72-га окрема механізована бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
72-га окрема механізована бригада
(2002—дотепер)
72-га механізована дивізія
(1992—2002)
72 ОМБр.svg
Нарукавний знак бригади, 2019 рік
На службі 1992—дотепер
Країни  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЗ МВ.svg Механізовані війська
Чисельність бригада
У складі Оперативне командування «Північ» ОК «Північ»
Пункт базування  Київська область,
м.Біла Церква
Прізвиська Чорна бригада
Оборонець Чорні запорожці
Гасло «Україна або Смерть!»
Марш «Хоробрі хлопці, відважне військо!»
Війни/битви

Війна на сході України — з 2014, Війна в Україні — з 2022

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Командування
Поточний
командувач
полковник
Іван Віннік

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців (72 ОМБр, в/ч А2167, пп В0849) — військове формування механізованих військ Збройних сил України. Розміщується у місті Біла Церква Київської області. Бригада створена в 2002 році на базі 72-ї гвардійської механізованої дивізії, що у свою чергу веде історію від 72-ї гвардійської мотострілецької дивізії.

З 2014 року бригада брала участь у війні на сході України у складі сил Антитерористичної операції. Підрозділи бригади влітку 2014 року вели важкі бої на російсько-українському кордоні, у Приазов'ї, а взимку 2016 — під Авдіївкою у промзоні.

Бригада носить почесну назву на честь Чорних запорожців — військового формування часів УНР.

Історія[ред. | ред. код]

У 1992 році 72-га гвардійська мотострілецька дивізія перейшла під юрисдикцію України та увійшла до складу Збройних сил України. З'єднання отримало назву — 72-га механізована дивізія. На той момент підрозділи дивізії розташовувались в трьох постійних місцях дислокації на території різних областей: Київської (м. Біла Церква), Чернігівської (смт. Гончарівське) та Черкаської (м. Сміла). Оскільки Київський військовий округ розформовувався, дивізія в складі 1-ї гвардійської загальновійськової армії перейшла до Одеського військового округу. До 1996 року перебувала в складі 1-го армійського корпусу.

Після переформування 1-го армійського корпусу в Північне оперативно-територіальне командування дивізія залишилась в його складі опинившись в підпорядкуванні 8-го армійського корпусу. Змін зазнав склад дивізії. Танковий полк був виведений з дивізії і розгорнутий в 1-шу окрему танкову бригаду, а один з мотострілецьких полків переформований в танковий батальйон.

На підставі Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173 з'єднанню було повернуто почесне найменування та державну нагороду.

У 2001 році у військовому параді на честь 10-річчя незалежності України взяв участь парадний розрахунок 224-го механізованого полку.

У 2002 році, в рамках загальновійськової реформи, дивізію переформовано на бригаду.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Приазов'я[ред. | ред. код]

Бойовий шлях з'єднання розпочався 8 березня 2014 року, коли військова частина була піднята по тривозі. Вже наприкінці березня окремі підрозділи утримували оборону навколо Маріуполя та Волновахи на Донеччині (Приазов'я). Перший механізований батальйон під командуванням Івана Войтенка утримував Маріупольський аеропорт. У травні частково закинутий і тільки-но відвойований Донецький аеропорт. У аеропорту рота Богдана Барди утримувала оборону понад 70 днів, а частково зайшов на охорону 248-кілометрової прикордонної зони від Амвросіївки до Ізвариного.[джерело?]

Другий механізований батальйон, під командуванням Михайла Драпатого, з березня до травня 2014 року тримав оборону довкола Волновахи.[джерело?]

2-й механізований батальйон згодом перебував поблизу Амвросіївки.

Атака біля Зеленопілля[ред. | ред. код]

Вночі 11 липня 2014 року українські сили, що складалися з підрозділів 72 ОМБр, 24 ОМБр та 79 ОАеМБр у ході висунення на кордон з РФ для посилення Південного армійського угруповання, потрапили під обстріл з реактивних установок БМ-21 «Град» російськими регулярними збройними силами біля с. Зеленопілля, що знаходиться 17 км на південний схід від м. Ровеньки (Свердловський район Луганської області). Підрозділи 72-ї бригади не зазнали втрат убитими, проте українські сили загалом втратили щонайменше 36 осіб загиблими.

16 липня підрозділи були атаковані з реактивних установок «Град» з території РФ (з-під Гуково),[1][відсутнє в джерелі] військові знаходилися в той день під Свердловськом, в Вознесенівці (Червонопартизанськ).[джерело?]

