6-та українська радянська дивізія
| 6-та українська радянська дивізія | |
|---|---|
 Емлема РСЧА з 1918 року | |
| На службі | 15 квітня-травень 1919 |
| Країна |
.svg){kind=small} Українська СРР |
| Вид | Сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| У складі | 3-тя українська радянська армія |
| Війни/битви |
Українська революція Григор'ївське повстання |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Григор'єв Н.О. |
6-та українська радянська дивізія — військове з'єднання у складі Української радянської армії, з 15 квітня 1919 р. в складі 3-ї української радянської армії. У травні 1919 року начдив Григор’єв підняв повстання проти радянської влади.
Передісторія[ред. | ред. код]
В лютому 1919 року, в період формування збройних сил УРСР полковник армії УНР Григор'єв уклав військову угоду з урядом УРСР і командуванням Червоної Армії РРФСР, відповідно до якого 21 лютого 1919 року сформована їм і підпорядкована йому Херсонська дивізія армії УНР увійшла до складу Української радянської армії як 2-га Задніпровська стрілецька бригада 1-ї Задніпровської Української радянської дивізії УРА. Бригада воювала проти російських військ Збройних сил Півдня Росії і Армії УНР.
20 березня командувач військами Харківської групи військ Українського фронту А. Е. Скачко видав наказ № 22, в якому поставив 1-й Задніпровській Українській радянській дивізії (начдив Дибенко П.Ю., завдання: «2-й Задніпровській стрілецькій бригаді, командир бригади Н. О. Григор'єв, - оволодіти містом Одеса (зустрічається 1-й номер бригади Григор'єва);1-ї Задніпровській стрілецькій бригаді, командир бригади Котов, - закрити Кримський півострів; 3-й Задніпровській стрілецькій бригаді, командир бригади Н. І. Махно - вийти на лінію с. Платовка - г. Маріуполь (повітове місто Маріупольського повіту Катеринославської губернії)»
Командири довели наказ до червоноармійців. Військові комісари у всіх підрозділах провели мітинги.
24 березня Реввоєнрада Ураїнського фронта прийняла рішення про створення 1-ї, 2-ї і 3-ї українських радянських армій.
На початку квітня 2-а Задніпровська бригада на правому фланзі дивізії вела бої за місто Одеса в районі залізниці станції Сербка від союзних військ Антанти і російських військ Кавказької Добровольчої армії. 1-ша Задніпровська бригада в центрі дивізії вела бої за Чонгарській і Перекопський перешийки Кримського півострова. У ніч на 2 квітня бригада зайняла Чонгарській і Перекопський перешийки. Про бойові успіхи командирів і червоноармійців начдив Дибенко телеграфував до Москви і командувачу військами Українського фронту Антонову-Овсієнку В.О.. 3-тя Задніпровська бригада на лівому фланзі дивізії вела бої за місто Маріуполь.
7 квітня в складі Українського фронту утворена Група військ Одеського напрямку шляхом виділення військ з Групи військ харківського напряму, в складі бригад Богунського, Пошехонова, Південної, 2 ї Задніпровської (під командуванням Григор 'єва), 1-ї Задніпровської Української радянської дивізії, кавалерійського полку особливого призначення.
Війська Одеської групи військ УФ вели наступ в східному напрямку. Союзні війська Антанти румунські, польські та російська білогвардійська бригада під командуванням генерала Тімановского зі складу Добровольчої армії Одеського району генерала Тімановского з боями відходили в сторону Румунії.
14 квітня радянськими військами була взята залізнична станція Роздільна і румунські війська відійшли за ріку Дністер.
Історія[ред. | ред. код]
15 квітня завершено формування 3-ї Українській радянській армії з частин Групи військ одеського напрямку, які зводилися в дві дивізії: 5-ту Українську радянську дивізію і 6-ю Українську радянську дивізію (колишня 2-я Задніпровська бригада 1-ї Задніпровської Української радянської дивізії, командир Григор'єв і інші частини). Начальником 6-ї дивізії призначався Н. О. Григор 'єв.
2-я Задніпровська бригада перебувала в Одесі (повітове місто Одеського повіту Херсонської губернії). Проводилися заходи щодо переформування бригади в дивізію.
22 квітня 2-га бригада Григор'єва виведена з Одеси.
25 квітня наказом військам Українського фронту № 50 командир 2-ї Задніпровської бригади Н.О. Григор'єв призначений начальником 6-ї Української радянської дивізії.
3-тя Українська радянська армія вела бойові дії проти армії УНР в районі Одеса - Херсон - Миколаїв і до кінця квітня витіснила противника з Лівобережжя Придністров'я до Тирасполя.
7 травня начдив Григор'єв підняв повстання проти Радянської влади.
11 травня війська 3-ї Української радянської армії форсували річку Дністер і просунулися до міста Кишинів, але наступ було зупинено. Через повстання під керівництвом начдива Григор'єва. Частини армії були залучені до ліквідації григор'євського повстання.
Командування[ред. | ред. код]
- Н. О. Григор'єв, начальник дивізії (з 15 квітня – 7 травня 1919).
Склад на 15 квітня 1919 рік[1][ред. | ред. код]
- 1 бригада
- Верблюжський полк (4000 багнетів, 18 кулеметів);
- Херсонський полк (4000 багнетів, 23 кулемети);
- 2 бригада
- Партизанський полк (3000 багнетів, 6 кулеметів);
- Тиленгульський полк (2100 багнетів, 5 кулеметів);
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. Антонов-Овсеенко. Записки о гражданской войне. — М. : Государственное военное издательство, 1933. — Т. 4. — С. 129-130.(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.] / Упорядник Якимович Б. З.. — 4-те вид., змін. і доп. — Львів: Світ, 1992. — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- Семанов С. Нестор Махно. — М.: Вече, 2005. — С. 118. (рос.)
- Прудников В. Мятеж // Вечерний Донецк». — 1994. — 4−11 травня. (рос.)
- Дмитренко Ю. «Я, отаман Григор'єв…» // Україна. — 1990. — № 11−12.
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне / В. А. Антонов-Овсеенко. — Москва, Ленинград : Государственное военное издательство, 1933. — Т. 4: с 7 схемами. — 343 с. (рос.)
- Ветлугин А. Авантюристы гражданской войны. — Париж: Сѣверъ, 1921. — 192 с. (рос.)
- Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны] / В. А. Савченко. — Х.: Фолио, 2010. — 411 с. — (Время и судьбы). ISBN 978-966-03-4964-3. (рос.)
- Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны / В. А. Савченко. — Москва, Харьков: Аст; Фолио, 2000. — 367 с. — ISBN 5-17-002710-9. («ACT»), ISBN 966-03-0845-0 (Фолио). (рос.)