Перейти до вмісту

Димидій (екзопланета)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з 51 Пегаса b)


Dimidium/51 Pegasi b
Екзопланета Перелік екзопланет

Художнє зображення 51 Pegasi b (в центрі) та її зорі (праворуч).
Материнська зоря
Зоря51 Пегаса
Сузір'яПегас
Пряме піднесення(α)22г 57х 03с
Схилення(δ)+20° 46′ 12″
Видима величина(mV)5.49
Відстань50 св.р
(15.4 пс)
Спектральний класG2.5V
Елементи орбіти
Велика піввісь(a) 0.0527 ± 0.0030 а.о.
Ексцентриситет орбіти (e)0.013 ± 0.012
Орбітальний період(P) 4.230785 ± 0.000036 діб
Фізичні характеристики планети
Маса(m)0.46 ± 0.02 MJ MJ
Радіус(r)1.2 ± 0.1 RJ RJ
Температура на поверхні (T) 1250 Кельвін K
Інформація про відкриття
Дата відкриття 6 жовтня 1995 р.
Відкривач(і) Мішель Майор та Дідьє Кело
Спосіб відкриття Метод Доплера
(ELODIE (спектрограф))
Місце відкриття Обсерваторія Верхнього Провансу
Статус відкриття Опубліковано
Джерела
Енциклопедія
позасонячних планет		Pegasi&p2=b дані для 51 Pegasib
SIMBADPegasi+b дані для 51 Pegasib

Димидій[1] (англ. Dimidium, 51 Пегаса b, 51 Pegasi b / 51 Peg b), неофіційно відома як Белерофонт — це екзопланета, що знаходиться на відстані близько 50 світлових років (15 парсеків) від Землі в сузір'ї Пегас. Вона була першою екзопланетою, відкритою на орбіті зорі головної послідовності, схожої на Сонце — 51 Пегаса, і стала проривом в астрономічних дослідженнях. Ця планета є прототипом класу планет, званих гарячими Юпітерами[2][3]. У 2017 році в атмосфері планети були виявлені сліди води[4]. У 2019 році Нобелівську премію з фізики було присуджено частково за відкриття 51 Пегаса b[5].

Назва

[ред. | ред. код]

51 Пегаса — це позначення зорі за системою Флемстида. Планету спочатку позначили як 51 Пегаса b, коли її відкрили Мішель Майор та Дідьє Кело в 1995 році. У наступному році астроном Джеффрі Марсі неофіційно дав їй ім'я «Белерофонт», дотримуючись традиції давати планетам імена з грецької та римської міфології (Белерофонт — персонаж грецької міфології, який осідлав крилатого коня Пегаса)[6].

У липні 2014 року Міжнародний астрономічний союз започаткував програму NameExoWorlds для присвоєння офіційних імен деяким екзопланетам і їхнім зорям. Цей процес включав публічне номінування та голосування за нові назви. У грудні 2015 року Міжнародний астрономічний союз оголосив, що переможцем конкурсу стала назва цієї планети — Димидій. Назва була запропонована Астрономічним товариством Люцерна (Швейцарія). «Dimidium» латинською означає «половина» і належить до маси планети, яка становить приблизно половину маси Юпітера[7][8][9].

Відкриття

[ред. | ред. код]

Екзопланету 51 Пегаса b було офіційно оголошено 6 жовтня 1995 року Мішелем Майором та Дідьє Кело з Женевського університету в журналі Nature[10]. Вони використали метод Доплера за допомогою спектрографа ELODIE на телескопі обсерваторії Верхнього Провансу у Франції, що стало сенсацією у світі астрономії. Це відкриття стало важливим етапом у пошуках екзопланет і зробило можливим відкриття інших планет за межами нашої Сонячної системи. За це досягнення Мейор і Кело були нагороджені Нобелівською премією з фізики у 2019 році[5]. Планету виявили завдяки чутливому спектроскопу, який дозволяв виявляти невеликі й регулярні зміни швидкості спектральних ліній зорі на рівні близько 70 метрів на секунду. Ці зміни зумовлені гравітаційним впливом планети на зорю, і були виявлені на відстані лише 7 мільйонів кілометрів від зорі. Через тиждень після оголошення відкриття, інша команда астрономів підтвердила це відкриття за допомогою Обсерваторії Ліка в Каліфорнії[11].

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]
Характеристика планети 51 Пегаса b за даними НАСА

Після свого відкриття 51 Пегаса b була підтверджена численними командами, які отримали додаткові спостереження її властивостей. Було встановлено, що планета обертається навколо своєї зорі за приблизно чотири дні, знаходячись набагато ближче до зорі, ніж Меркурій до Сонця. Орбітальна швидкість планети становить 136 км/с (300 000 миль на годину). Попри те, що її мінімальна маса становить лише половину маси Юпітера (приблизно 150 разів більше маси Землі), її близька відстань до зорі робить її однією з найбільш вивчених екзопланет. На той час існування такої величезної планети, так близько до своєї зорі, суперечило наявним теоріям формування планет і було сприйнято як аномалію. Згодом було відкрито багато інших гарячих юпітерів, що спонукало астрономів переглянути свої теорії формування планет, зокрема враховуючи міграцію планет, що стала основною гіпотезою для пояснення існування таких екзопланет[2][3].

Якщо припустити, що планета має ідеально сірий колір без парникових чи припливних ефектів і має Бондівське альбедо 0,1, її температура буде близько 1,265 K (992 °C; 1,817 °F). Ця температура розташована між прогнозованими температурами для екзопланет HD 189733 b та HD 209458 b, що варіюються від 1,180 K (910 °C; 1,660 °F) до 1,392 K (1,119 °C; 2,046 °F) до того, як ці планети були виміряні. Температура планети з таким альбедо відображає ефекти випромінювання та поглинання енергії від її зорі, що сприяє формуванню температури поверхні. Прогнозування таких температур важливе для розуміння атмосферних та фізичних умов на таких планетах, а також для подальших досліджень на основі емпіричних даних[12].

Твердження про пряме виявлення видимого світла

[ред. | ред. код]

У 2015 році було опубліковано дослідження, в якому стверджувалося, що вдалося побачити планету 51 Пегаса b у видимому світлі. Для цього використовувався спеціальний інструмент High Accuracy Radial velocity Planet Searcher (HARPS), встановлений на обсерваторії Ла-Сілья в Чилі. Якщо це виявлення підтвердиться, воно дозволить точно визначити масу планети, яка становить 0,46 маси Юпітера. Крім того, це могло б свідчити, що планета має високе альбедо. Таке альбедо вказувало б на те, що планета може бути дуже великою — її радіус становив би до 1,9 ± 0,3 радіуса Юпітера[13][14].

Однак, коли спробували повторити це виявлення у 2020 році, нічого подібного не вдалося знайти. Це вказує на те, що альбедо планети, ймовірно, нижче за 0,15. У 2021 році зробили нові вимірювання і виявили слабкий сигнал від світла, яке планета відбиває. Але для того, щоб точно визначити, як саме розсіюється це світло, необхідно зробити певні припущення про те, як світло взаємодіє з атмосферою планети. Попри це, цей сигнал може все ж вказувати на те, що альбедо планети є високим[15][16].

