5-та Українська Радянська дивізія
| 5-та українська радянська дивізія | |
|---|---|
 Емлема РСЧА з 1918 року | |
| На службі | 28 квітня-16 липня 1919 |
| Країна |
.svg){kind=small} Українська СРР |
| Вид | Сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| У складі | 3-тя українська радянська армія |
| Війни/битви | Українська революція |
5-та українська радянська дивізія — військове з'єднання у складі Української радянської армії, в складі 3-ї української радянської армії.
Історія[ред. | ред. код]
3-тя Українська радянська армія створена до 15 квітня 1919 з частин Групи військ одеського напрямку, які були зведені в дві штатні дивізії: 5-ю і 6-ю Українські радянські дивізії.
3-тя Українська радянська армія вела бойові дії проти українських військ під командуванням С. Петлюри в районі Одеса - Херсон - Миколаїв і до кінця квітня витіснила супротивника з Лівобережжя Придністров'я від Одеси до Тирасполю.
До 28 квітня в м. Київ завершено створення дивізії. Начальник дивізії Слувіс Михайло Васильович[1][2].
У квітні - липні дивізія вела бої з частинами Добровольчої армії під командуванням російського генерал-лейтенанта барона П. Н. Врангеля в східній частині України.
В травні дивізія вела бої з частинами російської Добровольчої армії під командуванням російського генерал-лейтенанта В. З. Май-Маєвського в східній частині України.
З 22 травня Добровольча армія наступала на Курськ-Орел, зайняла місто Слов'янськ, відкинувши частини 8-ї і 13-ї червоних армій за річку Сіверський Донець.
Червона 13-а армія втратила віру в можливість стримати противника і вищестояще радянське командування напружено формувало нові центри оборони в містах Харкові та Катеринославі.
28 травня 3-тя Українська радянська армія передала частину військ Південному фронту і перейшла до оборони. Серед переданих військ була і 5-та Українська радянська дивізія, яка увійшла до складу 8-ї армії РСЧА.
В червні 5-а дивізія вела бої з військами Добровольчої армії в східній частині України.
10 червня ліва колона білогвардійського 1-го армійського корпусу (командир корпусу генерал-майор О. П. Кутепов) взяла місто Бєлгород.
11 червня ліва колона 1-го армійського корпусу білих, витісняючи війська червоних, увійшла до міста Харків і після запеклого вуличного бою зайняла його.
27 червня війська Збройні сили Півдня Росії змусили війська Червоної Армії залишити м. Катеринослав.
В липні 5-та Українська радянська дивізія продовжувала вести бої з військами Добровольчої армії в східній частині України.
В липні 5-та Українська радянська дивізія передана до 9-ї армії РСЧА.
З липня 5-та Українська радянська дивізія вела бої з військами російської Добровольчої армії в Області Війська Донського на річці Хопер.
16 липня 1919 року 5-та Українська радянська дивізія переформована на 56-ту стрілецьку дивізію єдиної РСЧА.
Командування[ред. | ред. код]
- Слувіс М. В. (28.04 - 16.07.1919)
Склад на 15 квітня 1919 рік[ред. | ред. код]
- 1 бригада
- 1-й Знаменський полк (1800 багнетів);
- 2-й Ананьєвський полк (3450 багнетів);
- 3-й Балтійський полк (1800 багнетів);
- 2 бригада
- Полк Тараса Шевченко (1049 багнетів);
- Вознесенський полк (688 багнетів, 5 кулеметів);
- Одеський полк (956 багнетів, 4 кулемета);
- 3 бригада
- Бессарабський полк (540 багнетів, 15 кулеметів);
- Приднепровський полк (2000 багнетів, 10 кулеметів);
- Артилерійський дивізіон (27 гармат, 2 кулемета);
- 1-й кінний дивізіон (1200 багнетів, 320 шабель, 14 кулеметів, 7 гармат);
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ СЛУВИС, Михаил Васильевич. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
- ↑ "Апрельский бунт" 1918 года в Курске. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.] / Упорядник Якимович Б. З. — 4-те вид., змін. і доп. — Львів: Світ, 1992. — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- Семанов С. Нестор Махно. — М, Вече, 2005. — С. 118.
- Прудников В. Мятеж. Газета «Вечерний Донецк» — 4−11.05.1994.
- Дмитренко Ю. «Я, отаман Григор’єв…». «Україна» — 1990. — № 11−12.
- Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны. -М., 2000 [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.]. Харьков: Фолио; М: ООО «Издательство ACT», 2000. ISBN 966-03-0845-0 (Фолио), ISBN 5-17-002710-9 («ACT»)
- В. Антонов-Овсеенко. Записки о гражданской войне. — М. : Государственное военное издательство, 1933. — Т. 4. — 343 с.(рос.)