Бої під Ізвариним[ред. | ред. код]

З суботи 12 липня 2014 року підрозділи 72-ї окремої механізованої бригади, 1-й та 2-й батальйон, перебували в оточенні проросійських сил біля пункту пропуску Ізварине, Свердловська, Червонопартизанська у Луганській області. Вони не отримували підкріплення, постійно зазнавали обстрілів і мали значні втрати. Разом з ними в оточенні перебували військові 24-ї механізованої та 79-ї аеромобільної бригад[2], які в свою чергу зазнали значних втрат після обстрілу біля Зеленопілля 11 липня 2014 року.

30 липня після взяття під контроль висоти Савур-Могила на Донеччині українським силам вдалося розблокувати військових 72-ї механізованої та 79-ї аеромобільної бригад, які довгий час перебували в оточенні між російським кордоном і проросійськими бойовиками.[3]

3 серпня після двотижневої перерви обстріли українських підрозділів під Ізварино раптово посилилися. Ворог в ультимативній формі запропонував здатися, вийти на територію РФ разом з технікою і боєкомплектом, що залишився — або загинути під шквальним вогнем російської артилерії. Комбати першого і другого батальйонів Іван Войтенко та Михайло Драпатий прийняли непросте рішення: розділитися і виходити двома шляхами, через Росію та йдучи на прорив по 50-кілометровому коридору крізь перехресний вогонь з окупованої території та РФ.

У ніч з 3 на 4 серпня частина 1-го батальйону 72-ї бригади під командуванням комбата капітана Івана Войтенка і начштабу Олександра Охріменка, підірвавши залишки бойової техніки та знищивши свою зброю, разом із підрозділом прикордонників змушено відійшла з території України на територію Російської Федерації в районі м. Гуково. РНБО спершу повідомляла, що кордон перейшли 171 вояків бригади і 140 прикордонників (всього 311),[4][5][6] а прикордонна служба ФСБ РФ повідомляла про 274 військовиків і 164 українських прикордонників (всього 438).[7][8] Наступного дня, 5 серпня, українські військові, після того як із ними вийшли на контакт через СММ ОБСЄ, повернулися гуманітарним коридором на територію України, прес-служба АТО повідомила вже про 195 військовослужбовців.[9] Проросійські сили обстріляли колону беззбройних військовослужбовців 72 бригади.[10][11] 7 серпня прес-центр АТО повідомив, що 72 військовослужбовці 72-ї бригади повернулись на територію України з території Російської Федерації:[12]

Тих, хто залишився представники російських спецслужб змушують давати брехливі свідчення про те, що вони нібито обстрілювали територію Росії.

У ту ж ніч з 3 на 4 серпня комбат 2-го механізованого батальйону Михайло Драпатий повів своїх 260 бійців на 31 бронемашині на прорив. Вранці 4 серпня колона дісталася Зеленопілля, де розташовувалась 79 ОМБр та 24 ОМБр. Разом з ними в ніч з 6 на 7 серпня бійці 72 ОМБр здійснили другий, вирішальний етап свого прориву, вийшовши з так званого «Ізваринського котла» в повному складі, не втративши жодного військового.

10 серпня міністр оборони України генерал-полковник Валерій Гелетей повідомив, що 72-гу окрему гвардійську механізовану бригаду відведено на безпечні рубежі на доукомплектування:[13]

Вони виснажені, але незломлені, справжні герої – вони втримували державний кордон, відтягли на себе чималі сили терористів, стримували колони бронетехніки кремлівських найманців та забезпечили таким чином умови для наступальної операції Збройних Сил України на інших напрямках. Як один результатів операції – взяття стратегічних висот, які дозволяють нам сьогодні контролювати даний сектор. Особливо хотів би відзначити командира одного з батальйонів бригади майора Михайла Драпатого та начальника штабу бригади підполковника Івана Гараза, які разом зі своїми бійцями попри все тримали оборону під ударами російської реактивної артилерії.
Бійці 1-го батальйону 72-ї бригади на полігоні в Яворові. 2016 р.

Протягом місяця, після виводу частини із зони АТО, в бригаді було проведене доукомплектування особовим складом і бойовою технікою. Військовослужбовці мали можливість відпочити, зустрітися з рідними. А всі підрозділи окремої механізованої бригади були повністю укомплектовані справною технікою, поповнено запаси боєприпасів та матеріально-технічних засобів.

Через вторгнення регулярних військ, кілька підрозділів 72 ОМБр мусили спішно повертатися на передову. Так, новостворений 3 МБ, власним ходом повернувшись з Мелітополя під Волноваху, 28 серпня брав участь у визволенні двох рот Нацгвардії з «Іловайського котла» поблизу Старобешево, Комсомольська, та забезпечував охорону поранених військових і медперсоналу, яких спішно вивозили зі Старобешівського шпиталю. На початку вересня 3 механізований батальйон під командуванням майора Валерія Гудзя зупинив спробу танкового прориву ворога під Стилою та Петровським, зайнявши оборону в довколишніх степах, яку утримує до цього часу.

