69-й Венеційський кінофестиваль
69-й Венеційський кінофестиваль  | |
|---|---|
| Країна |  Італія |
| Вручення | Венеція |
| Останнє нагородження | з 29 серпня по 8 вересня 2012 року |
| Поточний лауреат |  Майкл Манн |
labiennale.org/en/cinema/  | |
|
| |
 69-й Венеційський кінофестиваль у Вікісховищі | |
69-й Венеційський міжнародний кінофестиваль пройшов з 29 серпня по 8 вересня 2012 року. Журі основного конкурсу очолив американський кінорежисер Майкл Манн[1]. Кіноогляд відкрився політичним трилером Миру Наїра «Фундаменталіст мимоволі[en]», фільмом закриття стала драма Жана-П'єра Амері[en] «Людина, яка сміється»[2][3].
В офіційну конкурсну програму увійшли нові роботи багатьох визнаних майстрів сучасного кінематографа, включаючи Брайана Де Пальму, Кітано Такесі та Терренса Маліка.
Почесний «Золотий лев» за життєві досягнення у галузі кінематографу було вручено італійському кінорежисеру Франческо Розі[4]. Вперше після багаторічної перерви крісло директора фестивалю зайняв колишній керівник Національного музею кіно у Римі Альберто Барбера[4].
«Золотого лева» за найкращий фільм удостоївся трилер Кім Кі Дука «П'єта»[5]. Найкращим режисером став Пол Томас Андерсон, який поставив картину «Майстер», кубки Вольпі за найкращі чоловічу та жіночу ролі забрали Хоакін Фенікс та Філіп Сеймур Хоффман («Майстер») та Хадас Ярон («Заповнити порожнечу[en]»)[6].
Офіційна програма огляду було оголошено 26 липня 2012 року[7]. Тоді ж керівництво бієнале повідомило, що фестиваль змінює власну заставку: тепер замість короткометражного фільму братів Люм'єр буде показаний зовсім інший ролик, створить який італійський аніматор Сімоне Массі[8]. Як музичні композиції були використані мотиви картин Федеріко Фелліні, Теодороса Ангелопулоса, Віма Вендерса, Ерманно Олмі, Олександра Довженка та Андрія Тарковського[8].
У перші дні після опублікування конкурсної програми відбувалася плутанина зі стрічкою Пола Томаса Андерсона «Майстер». Попри пророкування кіноаналітиків, фільм «Майстер» не був присутній у списку конкурсантів на премію «Оскар» 2013 року. 30 липня, одразу ж після зміни дати прем'єри проекту, керівництво фестивалю офіційно оголосило, що картина Андерсона буде боротися за «Золотого лева» разом з іншими конкурсантами[9].
.JPG)
Одну з програм фестивалю, Venezia Classici, відвідав «оскароносний» режисер Майкл Чіміно, який прибув до Венеції на прем'єру відреставрованої копії власного фільму «Ворота раю»[8]. Крім цього, 30 серпні Чіміно був удостоєний спеціального призу Persol за внесок у світовий кінематограф. Повідомляючи цю новину, директор фестивалю Альберто Барбера заявив[10]:
|
Уже давно треба було визнати велич цього режисера, одного з найсильніших та оригінальних голосів американського кінематографа за останні 40 років. Величезний талант Чіміно дозволив йому показати у своїх фільмах критичний та пристрасний, ясний та переконливий портрет Америки. | 
|
Крім стрічки Чіміно, у цьому році керівництво показало глядачам «свіжі» версії класичних «Справи Маттеї» Франческо Розі, «Кармен повертається додому[en]» Кейсуке Кіносіта, «Стромболі» Роберто Росселліні, «Свинарник» П'єра Паоло Пазоліні, «Бульвару Сансет» Біллі Вайлдера, «Фанні та Олександр» Інгмара Бергмана, «Джентльмени надають перевагу блондинкам» Говарда Гоукса, «Десятій жертви» Еліо Петрі та багатьох інших[8].
За два дні до відкриття огляду одне з провідних світових новинних агентств Reuters повідомило, що ключовими темами фільмів, представлених у конкурсній програмі, стануть секс і саєнтологія. Це ж видання припустило, що найбільш обговорюваною картиною бієнале буде «Майстер» Пола Томаса Андерсона, яка вже удостоїлася усіляких захоплених відгуків на деяких закритих американських показах[11]. Альберто Барбера, навпаки, заявив, що найповторюванішою темою в огляді цього року буде економічна криза[12].
Стрічка Терренса Маліка «До дива», як і попередній його проект «Дерево життя», розділила журналістів на два табори: одні вийшли з кінозалу у повному захваті, інші з початком фінальних титрів заходилися кричати «бу!» і обурюватися[13]. Деякі навіть жартома назвали «До дива» ремейком «Дерева життя»[14]. Другий фільм із запланованої трилогії Ульріха Зайдля «Рай: Віра[en]» також був неоднозначно сприйнятий журналістами, зокрема, через деякі відверто релігійні сцени. Після його показу італійські католики подали до суду на режисера та виконавиця головної ролі Марію Хофшеттер[15].
