6-добовий біг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

6-денний біг — стандартна дистанція ультрамарафону, в якому кожен учасник намагається пробігти протягом 6 днів якомога більшу відстань.

Крім 6-добового бігу існує також і 6-добова ходьба.

Походження та історія[ред. | ред. код]

У 1870-х рр. 6-денний біг став популярним видовищем. Він проходив з понеділка по суботу з днем відпочинку неділею. У 1877 році до 70 000 глядачів купили квитки, щоб подивитися сутичку скороходів.

Американець Едвард Пейсон Вестон[en] в 1867 році пройшов з Портленда в Чикаго 2134 км (1326 миль) за 26 днів. Це принесло йому $10 000 і всеамериканську славу[1].

Після цього він спробував пройти 500 миль (804,5 км) менш ніж за шість днів, максимальний період часу, коли людина може займатися діяльністю, не порушуючи зобов'язань неділі. Після кількох невдач, Вестон домігся своєї мети на Washington St. Rink в Ньюарку в грудні 1874 року. Його час (хоча існують різні версії) був 5 днів 23 години і 38 хвилин. Загалом при цьому були присутні 6000 глядачів, у тому числі мер і начальник поліції.

Йому кинули виклик. У вересні наступного року інший ходок, Даніель О'Лірі, намагався наслідувати Вестона на Західній ковзанці[en] в Чикаго. Він не зумів перевершити позначку Вестона, завершивши 804,5 км (500 миль) за 153 години (на 11 годин перевищивши ліміт часу[2]), але це наблизило їхні майбутні поєдинки.

Вестон проти О'Лірі[ред. | ред. код]

Едвард Пейсон Вестон[en] (праворуч) та Даніель О'Лірі в їх боротьбі в 1877 році в Холі Сільського господарства[en] в Лондоні

Перше змагання з 6-денної ходьби було проведено в Чикаго з 15 по 20 листопада 1875. Незважаючи на те, що Вестон дуже не хотів прийняти виклик, звинувачуючи свого суперника, що той як і раніше «дуже зелений», врешті-решт він поступився тиску публіки. Доріжка, трохи більше 200 метрів, була розділена на дві паралельні, так що Вестон і О'Лірі ніколи не йшли пліч-о-пліч. Вестон йшов по внутрішній доріжці (7 кіл на милю) і О'Лірі по зовнішній (6 кіл на милю).

Нарешті, після 142 годин роботи, Велика Битва закінчилася. О'Лірі вийшов переможцем з 810 км (503⅛ милі) проти 726,7 (451 4/7 милі) у його конкурента, що дало йому привід проголосити себе «чемпіоном світу».

Матч-реванш почався 2 квітня 1877 в Лондоні[3]. Захід відбувся в Холі Сільського господарства[en] і протягом шести днів було продано більше 70 000 квитків. Переміг знову О'Лірі, цього разу пройдено в цілому 836,4 км (майже 520 миль) проти 820,7 (510 миль) Вестона.

Пояс Естлі[ред. | ред. код]

Це зацікавило сера Джона Дагдейла Естлі[en], відомого спортсмена (колишнього спринтера) і члена британського парламенту. Так як О'Лірі продовжував проголошувати себе чемпіоном світу, хоча він переміг тільки Вестона, було прийнято рішення організувати справжній чемпіонат світу, який об'єднає найкращих спортсменів по обидві сторони Атлантики. Крім того, враховуючи, що суддівство за правилом «heel and toe» (з п'яти на носок) викликало деякі проблеми — стиль Вестона вважався трохи сумнівним — Естлі вирішив, що змагання буде проходити за правилом «йти як вам подобається», яке дозволяє спортсменам бігти[4]. У 1878 році він створив серію міжнародних 6-денних пробігів, щоб визначити «Чемпіона світу на довгій дистанції». Вони стали відомі як пробіги, в яких конкуренти боролися за «Пояс Естлі (Astley Belt)» і отримували великі грошові призи.

О'Лірі виграв перші два. Чарлз Ровелл[en] зірвав його прагнення до трьох поспіль перемог. Вестон виграв четвертий, встановивши рекорд 550 миль і Ровелл виграв фінальні три ультрамарафони, назавжди зберігши Пояс Естлі.

