486958 Аррокот
| Відкриття[2] | |
|---|---|
| Відкривач | Габбл Марк Буї |
| Місце відкриття | Габбл |
| Дата відкриття | 26 червня 2014 |
| Позначення | |
| Категорія малої планети | Транснептуновий об'єкт |
| Орбітальні характеристики[2] | |
| Епоха 23 квітня 2019 (2458600.5 JD) | |
| Велика піввісь | 44,63 а. о. |
| Перигелій | 42,38 а. о. |
| Афелій | 46,88 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,05 |
| Орбітальний період | 298,16 років |
| Середня аномалія | 310,92° |
| Нахил орбіти | 2,45° |
| Довгота висхідного вузла | 159,04° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 31× 19 × 14 км |
| Альбедо | 0,057[1] |
| | |
486958 Аррокот (раніше відомий як Ultima Thule, а його тимчасове позначення — 2014 MU69) — це далекий об'єкт у поясі Койпера, орбіта якого пролягає за орбітою Нептуна. Він став найвіддаленішим космічним тілом, яке коли-небудь досліджували зблизька. 1 січня 2019 року міжпланетна станція New Horizons НАСА пролетіла повз нього та зробила детальні знімки. Аррокот має незвичну форму — він складається з двох небесних тіл, що з'єдналися між собою. Його загальна довжина — приблизно 36 км: одна частина має діаметр 21 км, а інша — 15 км. Його орбіта стабільна та майже не змінювалася з моменту його утворення. Це дозволяє віднести його до так званих «холодних класичних об'єктів поясу Койпера», які збереглися у своєму первісному стані з давніх часів[3][4][5].
Аррокот відкрили 26 червня 2014 року астроном Марк Буї та його команда, яка шукала потенційні цілі для міжпланетної станції New Horizons. Для цього використовували космічний телескоп Габбл, адже потрібен був об'єкт у поясі Койпера, повз який зонд зміг би пролетіти після вивчення Плутона. Серед кількох можливих варіантів Аррокот став головною ціллю місії, випередивши два інші кандидати — 2014 OS393 і 2014 PN70[6].
Коли Аррокот уперше спостерігали за допомогою космічного телескопа «Габбл» у 2014 році, йому було надано позначення 1110113Y у межах програми пошуку об’єктів поясу Койпера цим телескопом, і для зручності його неофіційно називали «11»[7][8]. Про існування Аррокота як потенційної цілі для апарата New Horizons НАСА оголосило у жовтні 2014 року[9][10], після чого об’єкт отримав неофіційне позначення «Potential Target 1» або скорочено PT1. Офіційне тимчасове позначення — 2014 MU69 — було присвоєно Центром малих планет у березні 2015 року, коли було отримано достатньо даних для визначення орбіти об’єкта. Це позначення означає, що Аррокот став 1745-м малим тілом, зареєстрованим у другій половині червня 2014 року[11]. Після подальших уточнень орбіти 12 березня 2017 року йому було надано постійний номер малої планети — 486958[12].
Перед прольотом 1 січня 2019 року НАСА запросило у громадськості пропозиції щодо неофіційної назви об’єкта[13]. Однією з запропонованих назв стало Ultima Thule, яке було обрано 13 березня 2018 року[14][15]. Туле (давньогрецьке: Θούλη, Thoúlē) у давньогрецьких і римських текстах та картах означало найпівнічніше відоме місце, а в класичній і середньовічній літературі вираз ultima Thule (лат. «найвіддаленіша Туле») набув переносного значення — будь-яке віддалене місце за межами «відомого світу»[16][14].
Після обрання прізвиська його критикували, зокрема колумніст Ньюсвік, через те, що у XIX столітті термін «Thule» використовували расисти як міфічну батьківщину арійської раси[17]. Нью-Йорк таймс, посилаючись на Ньюсвік,, наводила думки кількох вчених та істориків, які висловили невдоволення зв’язком назви з нацистською партією. У листопаді 2019 року Міжнародний астрономічний союз (МАС) оголосив постійну офіційну назву об’єкта — Аррокот[18][19].

Назву Аррокот обрала команда місії New Horizons на честь народу повахатан, корінних жителів регіону Тайдуотер у штатах Вірджинія та Меріленд на сході США. Космічний телескоп Габбл та Лабораторія прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса, які відіграли ключову роль у відкритті Аррокота, обидві розташовані в регіоні Тайдуотер у Меріленді[20][21].