Згідно з журналом VeNews, який у цьому році замість традиційного Screen опублікував висновки професійних критиків про минулий фестиваль, найкращим фільмом огляду стала драма Олів'є Ассаяса «Щось у повітрі», за ним йде «Майстер» Пола Томаса Андерсона, а трійку лідерів замикає «Спляча красуня» Марко Беллоккьо.[16].
Альберто Барбера [17]
Одразу ж після церемонії закриття мостри на журі обрушився шквал критики, пов'язаний з присудженням головного призу триллеру Кім Кі Дука «П'єта»[18][19]. На думку багатьох журналістів, 18-й фільм корейця був непоганий, але явно не був гідний «Золотого лева»[19]. Постійний оглядач кінознавча журналу «Сеанс» Борис Нелєпо назвав «П'єта» «найгіршим фільмом конкурсу», а рішення журі — «абсурднішим та безглуздішим за будь-яку зі сцен із самого фільму»[18]. Його не підтримав колега Вадим Рутковський, який назвав цим званням «Майстра» П. Т. Андерсона[18].
Зара Абдуллаєва, співробітниця журналу «Мистецтво кіно», повідомляє, що у програмі цього огляду вистачало фільмів з релігійними або квазірелігійними сюжетами[20]. Соціальне парадокументальне кіно втратило свою актуальність[20]. Дарина Борисова з «Незавісімої газети», у цілому, позитивно поставилася до бієнале 2012 року і порахувала, що «на перший план виведено в оцінках досягнення в області кіномови, стилю, а актуальність та злободенність особливого враження на суддів не справили»[19]. Редакція «РІА Новин», що опублікувала статтю про підсумки фестивалю: «Новий програмний директор фестивалю Альберто Барбера сконструював програму максимально концептуальним чином, так що між собою римувалися не лише фільми конкурсної програми, але і ретроспективні картини»[21].
Антон Долін («Газета.Ru») підмічає, що Альберто Барбера не включив в основну конкурсну програму давно очікуваний «Хмарний атлас», «Анну Кареніну», «Великого Гетсбі» та «Життя Пі»[22]. Критик журналу Forbes Катерина Барабаш погоджується з великим внеском Барбери до фестивалю цього року, додаючи, що він «моментально надав фестивалю зовнішньої інтриги, якої він був в останні роки практично позбавлений»[23].
Американські критики були більш поблажливими до фільмів. Нік Джеймс, що дописую до британського кіножурнала Sight & Sound, був упевнений, що «Золотого лева» отримає «Майстер» Андерсона, але не був би проти, якби переміг фільм «Щось у повітрі» Олів'є Ассаяса[24].
- Майкл Манн, кінорежисер та сценарист (
США) — голова - Марина Абрамович, майстер перфомансу та художник ( США)
- Летиція Каста, актриса та модель (
Франція) - Пітер Чан, кінорежисер (
Таїланд) - Арі Фолмана, кінорежисер та сценарист (
Ізраїль) - Маттео Гарроне, кінорежисер (
Італія) - Урсула Маєр, кінорежисер та сценарист (
Швейцарія) - Саманта Мортон, актриса (
Велика Британія) - Пабло Траперо, кінорежисер та сценарист (
Аргентина)[25]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- П'єрфранческо Фавіно, актор ( Італія) — голова
- Сандра ден Хамер, президент Роттердамського кінофестивалю (
Нідерланди) - Руна Іслам, художниця та кінорежисер (
Бангладеш) - Джейсон Кліот, продюсер ( США)
- Надін Лабакі, актриса (
Ліван) - Мілчо Манчевський, кінорежисер та сценарист (
Північна Македонія) - Амір Надері, кінорежисер та сценарист (
Іран)[26]
| Лауреат «Золотого лева»виділений окремим кольором. |
| Лауреат спеціального призу журі виділений окремим кольором. |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- «Золотий лев»
- «П'єта», реж. Кім Кі Дук (Південна Корея)
- «Срібний лев» за найкращу режисуру
- Пол Томас Андерсон, «Майстер» (США)
- Спеціальний приз журі основного конкурсу
- «Рай: Віра», Реж. Ульріх Зайдль (Австрія, Франція, Німеччина)
- Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль
- Хоакін Фенікс, Філіп Сеймур Гоффман, «Майстер» (США)
- Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль
- Хадас Ярон, «Заповнити порожнечу» (Ізраїль)
- Премія Марчелло Мастроянні найкращому молодому актору
- Фабріціо Фалько, «Це був син» та «Спляча красуня» (Італія)
- Osella за найкращий сценарій
- Олів'є Ассаяс, «Щось у повітрі» (Франція)
- Osella за найкращу операторську роботу
- Даніель Чіпрі, «Спляча красуня» (Італія)
- Головний приз програми «Обрії»
- «Три сестри» (документальний), реж. Ван Бін (КНР)
- Спеціальний приз журі програми «Горизонти»
- «Безкоштовне танго», реж. Фредерік Фонтейн (Бельгія, Франція, Люксембург)
- приз ФІПРЕССІ
- «Майстер», реж. Пол Томас Андерсон (США)
- «Перерва», реж. Леонардо ді Костанцо (Італія, Швейцарія, Німеччина)
- «Блакитний лев»
- «Вага», реж. Джіоні Кью-Хван (Південна Корея)
- Премія імені Луїджі ді Лаурентіса за найкращий дебют
