- ↑ Maryland scientists vie for NASA missions. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2011.
- ↑ Planetary Science Division Update (PDF). NASA. Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2011. Процитовано 23 травня 2011.
- ↑ Comet 67P/Churyumov-Gerasimenko. Rosetta. ESA. 18 December 2013. Процитовано 20 May 2014.
- ↑ Hubble Assists Rosetta Comet Mission (Пресреліз). Hubble Space Telescope. 5 вересня 2003. Процитовано 20 травня 2014.
- ↑ A New Meteor Shower in December?. NASA. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 13 грудня 2012.
- ↑ Comet Wirtanen meteors report. IceInSpace. Процитовано 17 грудня 2012.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