В кінці вересня остання батальйонна тактична група 72 ОМБр відправилась у район виконання завдань. Таким чином бригада після відновлення боєздатності знову повернулася до зони антитерористичної операції. З осені 2014 року підрозділи бригади несли службу у Волноваському районі Донецької області.

29 жовтня 2014 року з полону проросійських сил після важких перемовин вдалося звільнити пораненого та прооперованого солдата 72-ї бригади Дятла Сергія Віталійовича, повідомив «Центр звільнення полонених»[14].

Авдіївка[ред. | ред. код]

Наприкінці жовтня 2016 року підрозділи бригади заступили на позиції в районі промзони Авдіївки та Верхньоторецького[15].

29 січня—3 лютого 2017 року бригада вела важкі бої в районі промислової зони Авдіївки. Бійцям бригади вдалося вибити проросійські формування з позиції Алмаз у сірій зоні. У бою загинув капітан Андрій Кизило. Він посмертно удостоєний звання Героя України.[16] Орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня нагороджені 6 бійців, один з яких посмертно. Орденом «За мужність» 3 ступеня нагороджені 15 бійців, 7 з яких посмертно.[17] Позицію Алмаз перейменували в честь капітана Андрія Кизила, вона носить його псевдо — Орел.

  • 29 червня 2017 з позицій Орел було опубліковано репортаж з фото, на одній зі світлин знято пам'ятний камінь на честь Андрія.[18]

29—30 червня загострилась ситуація поблизу села Кам'янка (Ясинуватський район). Російсько-терористичні підрозділи зайняли «сіру зону» у 600 м від села і почали облаштовувати там свої позиції під вогневим прикриттям з боку Крутої Балки, Ясинуватої та Василівки, із використанням танків, артилерії та мінометів[19]. Під вогнем опинилися і мирні мешканці Кам'янки[20]. У 72-й бригаді вирішили, що ці зухвалі дії противника можуть нанести шкоду репутації бригади і наражають на небезпеку мирних мешканців. Підрозділи 72 ОМБр із дотриманням Мінських домовленостей змусили шкідників відступити на попередні позиції. За оцінками 72 бригади, втрати противника склали: 13 вбитих, понад 30 поранених, знищені БМП і танк[21].

На початку листопада 2017 року 72-га бригада імені Чорних Запорожців повернулась із зони проведення АТО на постійне місце дислокації. 5 листопада оборонців Авдіївки зустрічали у Білій Церкві[22][23][24].

Втрати[ред. | ред. код]

Станом на 1 лютого 2021 року, за даними Книги Пам'яті, бригада втратила 163 вояки загиблими.[25][26]

Структура[ред. | ред. код]

Дивізія: 2001[ред. | ред. код]

Нарукавні знаки дивізії
управління
229 МП
224 МП
155 САП

Бригада[ред. | ред. код]

Нарукавні знаки бригади
мехбат
танковий бат
зенітний дивізіон
артилерійська група
  • управління (штаб)
  • 1 механізований батальйон
  • 2 механізований батальйон
  • 3 механізований батальйон
  • мотопіхотний батальйон
  • танковий батальйон
  • зенітний ракетно-артилерійський дивізіон (2С6 «Тунгуска»)[27]
  • бригадна артилерійська група
    • батарея управління та артилерійської розвідки
    • самохідний артилерійський дивізіон
    • самохідний артилерійський дивізіон
    • реактивний артилерійський дивізіон
  • протитанковий артилерійський дивізіон
  • взвод снайперів
  • розвідувальна рота
  • вузол зв'язку
  • група інженерного забезпечення
  • рота РХБ захисту
  • група матеріально забезпечення
  • ремонтно-відновлювальний батальйон
  • медична рота
  • комендантський взвод

Традиції[ред. | ред. код]

Бригадний нарукавний знак (до 2019).

Власна символіка з'явилася у дивізії ще в другій половині 1990-х років. Восени 1996-го начальник групи соціально-психологічного відділення 229-го механізованого полку 72-ї механізованої дивізії майор В.Пекний розробив систему нарукавних емблем управління та частин цього з'єднання. Емблеми частин являли собою щит єдиної форми та розмірів, розділений по горизонталі на дві половини. У верхній половині щита містилася символіка дивізії: лук з трьома стрілами з міського герба Білої Церкви на тлі фортечної стіни і сонця, що сходить. Нижня половина щита призначалася для символіки конкретного полку чи окремого батальйону[28].