Два найкращих бігуни: американець Едвард Пейсон Вестон, який пробіг 550 миль (885 км) за 6 днів, і англієць Чарльз Ровелл, який пробіг 241 км в перший день 6-денного бігу в 1880-х рр. Це призвело до фактичного зникнення 6-денний ходьби.

Чемпіонат світу 1879[ред. | ред. код]

У травні 1879 в Гілмор Гарден в Нью-Йорку, був проведений, названий так організаторами, «Шестиденний Чемпіонат світу». Щоб відрізняти від «Поясу Естлі», чемпіонату світу в стилі «йти як вам подобається», що відбувся там же два місяці тому, було встановлено, що правила цього чемпіонату будуть типовими старими «з п'яти на носок»: «біг не дозволено». Тому змагання було з ходьби. За правилами змагань учасник повинен був заплатити $100 при реєстрації. Якщо він перевищував 425 миль, ці $100 йому поверталися. І ще 50, якщо він перевищував 450. Крім того, переможець отримував приз у розмірі $1000, другий 750, третій 500 і четвертий 250. Також переможець отримував пояс, що підтверджує його звання чемпіона світу і який, за словами організаторів, коштував ще $1000.

Учасники[ред. | ред. код]

Зареєструвалися 16 скороходів. Кожному учаснику надавалось персональне місце для відпочинку та обслуговування у зоні, вільній від диму сигар глядачів. У кожному, яке було відокремлене від суміжних товстим брезентом, були ліжко і необхідні умови для гігієни. Харчування скороходи готували самостійно. Головний суддя був Вільям Б. Кертіс. Інші судді були членами Harlem Athletic Club. Захід розпочався о 00:05 годині 5 травня в присутності 1500 глядачів.

Занепад[ред. | ред. код]

До початку 1890-х років, громадський ентузіазм до таких подій переключився на велогонки, і захоплення 6-денним бігом прийшло до кінця.

Останні високі результати скороходів[ред. | ред. код]

Пітер Голден (США) в 1899 встановив «світовий рекорд» для 88-ярдової доріжки (20 кіл на милю) — 352,5 милі. Ірландський американець Пат Кавано (Pat Cavanaugh) в 1901 разом з Пітером Хагельманом набрав у 6-добовій естафеті світовий рекорд 770,5 миль (1240 км). Наступного року він показав 532,125 милі (856 км). Останній високий результат на 80 років.

Сьогодення[ред. | ред. код]

В 1980 році листоноша Дон Чой[fr] з Сан-Франциско організував перший сучасний 6-денний біг на стадіоні в Вудсайд (Каліфорнія). Останнім часом серед багатоденних пробігів можна виділити австралійський Колак[en] (1983–2005), в 2004 перейменований в «6-денний біг Кліффа Янга». Марафонська команда Шрі Чінмоя проводить щорічно в США 6- і 10-денні пробіги.

Віхи[ред. | ред. код]

СРСР/СНД[ред. | ред. код]

Перший і останній в СРСР шестидобовий біг 26 жовтня — 1 листопада 1991 року в Одесі з «вічними» рекордами СРСР виграли Рустем Гініатуллін (Казань) — 838,4 (836,6) і Лідія Іванова (Первоуральськ) — 506,8 (505,6). 2 місце і рекорд України у Анатолія Федорченко (Полтава) — 826,4 (826,8). У 1992 році виграв Димбрил Жамсаранов (Іваново) — 862,9 (рекорд Росії). Після 1997 року шестидобовий біг в Одесі (і на території СНД) не проводиться.

6-денна ходьба сьогодні[ред. | ред. код]

Світовий рекордсмен в 6-денний ходьбі Джон Даулинг (Ірландія) — 741,212 км

Останнім часом 6-денний біг проходить в різних країнах. 6-денна ходьба проводилась тільки в Колаці[en] (Австралія), Ноттінгемі (Велика Британія), Антібі[en] (Франція) і в Преторії (Південна Африка). 6-денна ходьба в Ноттінгемі була тільки в 1983 році і її виграв Джон Даулинг (Ірландія), який встановив «сучасний» світовий рекорд 741,212 км[5].

