Підводні човни проекту 671РТ Сьомга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проект 671РТ Сьомга
Victor II class SSN.svg
Victor2.jpg
Під прапором СРСР СРСР
Спуск на воду 1972-1978 рр ( човнів)
Виведений зі складу флоту 1991-1997 рр
Основні характеристики
Тип корабля Підводний човен атомний торпедний
Розробник проекту СПМБМ «Малахіт»[ru]
Головний конструктор Чернишов Г.М.
Класифікація НАТО Victor-II
Швидкість (надводна) 11,7 вузлів (22 км/год)
Швидкість (підводна) 31,7 вузлів (61 км/год)
Робоча глибина занурення 320 м
Гранична глибина занурення 400 м
Автономність плавания 60 діб
Екіпаж 88 осіб
Розміри
Водотоннажність надводна 4673 т
Водотоннажність підводна 7190 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 101,8 м
Ширина корпусу найб. 10,8 м
Середня осадка (по КВЛ) 7.3 м
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носов: 2 ТА калібру 650-мм ( торпед), 4 ТА калібру 533-мм
Ракетне озброєння «Вюга-53» и «Вюга-65» як боєприпаси до топедних апаратів.

Проект 671РТ Сьомга — серія атомних підводних човнів (ПЧАТ). Побудовано і передано флоту 7 човнів цього проекту. Є модифікацією проегкту 671 Йорш. Чотири човни будувалися в м. Горькому, а три у Ленінграді. Проект вирізнявся наявністю низьких шумів. Усі човни проекту несли службу на Північному флоті.

Історія[ред. | ред. код]

Конструкція[ред. | ред. код]

Корпус[ред. | ред. код]

Енергетичне обладнання[ред. | ред. код]

Дві паровиробні установки ОК-300 сумарною потужністю 31 000 к. с.: Два водо-водяних реактори ВМ-4 тепловою потужнстю 72 МВт, цикл перезавантаження реакторів — 8 років. Чотири парогенератори ПГ-4Т. Один багатолопастний винт. Дизель-генератор 460 кВт.


Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред. | ред. код]

Озброєння[ред. | ред. код]

Експлуатація[ред. | ред. код]

Ремонти і модернізації[ред. | ред. код]

Інциденти[ред. | ред. код]

Бойове використання[ред. | ред. код]

Сучасний статус і перспективи[ред. | ред. код]

Усі човни проекту були виведені зі складу флоту у 1991-1997 роках.

Оцінка проекту[ред. | ред. код]

Представники[ред. | ред. код]

Назва Заводський номер Закладений Спущений на воду Прийнятий флотом Виведений з Флоту
К-387 2 квітня 1971 30 грудня 1972 1991
К-371 2 травня 1973 29 грудня 1974 1996
К-495 19 квітня 1969 30 грудня 1975 1990
К-513 22 липня 1975 27 грудня 1976 1994
К-467 19 листопада 1974 29 грудня 1976 1997
К-488 15 грудня 1976 29 грудня 1978 1993
К-517 23 березня 1977 31 грудня 1978 1995

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В.П. Кузин, В.И. Никольский «Военно-Морской Флот СССР 1945-1991» ИМО Санкт-Петербург 1996


  • Справочная информация из С.С. Бережной «Атомные подводные лодки ВМФ СССР и России» МИА №7 2001.
  • В.Е. Ильин, А.И. Колесников «Подводные лодки России: Иллюстрированный справочник» ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ» 2002.
  • «История отечественного судостроения» т.5 Санкт-Петербург Судостроение 1996
  • Подводные лодки России Том 4, часть 1. ЦКБ МТ «Рубин» СПб. 1996.
  • Справочная информация из С.С. Бережной «Атомные подводные лодки ВМФ СССР и России» МИА №7 2001.
  • Ю.В. Апальков: Подводные лодки советского флота 1945–1991, том I. 2009, ISBN 978-5-903080-55-7.
  • Н.В. Усенко, П.Г. Котов, В.Г. Реданский, В.К. Куличков: Как создавался атомный подводный флот Советского Союза. С-Пб 2004, ISBN 5-89173-274-2