600-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
| 600-та (російська) піхотна дивізія (Третій Рейх) 600. (Russische) Infanterie-Division | |
|---|---|
 Шеврон Російської визвольної армії | |
| На службі | 1 грудня 1944 — 8 травня 1945 |
| Країна |
.svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність |
.svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |
 Сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| Чисельність |
піхотна дивізія ~18 000 о/с |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Мюнзінген |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Буняченко Сергій Кузьмович |
600-та (російська) піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 600. (Russische) Infanterie-Division), також 1-ша піхотна дивізія Російської визвольної армії (рос. 1-я пехотная дивизия РОА) — піхотна дивізія Вермахту зі складу військ Комітету визволення народів Росії, що входила до німецьких сухопутних військ на завершальному етапі Другої світової війни. Дивізія билася на Східному фронті німецько-радянської війни.
Історія[ред. | ред. код]
600-та (російська) піхотна дивізія розпочала формування 1 грудня 1944 року на навчальному центрі Мюнзінген (нім. Truppenübungsplatz Münsingen) у 5-му військовому окрузі на основі частин 29-ї гренадерської дивізії СС «РОНА», а також 30-ї гренадерської дивізії CC (2-го формування), 308-го, 601-го, 605-го, 618-го, 628-го, 630-го, 654-го, 663-го, 666-го, 675-го і 681-го «східних» батальйонів, 582-го і 752-го артилерійських дивізіонів та низки підрозділів Російської визвольної армії, що були відведені із Західного фронту. У повному складі дивізія мала 18 000 осіб і була оснащена, серед іншого, низкою танків Т-34, винищувачами танків «Ягдпанцер» 38(t), кількома зразками іншої бронетехніки та різними типами артилерійських систем.
28 січня 1945 року, коли формування було завершено, керівництво дивізією було передане Комітету визволення народів Росії (КОНР), якому нацисти надали статус союзника. Збройні сили КОНР Андрія Власова діяли автономно, але входили до складу вермахту.
У лютому 1945 року невеликий загін 1-ї дивізії вперше взяв участь у бойових діях проти радянських військ біля Нойлевін на Одері. У березні вся дивізія була переведена на Одерфронт, де Червона армія загрожувала проривом. На початку квітня дивізія прибула в розпорядження командування групи армій «Вісла», де 13 квітня за підтримки повітряних сил КОНР вступила в бій за Ерленгоф. 13 квітня 1945 року о 5:15 після артпідготовки та авіанальоту полки дивізії атакували на південь від Фюрстенберга позиції 119-го укріпрайону радянської 33-ї армії. Але, атаки були відбиті до середини дня з великими втратами для наступаючих. Загальні втрати дивізії вбитими становили 370 осіб. Командир дивізії Буняченко наказав відвести дивізію до тилу, звідки вона вирушила у бік Чехії.
На початку травня дивізія зупинилася в чеському місті Козоєди, приблизно за 50 кілометрів на схід від Праги. Тут до Буняченка підійшли представники чеського опору, які готували повстання в Празі, щоб вигнати німців з міста. Повстання спалахнуло 5 травня, а наступного дня повстанців столиці Чехословаччини підтримала 1-ша дивізія, втім без відома Власова. У боях з німецькими військами загинуло близько 300 солдатів дивізії. Хоча завдяки росіянам вдалося звільнити більшу частину міста, їхня допомога викликала гнів чеських комуністів, які вимагали від них здатися Червоній армії.
7 травня дивізія відійшла від Праги на захід. Наступного дня нацистська Німеччина капітулювала. Нарешті дивізія спробувала здатися американцям, які, попри міжнародному праву, більшість вояків дивізії видали росіянам, де солдати опинилися в таборах ГУЛАГу. 1 серпня 1946 року, командира 1-ї дивізії генерал-майора Буняченка С. К. повісили після фіктивного суду, як і інших лідерів КОНР.
Райони бойових дій[ред. | ред. код]
- Німеччина, Чехословаччина (грудень 1944 — травень 1945)
Командування[ред. | ред. код]
Командири[ред. | ред. код]
Підпорядкованість[ред. | ред. код]
| Час | Корпус | Армія | Група армій (округ) |
Штаб |
|---|---|---|---|---|
| 1945 | ||||
| квітень | 9 А | Група армій «Вісла» | Нойлевін | |
Склад[ред. | ред. код]
| 1945[1] |
|---|
| 1601-й гренадерський полк |
| 1602-й гренадерський полк |
| 1603-й гренадерський полк |
| 1600-й артилерійський полк |
| 1600-й розвідувальний батальйон[Прим. 1] |
| 1600-й моторизований загін винищувачів танків[Прим. 2] |
| 1600-й інженерний батальйон |
| 1600-й батальйон зв'язку[Прим. 3] |
| 1600-й запасний батальйон[Прим. 4] |
| 1600-те управління постачання дивізії[Прим. 5] |
Див. також[ред. | ред. код]
- 30-та гренадерська дивізія СС (2-га російська)
- Бойовий союз російських націоналістів
- Російський ост-батальйон «Шелонь»
- Комітет визволення народів Росії
- Російський колабораціонізм у Другій світовій війні
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
- ↑ 600. Infanterie-Division. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- 600. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 6 листопада 2021.(нім.)
- 600. Infanterie-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.(англ.)
- Russkaya Osvoboditel'naya Armiya (ROA/POA). на axishistory.com. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.(англ.)
- 70 лет Освобождению Праги 1-й дивизией РОА и чешскими повстанцами [Архівовано 6 листопада 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- РОА И ЕЕ ПЕРВАЯ ДИВИЗИЯ [Архівовано 6 листопада 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band10. Die Landstreitkräfte 371—500. Biblio-Verlag, Bissendorf 1975, ISBN 3-7648-1002-5, S.53f.
- Samuel W. Mitcham. German Order of Battle, 291st 999th Infantry Divisions, Named Infantry Divisions, and Special Divisions in WWII. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)
.svg){kind=small}
