49-й полк охорони громадського порядку (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
49 полк охорони громадського порядку
(з 2014)

33-й окремий батальйон
(2003—2014)


12-й окремий полк
(1998—2003)


22-га окрема спеціальна моторизована бригада
(1995—1998)
49 ПОГП.png
Наруквний знак полку
Засновано 1966
Країна  Україна
Вид Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
(з 2014)
Емблема внутрішніх військ МВС України.svg ВВ МВС України
(1995—2014)
Flag of the National Guard of Ukraine (project).png Національна гвардія
(1991—1995)
Чисельність ~1600 ос.
У складі Південне ОТО
Базування м.Одеса
Війни/битви

Російська збройна агресія проти України

Веб-сайт odessa-3012.io.ua
Командування
Поточний
командувач
полковник
Андрій Савчук

49-й полк охорони громадського порядку (49 ПОГП, в/ч 3012) — підрозділ у складі Південного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Місце дислокації — м. Одеса.

Історія[ред. | ред. код]

30 вересня 1966 року по вулиці Промисловій, 22 в місті Одеса у відповідності до рішення уряду СРСР почали формувати спеціальний моторизований батальйон міліції (в/ч 5441)[1]. 20 січня 1967 року частина була сформована повністю і з 18 лютого особовий склад приступив до самостійного несення служби в 6-ти районах міста.

У серпні 1970 року особовий склад частини приймав участь в забезпечені карантинних заходів під час епідемій холери в м. Одесі. Воїни-правоохоронці забезпечили охорону інфекційної лікарні та об'єктів обсервації.

Знаменним і пам'ятним став для частини 1980 рік — проведення XXII Олімпійських ігор в Москві, де особовий склад частини взяв участь в охороні громадського порядку. За підсумками несення служби частина посіла 2-ге місце серед 56-ти частин, які забезпечували правопорядок, більш ніж 80 % особового складу було нагороджено нагрудними знаками «За відзнаку в службі» І та II ступенів.

Військовослужбовці частини забезпечували безпеку під час проведення Олімпіади–80 та Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у 1985 року в Москві, ліквідації наслідків Спітакського землетрусу 1988 року у Вірменії, охороняли громадський порядок в Абхазії під час національного конфлікту в республіці, прикривали державний кордон з республікою Молдова у 1992—1995 роках, забезпечують громадський порядок в курортні сезони у населених пунктах Одеської області. Пройшли випробування Афганістаном та Чорнобилем, виконували завдання у складі миротворчих підрозділів МВС в колишній Югославії.

Після здобуття Україною незалежності, наказом командувача НГУ від 2 січня 1992 року на базі 42-го окремого спеціального моторизованого полку міліції Внутрішніх військ МВС СРСР сформовано 7-й полк НГУ (в/ч 4170), що увійшов до складу 3-ї Південної дивізії.

В 1995 році згідно з Указом Президента України від 20 січня та наказом командувача НГУ від 26 січня 7-й полк Національної гвардії підпорядковано Внутрішнім військам та реорганізовано в 22-гу окрему спеціальну моторизовану бригаду (в/ч 3012). З 1998 року — 12-й окремий полк, з 2003 року — 33-й окремий батальйон.

З листопада 2013 року по лютий 2014 року під час революції гідності особовий склад частини в повному складі виконував службово-бойові завдання в місті Києві.

В 2014 році підрозділ увійшов до складу наново створеної Національної гвардії України вже як 49-й полк охорони громадського порядку.

На протязі 2014—2015 років близько 400 офіцерів, військовослужбовців за контрактом, військовослужбовців строкової служби військової частини 3012 Національної гвардії України сумлінно виконали бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції у складі об'єднаного угрупування Національної гвардії України в секторі «М».


Структура[ред. | ред. код]

  • 1-й патрульний батальйон
  • 2-й патрульний батальйон
  • 3-й патрульний батальйон
  • 4-й патрульний батальйон, м. Ізмаїл[2][3][4][5][6][7]
  • рота оперативного призначення (на автомобілях) м. Болград, пізніше переведено до Одеси, створено 2015 року[8]
  • батальйон оперативного призначення, 2016 рік[9] с. Жеребкове
  • військовий оркестр[10]

Командування[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

  • Руснак Микола Анатолійович, солдат, кулеметник, загинув 2 листопада 2014 року.
  • Хитрик Геннадій Васильович, підполковник, начальник групи бойової та спеціальної підготовки, загинув 2 листопада 2014 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

24 серпня 2015 року військову частину нагороджено бойовим прапором з відзнакою Президента — стрічкою «За мужність і відвагу», як частині, яка відзначилась у бойових діях на Сході країни.[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Звернення командувача Національної гвардії України з нагоди відзначення 50-ї річниці з Дня створення військових частин з охорони громадського порядку
  2. Командувач НГУ розповів про можливість створення підрозділу Нацгвардії в Ізмаїлі. http://ngu.gov.ua. Національна гвардія України. 2017-06-10. Процитовано 11 червня 2017. 
  3. В Ізмаїл вводять додатковий підрозділ Нацгвардії: запобігти дестабілізації. http://www.pravda.com.ua. Українська правда. 2017-06-10. Процитовано 11 червня 2017. 
  4. Военно-морской лицей в Измаиле ликвидируют: в его здании разместится батальон Нацгвардии
  5. МВС планує розгортати підрозділи Нацгвардії в двох районах Одеської області. http://ngu.gov.ua/. Національна гвардія України. 2017-09-12. Процитовано 13 вересня 2017. 
  6. В Измаиле вместо военно-морского лицея разместили батальон Нацгвардии. http://dumskaya.net/. Думская. 2017-09-13. Процитовано 14 вересня 2017. (рос.)
  7. Національна гвардія Ізмаїлу отримала нову спецтехніку. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2018-02-14. Процитовано 13 лютого 2018. 
  8. Біла книга-2015: Національна гвардія України. https://issuu.com. Національна гвардія України. Процитовано 10 липня 2017. 
  9. Біла книга-2016: Національна гвардія України. https://issuu.com. Національна гвардія України. 2017-06-26. Процитовано 10 липня 2017. 
  10. В Ізмаїлі гвардійці влаштували день відкритих дверей. http://ngu.gov.ua/. Національна гвардія України. 2018-01-22. Процитовано 24 січня 2018. 
  11. Одеські гвардійці відсвяткували ювілей військової частини
  12. Історія військової частини 3012

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]