532 Геркуліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
532 Геркуліна
532Herculina (Lightcurve Inversion).png
Відкриття
Відкривач Макс Вольф
Місце відкриття Обсерваторія Гейдельберг-Кеніґштуль
Дата відкриття 20 квітня 1904
Позначення
Позначення 532 Herculina
Названа на честь Геракл
Тимчасові назви 1904 NY,
1950 JP
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 2,773860282007 а. о.
Перигелій 2,285134209143 а. о.
Афелій 3,262586354872 а. о.
Ексцентриситет 0,176189866531
Орбітальний період 1687,428189570 д
Середня орбітальна швидкість 0,213342411976 °/д
Середня аномалія 320,4349619474°
Нахил орбіти 16,31709788162°
Довгота висхідного вузла 107,5622209900°
Аргумент перицентру 75,93133927460°
Фізичні характеристики
Розміри 222,39 км
Маса ~2,29×1019кг [2]
Середня густина ~4 г/см³[2]
Період обертання 9,405 год
Альбедо 0,1694
Спектральний тип S (Толен)
S (SMASS)
Видима зоряна величина 8,82[3] до 11,99
Стандартна зоряна величина 5,81
Кутовий розмір 0,228" до 0,073"

532 Геркуліна (532 Herculina) — астероїд головного поясу, відкритий 20 квітня 1904 року Максом Вольфом у Гейдельберзі.

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Протягом тривалого часу дослідникам не вдавалося встановити форму цього астероїда. Неодноразово одержувані криві блиску не могли дати однозначної відповіді на це питання. Набір кривих блиску, отриманих 1982 року, виявив щонайменше три основні осі симетрії астероїда, що відповідають розмірам 260, 220 і 215 км. На основі аналізу цих даних 1985 року було зроблено висновок про некулясту форму об'єкта з однією світлою плямою, тоді як пізніше, 1987 року, на підставі даних фотометричної астрометрії астероїд було визнано кулястим із двома темними плямами, що у свою чергу було спростовано 1988 року за результатами дослідження інфрачервоного випромінювання. У підсумку наприкінці 1980-х років було прийнято модель, яка на підставі альбедо й основних топографічних особливостей поверхні описувала астероїд як тіло неправильної форми з трьома осями симетрії[4].

Фотометричні дослідження останніх років (2002) дозволяють з упевненістю стверджувати, що форма Геркуліни не куляста, а «блокова». Цей аналіз указує на наявність декількох великих структур, подібних до тих, які виявлено на астероїді 253 Матільда, але значних змін альбедо там виявлено не було. Запропоновані співвідношення осей становлять 1:1,1:1,3 і приблизно відповідають запропонованим раніше моделям, але є дещо більш витягнутими[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. База даних малих космічних тіл JPL: 532 Геркуліна (англ.). Процитовано 2014.04.30.  Останнє спостереження 2014.04.09.
  2. а б Masses and densities of minor planets - Yu. Chernetenko, O. Kochetova, and V. Shor
  3. Bright Minor Planets 2005. Minor Planet Center. Процитовано 2008-05-21. 
  4. J. Drummond (31 травня 1988). Speckle interferometry of asteroids. Steward Observatory, University of Arizona. Процитовано 2010-04-05. 
  5. M. Kaasalainen, J. Torppa and J. Piironen (2002). Models of Twenty Asteroids from Photometric Data. с. 369–395. Архів оригіналу за 2011-06-29. Процитовано 2010-04-05. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]