Однак новіші дослідження не знайшли доказів відбитого світла, що змусило відмовитися від попередніх висновків про великий радіус і високе альбедо. Замість цього, тепер вважається, що 51 Пегаса b має низьке альбедо і радіус близько 1,2±0,1 радіуса Юпітера[17][18].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Новини Live
  2. ↑ а б How the Universe Works 3. Т. Jupiter: Destroyer or Savior?. Discovery Channel. 2014.
  3. ↑ а б Wenz, John (10 жовтня 2019). Lessons from scorching hot weirdo-planets. Knowable Magazine (англ.). Annual Reviews. doi:10.1146/knowable-101019-2. Процитовано 4 квітня 2022.
  4. ↑ Nowakowski, Tomasz; Phys.org. Water detected in the atmosphere of hot Jupiter exoplanet 51 Pegasi b. phys.org (англ.). Процитовано 31 березня 2025.
  5. ↑ а б Nobel Prize in Physics 2019. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 31 березня 2025.
  6. ↑ 01.17.96 - Discovery of two new planets -- the second and third within the last three months -- proves they aren't rare in our galaxy. newsarchive.berkeley.edu. Процитовано 31 березня 2025.
  7. ↑ NameExoWorlds The Process. web.archive.org. 15 серпня 2015. Процитовано 31 березня 2025.
  8. ↑ NameExoWorlds The Approved Names. web.archive.org. 1 лютого 2018. Процитовано 31 березня 2025.
  9. ↑ NameExoWorlds: A contest to name exoplanets and their host stars. ScienceDaily (англ.). Процитовано 31 березня 2025.
  10. ↑ Mayor, Michel; Queloz, Didier (11/1995). A Jupiter-mass companion to a solar-type star - ADS (англ.). Т. 378. Nature. с. 355—359. Bibcode:1995Natur.378..355M. doi:10.1038/378355a0.
  11. ↑ Mayor, M.; Queloz, D.; Marcy, G.; Butler, P.; Noyes, R.; Korzennik, S.; Krockenberger, M.; Nisenson, P.; Brown, T.; Kennelly, T.; Rowland, C.; Horner, S.; Burki, G.; Burnet, M.; Kunzli, M. (10/1995). 51 Pegasi - ADS (англ.). Т. 6251. International Astronomical Union Circular. с. 1. Bibcode:1995IAUC.6251....1M.
  12. ↑ Renard, S.; Absil, O.; Berger, J. -P.; Bonfils, X.; Forveille, T.; Malbet, F. (07/2008). Prospects for near-infrared characterisation of hot Jupiters with the VLTI Spectro-Imager (VSI) - ADS (англ.). Т. 7013. Optical and Infrared Interferometry. с. 70132Z. arXiv:0807.3014. Bibcode:2008SPIE.7013E..2ZR. doi:10.1117/12.790494.
  13. ↑ Commissariat, Tushna (22 квітня 2015). First visible light detected directly from an exoplanet. Physics World (брит.). Процитовано 31 березня 2025.
  14. ↑ Martins, J. H. C.; Santos, N. C.; Figueira, P.; Faria, J. P.; Montalto, M.; Boisse, I.; Ehrenreich, D.; Lovis, C.; Mayor, M.; Melo, C.; Pepe, F.; Sousa, S. G.; Udry, S.; Cunha, D. (04/2015). Evidence for a spectroscopic direct detection of reflected light from <ASTROBJ>51 Pegasi b</ASTROBJ> - ADS (англ.). Т. 576. Astronomy and Astrophysics. с. A134. arXiv:1504.05962. Bibcode:2015A&A...576A.134M. doi:10.1051/0004-6361/201425298.
  15. ↑ Scandariato, G.; Borsa, F.; Sicilia, D.; Malavolta, L.; Biazzo, K.; Bonomo, A. S.; Bruno, G. (02/2021). The GAPS Programme at TNG. XXIX. No detection of reflected light from 51 Peg b using optical high-resolution spectroscopy - ADS (англ.). Т. 646. Astronomy and Astrophysics. с. A159. arXiv:2012.10435. Bibcode:2021A&A...646A.159S. doi:10.1051/0004-6361/202039271.
  16. ↑ Bailey, Jeremy; Bott, Kimberly; Cotton, Daniel V.; Kedziora-Chudczer, Lucyna; Zhao, Jinglin; Evensberget, Dag; Marshall, Jonathan P.; Wright, Duncan; Lucas, P. W. (19 січня 2021), Polarization of hot Jupiter systems: a likely detection of stellar activity and a possible detection of planetary polarization, doi:10.48550/arXiv.2101.07411, процитовано 31 березня 2025
  17. ↑ Spring, E. F.; Birkby, J. L.; Pino, L.; Alonso, R.; Hoyer, S.; Young, M. E.; Coelho, P. R. T.; Nespral, D.; López-Morales, M. (1 березня 2022). Black Mirror: The impact of rotational broadening on the search for reflected light from 51 Pegasi b with high resolution spectroscopy. Astronomy & Astrophysics (англ.). 659: A121. doi:10.1051/0004-6361/202142314. ISSN 0004-6361.
  18. ↑ Scandariato, G.; Borsa, F.; Sicilia, D.; Malavolta, L.; Biazzo, K.; Bonomo, A. S.; Bruno, G.; Claudi, R.; Covino, E. (1 лютого 2021). The GAPS Programme at TNG - XXIX. No detection of reflected light from 51 Peg b using optical high-resolution spectroscopy. Astronomy & Astrophysics (англ.). 646: A159. doi:10.1051/0004-6361/202039271. ISSN 0004-6361.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Димидій_(екзопланета)&oldid=45357995