5-й Чернігівський корпус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
5-й Чернігівський корпус
На службі квітень 1918березень 1919
Країна  Українська Держава
Чисельність Корпус
Війни/битви Перші Визвольні Змагання
Див. також: Чернігівський

5-й Чернігівський корпус — військове з'єднання в збройних силах Армії Української Народної Республіки (17-29 квітня 1918), Армії Української Держави (після 29 квітня 1918) під час Громадянської війни в Росії в Чернігівській губернії. Управління корпусу було управлінням військового округу і відповідно командир корпусу мав права командувача військами військового округу[1].

Історія[ред. | ред. код]

Історія 17 квітня 1918 почалося формування 5-го Чернігівського корпусу з керуванням корпусу у м. Чернігові Чернігівської губернії. Одночасно в губернії формувалися органи військового управління військового округу. Територія округу відповідала території губернії. Адміністрація військового округу зобов'язана забезпечити проведення заходів, пов'язаних з підготовкою держави і збройних сил на випадок війни, організувати підготовку військ і штабів. Армія Української держави створювалася в Україні після приходу до влади 29 квітня 1918 гетьмана П. П. Скоропадського. У числі 8-ми корпусів був і 5-й корпус, зі штабом у м. Чернігові. Частини корпусу представляли собою «українізовані» частини Революційної армії вільної Росії з колишнім офіцерським кадром. 24 липня 1918 Рада міністрів Української держав прийняла Закон "Про загальну військову повинність і затвердила «План організації армії», підготовлений Генеральним штабом. 8-м корпусів, які складали кістяк армії, повинні були формуватися за територіальним принципом. 5-м корпусом повинен був стати Чернігівський[2].

Станом на осінь 1918 року, Корпус контролював наступні території. Повіти: Гомельський, Чернігівський, Городнянський, Остерський, Ніжинський, Козелецький, Прилуцький, Переяславський, Пирятинський, Новозибківський, Стародубський, Новгород-Сіверський, Сосницький, Кролевецький, Глухівський, Путивльський, Конотопський, Борзнянський, Суразький, Рильський. Частини повітів: Рогачівського, Мглинського, Трубчевського, Сєвського, Димитрівського[3].

Анигетьманське повстання[ред. | ред. код]

16 листопада 1918 почалося очолене Директорією УНР повстання проти гетьмана П. П. Скоропадського. Командування корпусу підтримало Гетьмана. Усі старшини, що згодилися воювати проти Директорії були зведені в охоронні сотні Чернігівської губернії. Командиром даного підрозділу став генеральний хорунжий Іван Даценко. Дійшовши до Києва та дізнавшись про те, що війська Директорії зайняли столицю загін склав зброю.

По зайнятті Директорією Чернігова генерал Олександр Дорошкевич був заарештований за звинуваченням у боротьбі проти Директорії. Начальником корпусу було призначено полковника Володимира Янченка[4].

Склад корпусу[ред. | ред. код]

Командування[ред. | ред. код]

  • генеральний значковий Олександр Дорошкевич (квітень-грудень 1918)
  • полковник Володимир Янченко (грудень 1918 - березень 1919)

Розформування корпусу[ред. | ред. код]

12 січня 1919 року рештки 5-го корпусу полишили Чернігів і відступили до Києва. Частина була розформована 8 березня 1919 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Скоропадський П. Спогади (квітень 1917 — грудень 1918)… — С. 75.
  2. Савченко В. А. Дванадцять війн за Україну… — С. 85.
  3. Тинченко Я. Війська Ясновельможного Пана Гетьмана. Армія Української Держави, травень-грудень 1918 р.
  4. Тинченко Я. Українські Збройні Сили. — К. : Темпора, 2009. — С. .

Література[ред. | ред. код]

  1. Лазарєвський Г. Гетьманщина // Журнал «За Державність». — Каліш, 1930. — Збірка 2.
  2. Савченко В. А. Дванадцять війн за Україну. — Харків : Фоліо, 2006.
  3. Скоропадський П. Спогади (квітень 1917 — грудень 1918). — Київ-Філадельфія, 1995.
  4. Тинченко Я. Українські Збройні Сили. — К. : Темпора, 2009. — 500 с.