Зі схвалення старійшин племені паманкей, частини нації повахатан, назву Аррокот запропонували Міжнародному астрономічному союзу (МАС) і офіційно оголосили на церемонії, проведеній командою New Horizons у штаб-квартирі НАСА у Вашингтоні 12 листопада 2019 року. До церемонії назву було прийнято Центром малих планет МАС 8 листопада, а офіційне посилання на неї командою New Horizons опубліковано у Minor Planet Circular 12 листопада[20][21].
-
Орбіта Аррокота та траєкторія зонда New Horizons
-
Анімоване зображення Аррокота, що рухається на тлі зір (складене зі знімків космічного телескопа «Габбл»)
-
Зображення, отримане New Horizons 30 грудня 2018 року
-
Зображення Аррокота, сформоване 31 грудня 2018 року[22]
-
30 хвилин до максимального наближення — 28 000 км[23]
-
Зображення демонструє топографію поверхні з розрізненням 300 на 140 м/пікс.
-
Оброблене зображення Аррокота за 30 хв до максимального наближення — 28 000 км
-
Зміни відбивної здатності Аррокота.
- ↑ https://www.minorplanet.info/PHP/lcdbsummaryquery.php
- ↑ а б База даних малих космічних тіл JPL: 486958 Аррокот (англ.) .
- ↑ Arrokoth (2014 MU69) - NASA Science (амер.). 29 листопада 2018. Процитовано 29 березня 2025.
- ↑ New Horizons Successfully Explores Ultima Thule NASA Spacecraft Reaches Most Distant Target in History. pluto.jhuapl.edu. Процитовано 29 березня 2025.
- ↑ New Horizons: Arrokoth. pluto.jhuapl.edu. Процитовано 29 березня 2025.
- ↑ Throop, Tod R. Lauer, Henry. The Moment We First Saw Ultima Thule Up Close. Scientific American (англ.). Процитовано 29 березня 2025.
- ↑ Buie, Marc; John Spencer; Alan Stern; the KBO Search Team (15 жовтня 2014). New Horizons HST KBO Search Results: Status Report (PDF). Space Telescope Science Institute. Архів оригіналу за 27 липня 2015. Процитовано 19 жовтня 2025.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Hubble Survey Finds Two Kuiper Belt Objects to Support New Horizons Mission - NASA Science (амер.). 1 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ NASA’s Hubble Telescope Finds Potential Kuiper Belt Targets for New Horizons Pluto Mission - NASA (амер.). Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ published, Mike Wall (15 жовтня 2014). Hubble Telescope Spots Post-Pluto Targets for New Horizons Probe. Space (англ.). Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ New- And Old-Style Minor Planet Designations. minorplanetcenter.net. Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ MPC 2017 March 12 (MPC Archive) (PDF). Minor Planet Center. Процитовано 2025‑10‑19.
- ↑ Help Nickname New Horizons’ Next Flyby Target (амер.). 6 листопада 2017. Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ а б New Horizons Chooses Nickname for ‘Ultimate’ Flyby Target - NASA (амер.). 13 березня 2018. Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ Wallpublished, Mike (14 березня 2018). New Horizons, Meet Ultima Thule: Probe's Next Target Gets a Nickname. Space (англ.). Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ Herrero, Herrero Pérez; Herrero, Nieves; Roseman, Sharon R. (2015). The Tourism Imaginary and Pilgrimages to the Edges of the World (англ.). Channel View Publications. ISBN 978-1-84541-523-5.
- ↑ Ultima Thule: NASA Destination Name Has Nazi Connection. Newsweek (англ.). 14 березня 2018. Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ NASA Renames Object After Uproar Over Old Name’s Nazi Connotations (Published 2019) (амер.). 13 листопада 2019. Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ Ahmed, Issam. NASA renames faraway ice world after Nazi-link backlash (Update). phys.org (англ.). Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ а б New Horizons Kuiper Belt Flyby Object Officially Named 'Arrokoth. pluto.jhuapl.edu. Процитовано 19 жовтня 2025.
- ↑ а б MPC 2019 November 08 (MPC Archive) (PDF). Minor Planet Center. Процитовано 2025‑10‑19.
- ↑ Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory (1 січня 2019). New Horizons Successfully Explores Ultima Thule. New Horizons. Архів оригіналу за 1 січня 2019. Процитовано 1 січня 2019.
- ↑ Chang, Kenneth (2 січня 2019). NASA’s New Horizons Mission Releases Snowman-like Picture of Ultima Thule. The New York Times. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.