6-денний біг Колака[en], заснований в 1984 році, приймав ходаків з 1996 по 2005 рік. Найвищий результат, досягнутий ходаком, показав у 1999 році новозеландець Джеральд Мандерсон — 622,000 км. У 2004 році австралійка Дебора ДеВільямс[en] встановила жіночий світовий рекорд 448,170 км.

6 днів Антібу[ред. | ред. код]

В 2009—2012 6-денна ходьба з кваліфікаційними нормативами була в Антібі[en] (Франція)

Переможці
Дата Чоловіки Результат Жінки Результат
7—13.6.2009 Іспанія Бернардо Хосе Мора 637,230 км Швейцарія Нікласс Сімоне 228,009 км
6—12.6.2010 Франція Ален Грассі 701,892 км Франція Жозіан Пань'єр 473,972 км WR*
5—11.6.2011 Франція Домінік Наумович 665,225 км Італія Ніколета Мізера 616,025 км WR
3—9.6.2012 Іспанія Бернардо Хосе Мора 581,182 км Німеччина Мартіна Хаусман 552,498 км

У 2013 році захід переїхав до сусіднього містечка Ле Люк, переможці Бернардо Хосе Мора і Сільвіан Варин.

26.12.2012—1.1.2013 перші 6 днів Південної Африки, з роздільним заліком бігунів і ходаків[6], відбулися в Преторії.

Рекорди[ред. | ред. код]

Світові рекорди[ред. | ред. код]

Докладніше: Хронологія світових рекордів в 6-добовому бігу

Кілька рекордів по шосе встановила в Нью-Йорку «Діпалі» Кетрін Канінгем[en]:

Дата Результат
(миль) (км) 		Примітки
3—9.5.1998 504 мили (811,109 км) в умовах великої вологості
22—28.4.2001 510 миль (820,765 км)[7]
26.4—2.5.2009 825,593 км

Жан-Жиль Буссіке (Франція) в 1992 пробіг в Ля Рошелі 1034,200 км.

Починаючи з 1 січня 2022 року ІАЮ припиняє реєстрацію світових рекордів з 6-добового бігу[8].

Рекорд Джона Даулінга: 741,212 км[ред. | ред. код]

Ірландець Джон Даулинг встановив світовий рекорд сучасності в 6-денний ходьбі під час заходу, проведеного в Ноттінгемі на стадіоні 31.7—6.8.1983 року.

Рекорди в 6-добовому бігу[9]
Чоловіки Жінки
Результат Спортсмен Місце Результат Спортсменка Місце
Біг 1036,851 км Греція Яніс Курос Австралія Колак[en]
20.11—26.11.2005 		883,631 км Нова Зеландія Сандра Барвік[en] Австралія Кемпбелтаун
18.11—24.11.1990
Ходьба 741,212 км Ірландія Джон Даулінг Англія Ноттінгем
31.7—6.8.1983 		616,025 км Італія Ніколета Мізера Франція Антіб[en]
5—11.6.2011

Рекорди України[ред. | ред. код]

Відомі спортсмени[ред. | ред. код]

Відомі скороходи[ред. | ред. код]

Відомі бігуни[ред. | ред. код]

Відомі 6-добові пробіги[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.lehigh.edu/~dmd1/kelly.html [Архівовано 8 грудня 2013 у Wayback Machine.] Kelly Collins «Old Time Walk and Run» (англ.)
  2. ↑ 6-денний біг часто тривав 142 години
  3. ↑ Weston vs O'Leary (англ.)
  4. ↑ Historia del pedestrismo [Архівовано 10 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ Рекорд Джона Даулинга. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 25 вересня 2014.
  6. ↑ Ходак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  7. ↑ або 821,862 км
  8. ↑ IAU Records Committee (4 жовтня 2021). IAU World Records (IAU WR). iau-ultramarathon.org (англ.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  9. ↑ IAU World_Best_Performances_Ocober_2010.pdf [Архівовано 15 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. ↑ sixdayrace.com.au. Архів оригіналу за 16 січня 2008. Процитовано 12 лютого 2019.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=6-добовий_біг&oldid=37410503