53-65
| 53-65 | |
|---|---|
 | |
| Тип | протикорабельна торпеда |
| Походження |
 СРСР  Росія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1965 — т. ч. |
| Оператори |
 ВМФ Росії |
| Характеристики | |
| Вага | 2070 кг |
| Довжина | 7,945 м |
| Діаметр | 533 мм |
| Вага боєголовки | 307,6 кг |
|
| |
| Двигун | газотурбінний перекисно-водневий |
Операційна дальність |
до 22 км |
| Максимальна глибина | 4-14 м |
| Швидкість | 45-68,5 вузлів |
|
| |
53-65 у Вікісховищі | |
«53-65» — 533-мм радянська протикорабельна парогазова перекисно-воднева торпеда. Прийнята на озброєння у 1965 році. Станом на 2022 рік залишається на озброєнні ВМФ Росії в модифікації 53-65К.
Розробка[ред. | ред. код]
Розроблено співробітниками ОКБ Машинобудівного заводу ім. С. М. Кірова (Казахська РСР, Алма-Ата) — флагмана Радянського торпедобудування (до кінця 1980-х років виробляли 18 різновидів теплових торпед, проходили відпрацювання 650-мм боєприпаси та «Шквал»). Після розвалу Радянського Союзу документацію передано на «Завод Двігатєль» (концерн «Морскоє подводноє оружиє — Гідропрібор[ru]»).
Опис[ред. | ред. код]
Енергосилова установка має дві камери згоряння. Швидкість ходу могла змінюватися від 68,5 вузлів при дальності ходу 12 км і до 44 вузлів при дальності ходу 22 км.[1]
Система наведення — акустична активна за кільватерним слідом корабля-цілі з вертикальним локуванням. Підривач — електромагнітний неконтактний.[1]
У 1969 році торпеда була модернізована для підвищення експлуатаційної надійності енергосилової установки (шифр 53-65М).[1] Із 1969 року випускалася також модифікація 53-65К[2], сконструйована з ініціативи КБ торпедного заводу ім. С. М. Кірова і відрізнялася від 53-65 установкою однорежимного кисневого двигуна та застосуванням відпрацьованих рішень від торпед 53-56, 53-57, 53-58, 53-56ВА та 53-61. Торпеда 53-65К за тактико-технічними параметрами зрівнялася з 53-65М, а за експлуатаційними характеристиками перевершила її. Саме простота конструкції за належних характеристик забезпечили невибагливість і низьку вартість торпед 53-65К, зробивши її однією з наймасовіших торпед ВМФ СРСР: до початку 1980-х років становила половину торпедного боєкомплекту ВМФ СРСР, а потім — РФ. Дослідна партія за лічені місяці завоювала популярність у всіх флотах Союзу через простоту експлуатації та невибагливість. Постачалася до інших держав (Індія, Куба, Болгарія тощо) як 53-65КЭ.
Торпеда 53-65К модернізації 2011 року перебуває на озброєнні ВМФ РФ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Торпеда 53-65 (для 533-мм торпедного аппарата) (рос.). Архів оригіналу за 13 грудня 2009. Процитовано 19 грудня 2009.
- ↑ Торпеда 53-65 (рос.). Архів оригіналу за 10 квітня 2009. Процитовано 19 грудня 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- Страшная военная тайна — расследование Новой Газеты (рос.) Архівовано березень 31, 2019 на сайті Wayback Machine.
|
Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |