486958 Аррокот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Аррокот (486958) 2014 MU69
UltimaThule CA06 color 20190516.png
Відкриття[1]
Відкривач Габбл
Місце відкриття Габбл
Дата відкриття 26 червня 2014
Позначення
Категорія малої планети Транснептуновий об'єкт
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 квітня 2019 (2458600.5 JD)
Велика піввісь 44,63 а. о.
Перигелій 42,38 а. о.
Афелій 46,88 а. о.
Ексцентриситет 0,05
Орбітальний період 298,16 років
Середня аномалія 310,92°
Нахил орбіти 2,45°
Довгота висхідного вузла 159,04°
Аргумент перицентру 181,15°
Фізичні характеристики
Розміри 31× 19 × 14 км
Стандартна зоряна величина 11,1
CMNS: Аррокот (486958) 2014 MU69 у Вікісховищі

Аррокот[2] (2014 MU69) або Ultima Thule (раніше за класифікацією даних телескопа «Габбл» мав назву 1110113Y, у рамках місії New Horizons — 11 і PT1) — невеликий астероїд, транснептуновий об'єкт із поясу Койпера. Відомий насамперед тим, що його було вибрано метою для вивчення в рамках розширеної місії космічного зонда New Horizons («Нові обрії») після його прольоту повз Плутон у 2015 році[3]. Апарат пролетів на відстані близько 3500 км від космічного тіла 2014 MU69 1 січня 2019 року[4].

Параметри[ред. | ред. код]

За уточненими даними, 2014 MU69 є контактно-подвійним небесним тілом: він має гантелеподібну форму завдовжки приблизно 31 км, діаметром більшої сфери 20 км і діаметром меншої сфери 14 км[5] і орбітальний період трохи більше 298 років. Є класичним об'єктом поясу Койпера. Обертається майже круговою, близькою до площини екліптики орбітою на відстані приблизно 44 а. о. від Сонця[6].

Відкриття[ред. | ред. код]

Астероїд 2014 MU69 було відкрито за допомогою космічного телескопа «Габбл»[7] під час розпочатих у 2014 році пошуків об'єктів поясу Койпера, повз які міг би пролетіти зонд New Horizons. Найперші відомості про 2014 MU69 було отримано під час підготовчих спостережень 26 червня 2014 р. Відкриття потребувало використання телескопа Габбла, оскільки об'єкт із такою видимою зоряною величиною — 26,8 — надто тьмяний для спостережень із наземних телескопів. Про існування астероїда НАСА повідомило в жовтні 2014 року[8].

Назва[ред. | ред. код]

Після виявлення астероїда телескопом «Габбл» йому надали тимчасове позначення 1110113Y. У команді, що працює з апаратом New Horizons, цей об'єкт мав позначення PT1 (англ. potential target 1 — «потенційна ціль № 1»)[9][10]. У той час астероїд не мав порядкового номера в каталозі малих планет, оскільки його орбіта ще була не визначена з достатньою точністю.

Це відкриття стало фактично «порятунком» для розширеної частини місії апарата New Horizons. На момент запуску апарата не було відомо об'єктів, які апарат міг би відвідати після прольоту Плутона. Пошук таких об'єктів здійснювався вже під час польоту. На початку 2015 року 2014 MU69 був єдиним виявленим об'єктом, до якого космічний зонд New Horizons гарантовано міг дістатися (з урахуванням можливих похибок). Імовірність досяжності для трохи більшого кандидата 2014 PN70 (інші назви — PT3, G12000JZ) оцінювалася в 100 %, а для 2014 OS393 (PT2, E31007AI) оцінка становила лише 7 % (і останній вже не розглядався як можлива ціль[11]). Однак, відвідування кожного з цих двох об'єктів потребувало б удвічі більшої зміни швидкості зонда (і, відповідно, більшої витрати пального), ніж для 2014 MU69[10]. Раніше, наприкінці 2014 року, зі списку потенційних цілей виключили об'єкт 2014 MT69 (PT7)[9]. На червень 2015 року лише 2014 PN70 (PT3) ще розглядався як потенційна ціль, а в серпні 2015 року остаточний вибір додаткової цілі був зроблено на користь 2014 MU69. Для досягнення 2014 MU69 наприкінці жовтня й на початку листопада 2015 року було зроблено чотири корекції траєкторії New Horizons.

За правилами Міжнародного астрономічного союзу після прольоту аппарата New Horizons поблизу астероїда, команда місії мала запропонувати назву для нього. За результатами конкурсу, оголошеного NASA, попередньо було обрано назву Ultima Thule[12]. Однак 12 листопада 2019 р. астероїд (486958) 2014 MU69 назвали Arrokoth[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б База даних малих космічних тіл JPL: 486958 Аррокот (англ.). 
  2. а б Far, Far Away in the Sky: New Horizons Kuiper Belt Flyby Object Officially Named 'Arrokoth' [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.], Nov. 12, 2019
  3. NASA’s New Horizons Team Selects Potential Kuiper Belt Flyby Target (англ.). NASA. 28 серпня 2015. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 29 серпня 2015. 
  4. а б Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory (1 січня 2019). New Horizons Successfully Explores Ultima Thule. New Horizons. Архів оригіналу за 1 January 2019. Процитовано 1 січня 2019. 
  5. The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory (January 2, 2019). NASA's New Horizons mission reveals entirely new kind of world. ScienceDaily. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 02.01.2019.  (англ.)
  6. After Pluto, Where Will NASA's New Horizons Go? (англ.). news.discovery.com. 20 березня 2015. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 30 березня 2015. 
  7. NewsCenter — Hubble to Proceed with Full Search for New Horizons Targets (07/01/2014) — Release Images. HubbleSite. 1 липня 2014. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 9 листопада 2014. (англ.)
  8. Schmidt, Klaus (2 липня 2014). ‘Hubble’ to Proceed with Full Search for ‘New Horizons’ Targets. International Space Fellowship. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 9 листопада 2014. 
  9. а б Amanda Zangari (28 березня 2015). Повідомлення в блозі, який веде Аманда Зангарі, постдок у команді «Нових горизонтів». блог «Postcards from Pluto» (англ.). Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2015. 
  10. а б Emily Lakdawalla (2014/10/15). Finally! New Horizons has a second target (англ.). Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 7 лютого 2015. 
  11. Powell, Corey S. (29 березня 2015). Alan Stern on Pluto’s Wonders, New Horizons’ Lost Twin, and That Whole “Dwarf Planet” Thing. Discover. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 30 серпня 2015. 
  12. Tricia Talbert, ред. (13 березня 2018). New Horizons Chooses Nickname for ‘Ultimate’ Flyby Target. NASA. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 9 серпня 2019. (англ.)
  13. Chang, Kenneth (2 січня 2019). NASA’s New Horizons Mission Releases Snowman-like Picture of Ultima Thule. The New York Times. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.