- «Золота миша»
- «П'єта», реж. Кім Кі Дук (Південна Корея)
- «Срібна миша»
- «Антон тут поруч», реж. Любов Аркус (Росія)
- Приз імені П'єтро Бьянчі
- 65-й Каннський кінофестиваль
- 62-й Берлінський міжнародний кінофестиваль
- 34-й Московський міжнародний кінофестиваль
- ↑ Назначен председатель жюри Венецианского кинофестиваля (російською) . Lenta.ru. 1 червня 2012. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ Денис Данилов (22 липня 2012). Венецианский кинофестиваль откроет «Фундаменталист поневоле» Миры Наир (російською) . The Hollywood Reporter Russia. Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ Венеция-2012: Детство и отрочество Джокера (російською) . Кинопоиск. 8 вересня 2012. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ а б Рита Русакова (26 липня 2012). Венецианский кинофестиваль покажет «Измену» (російською) . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 2012-7-26.
- ↑ Главный приз Венецианского фестиваля получил фильм Ким Ки Дука «Пьета» (російською) . Газета.Ru. 8 вересня 2012. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 2012-9-8.
- ↑ Пол Томас Андерсон стал лучшим режиссером на кинофестивале в Венеции (російською) . РИА Новости. 8 вересня 2012. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 2012-6-12.
- ↑ Анастасия Лисицина (26 липня 2012). Венеция не заметила Тарантино (російською) . Газета. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 2012-12-3.
- ↑ а б в г Валерий Кичин (26 липня 2012). Мотивы Довженко станут позывными Мостры (російською) . Российская газета. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 2012-7-26.
- ↑ Майк Флеминг (30 липня 2012). Paul Thomas Anderson’s ‘The Master’ Joins Venice Competition (англійською) . Deadline. Архів оригіналу за 2 серпня 2012. Процитовано 2012-7-30.
- ↑ Режиссер "Охотника на оленей" получит спецприз Венецианского фестиваля (російською) . РИА. 10 серпня 2012. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 2012-8-10.
- ↑ Майк Коллетт-Вайт (27 серпня 2012). Venice film festival promises sex and Scientology (англійською) . Reuters. Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 2012-8-28.
- ↑ На Венецианском кинофестивале доминирует тема экономического кризиса (російською) . ZN.ua. 3 вересня 2012. Процитовано 2012-12-6.[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Terrence Malick's To The Wonder confounds Venice press (англійською) . BBC. 3 вересня 2012. Архів оригіналу за 24 листопада 2012. Процитовано 2012-9-3.
- ↑ Венеция-2012: Дорога «К чуду» оказалась неровной (російською) . Кинопоиск. 2 вересня 2012. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2012.
- ↑ Католики в Италии подали в суд на режиссера фильма «Рай. Вера» (російською) . Взгляд. 4 вересня 2012. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 2 грудня 2012.
- ↑ Венеция-2012: Слово критикам (російською) . Кинопоиск. 5 вересня 2012. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 2 грудня 2012.
- ↑ Вадим Глускер (29 серпня 2012). Венецианский кинофестиваль обновил имидж (російською) . НТВ. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ а б в Дмитрий Волчек (12 вересня 2012). Сентябрьское кинообозрение (російською) . Радио Свобода. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ а б в Дарья Борисова (10 вересня 2012). На Лидо главное – кино (російською) . Независимая газета. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ а б Зара Абдуллаева (12 вересня 2012). Венеция-69: Итоги. Перекресток (російською) . Искусство кино. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ Венецианский фестиваль завершился "Жалостью" и путаницей (російською) . РИА Новости. 8 вересня 2012. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ Антон Долин (29 серпня 2012). Бабье царство (російською) . Газета.Ru. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ Екатерина Барабаш (29 серпня 2012). Венецианский фестиваль больше не хочет быть «старейшим» (російською) . Forbes. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ Ник Джеймс (7 вересня 2012). Remastering Venice (англійською) . BFI. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 2012-12-6.
- ↑ Venice Fest jury announced (англійською) . Variety. 13 липня 2012. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 2 грудня 2012.
- ↑ International Juries of the 69th Venice Film Festival (англійською) . La Biennale. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 2 грудня 2012.
- Офіційний сайт Венеційського кінофестивалю [Архівовано 19 лютого 2011 у Wayback Machine.]