7-ма українська радянська дивізія
| 7-ма українська радянська дивізія | |
|---|---|
 Емлема РСЧА з 1918 року | |
| На службі | 15 квітня-липень 1919 |
| Країна |
.svg){kind=small} Українська СРР |
| Вид | Сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| У складі | 2-га українська радянська армія |
| Війни/битви | Українська революція |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Махно Н.І. |
7-ма українська радянська дивізія — військове з'єднання у складі Української радянської армії, з 15 квітня 1919 року в складі 2-ї Української радянської армії.
Передісторія[ред. | ред. код]
24 березня 1919 року Реввійськрада Українського фронту ухвалив рішення про створення 1-ї, 2-ї і 3-ї українських радянських армій і переформування українських радянських дивізій в дев’ятиполкові [1].
Історія[ред. | ред. код]
15 квітня 1919 року наказом по військах Українського фронту були створені 2-а і 3-я Українські радянські армії.
У 2-у Українську радянську армію увійшли частини Групи військ харківського напряму (управління і 1-ша Задніпровська бригада 1-ї Задніпровської Української радянської дивізії, 2-я окрема бригада, 3-тя Задніпровська бригада 1-ї Задніпровської Української радянської дивізії, Кримська бригада), які були зведені в 2 штатні дивізії [2].
- 3-я Українська радянська дивізія (колишні Управління дивізії, 1-я Задніпровська бригада 1-ї Задніпровської Української радянської дивізії і інші частини).
- 7-ма Українська радянська дивізія (колишня 3-тя Задніпровська бригада 1-ї Задніпровської Української радянської дивізії і інші частини).
Начальник 3-ї Задніпровської бригади Н. І. Махно призначався начальником 7-ї Української радянської дивізії. [3]. Я. З. Покус був призначений начальником штабу 7-ї Української радянської дивізії.
В квітні-червні 1919 року дивізія вела бойові дії з військами Збройних сил Півдня Росії під командуванням генерала Денікіна - Кавказької Добровольчою армією (до 2 травня 1919) і Донською армією Всевеликого Війська Донського.
6 червня голова РВР Л.Д.Троцкий видав наказ, в якому оголосив начальника 7-ї Української радянської дивізії Н. І. Махно поза законом «за розвал фронту і непокору командуванню» [4].
8 червня начальником дивізії був призначений О.С.Круссер. Дивізія займала ділянку фронту «від Азовського моря до Новоуспенівка».
9 червня О.С.Круссер видав наказ про вступ на посаду начальника дивізії. Загинув в ніч з 9 на 10 червня біля станції Пологи Таврійської губернії при кулеметному обстрілі бронепоїзда, в якому він знаходився.
24 червня Я. З. Покус був призначений командиром 1-ї бригади 7-ї Української радянської дивізії.
6 липня Я. З. Покус був призначений командиром 3-го полку Окремої Башкирської кавдивизии.
Підпорядкування[ред. | ред. код]
- 15-27.04.1919: Український фронт, 2-га Українська радянська армія.
- 27.04-4.06.1919: Південний фронт, 2-а Українська радянська армія.
- 4.06-липень 1919: Південний фронт, 14-я армія.
Командування[ред. | ред. код]
- Н. І. Махно, начальник дивізії (15.04-8.06.1919).
- О. С. Круссер (8-9.06.1919).
- Я. З. Покус, начальник штабу дивізії (15.4-24.6.1919).
Інші командири[ред. | ред. код]
- Командир 1-ї бригади Яків Захарович Покус (24.06.-6.07.1919).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Центральный государственный архив Советской армии. В двух томах. Том 1. Путеводитель. 1991.
- ↑ Гражданская война и военная интервенция в СССР. Энциклопедия. М.: Советская энциклопедия, 1983.
- ↑ Жигалов И. Дыбенко. Жизнь замечательных людей. Серия биографий. Выпуск 18. М., «Молодая гвардия». 1983.
- ↑ Аршинов П. А. История махновского движения (1918—1921). — М.: ТЕРРА; «Книжная лавка — РТР», 1996.
Джерела[ред. | ред. код]
- Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.] / Упорядник Якимович Б. З. — 4-те вид., змін. І доп. — Львів: Світ, 1992. — 712 с. — ISBN 5-7773-0149-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Семанов С. Нестор Махно. — М, Вече, 2005. — С. 118.
- Антонов-Овсієнко В. О. «Записки про Громадянську війну», Держвоєнвидав, М.-Л.: 1932
- Украинская ССР в период гражданской войны 1917-1920 гг., т.2, Киев, Политиздат Украины, 1968, с.287.
- Е. А. Гилярова, М. Б. Иткис. Александр Круссер (1893—1919): Историко-биографический очерк. Серия «Герои Гражданской войны». Кишинёв: Картя Молдовеняскэ, 1962 (на молдавском языке — Александру Крусер: Скицэ историко-биографикэ, там же, 1961).
- Аршинов П. А. История махновского движения (1918—1921). — М.: ТЕРРА; «Книжная лавка — РТР», 1996.
- Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны. -М., 2000 [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.]. Харьков: Фолио; М: ООО «Издательство ACT», 2000. ISBN 966-03-0845-0 (Фолио), ISBN 5-17-002710-9 («ACT»)