Бригада має марш: «Хоробрі хлопці, відважне військо!»[29][30]

До 2017 року носила почесне найменування «КрасноградськоКиївської».[31]

23 серпня 2017 року, з метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 26-ї річниці незалежності України, указом Президента України Петра Порошенка бригаду названо на честь Чорних запорожців.[32] 24 серпня 2017 року, на параді до Дня незалежності України, Президент України Петро Порошенко вручив бригаді бойове знамено.[33]

7 березня 2019 року начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко затвердив нову символіку бригади.[34][35][36] Нарукавний знак складається з двох елементів: нарукавної емблеми та девізної стрічки. Емблема містить британський геральдичний щит червоного кольору, колір щита символізує належність до пункту постійної дислокації — Білої Церкви, колір емблеми якої також червоний. В основі щита — зображення чорного трикутника, що поєднує кути щита, який символізує чорний головний убір — шлик бійця кінного полку Чорних Запорожців. У центрі щита — зображення «Адамової Голови», що містився на зворотній стороні знамена Чорних Запорожців. Девізна стрічка являє собою посередині вигнуту вгору фігурну стрічку з девізом кінного полку Чорних Запорожців «Україна або смерть».[37]

В грудні 2019 року бригада отримала персональний Почесний прапор (корогву) за мотивами історичної символіки кінного полку Чорних запорожців.[38]

6 травня 2022 року бригада була відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу»[39].

Командування[ред. | ред. код]

Командири
Начальники штабу

Озброєння[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Анализ обстрела из РСЗО Град под Гуково 16.07.2014 г. (uk-UA). Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2019. 
  2. 72-а бригада − в облозі під обстрілом, керівництво каже: рятувати дорого. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 19 липня 2014. 
  3. Сили АТО розблокували військових на кордоні, триває ротація. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 30 липня 2014. 
  4. На територію РФ були змушені перейти 311 українських військових, — РНБО - 24 Канал. 24 Канал. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 14 серпня 2018. 
  5. На территории России находятся 171 украинский военный и 140 пограничников. ukranews_com (рос.). Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 
  6. Пресс-центр АТО: часть 72-й бригады ВС отошла на территорию РФ в ходе боя. ukranews_com (рос.). Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 
  7. Украинские солдаты в РФ: "Мы бы до обеда не дожили". BBC News Русская служба (рос.). Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 14 серпня 2018. 
  8. Бывший боец 72-й бригады: «Я видел, как нас обстреливали с территории России» (рос.). Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 
  9. Бойцы 72-й бригады под огнем возвращаются в Украину. BBC Україна (ru-UK). Процитовано 14 серпня 2018. 
  10. Прес-центр АТО: Терористи обстріляли беззбройних військовослужбовців, які повертались з Росії. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 7 серпня 2014. 
  11. «Не треба вмирати заради Батьківщини, треба вижити заради неї». Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2014. 
  12. З території Росії повернулися в Україну 72 бійці сил АТО. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 9 серпня 2014. 
  13. 72 механізовану бригаду вивели в тил на доукомплектування. Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014. 
  14. Із полону терористів вдалося звільнити пораненого бійця 72-ї бригади. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня 2014. 
  15. Командир 72-ї бригади — про потрійний штурм Авдіївки: Перевіряють українську оборону на щільність. Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016. 
  16. Указ Президента України №21/2017 «Про присвоєння А.Кизилу звання Герой України». Президент України. 1 лютого 2017. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 4 травня 2021. 
  17. Указ Президента України №22/2017 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 1 лютого 2017. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 4 травня 2021. 
  18. «Чорна бригада» показала відбиту у бойовиків позицію «Орел». Гал-інфо. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017. 
  19. Бойовики намагалися зайняти «сіру зону» біля Кам'янки. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 2 липня 2017. 
  20. Бойовики захопили сіру зону неподалік селища Кам'янки
  21. Декілька днів назад появилася інформація, що проросійські банди зайняли сіру зону в смузі оборони 72 бригади
  22. 72-га ОМБр ім. Чорних Запорожців у повному складі повернулася із зони АТО додому. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 7 листопада 2017. 
  23. У Білій Церкві привітали із поверненням воїнів 72-ї бригади. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 7 листопада 2017. 
  24. Біла Церква зустрічала своїх Героїв. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 7 листопада 2017. 
  25. Втрати 72-ї механізованої бригади. Книга пам'яті загиблих. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 1 лютого 2021. 
  26. Книга пам'яті загиблих. Зведена таблиця загиблих Збройних Сил України по підрозділах та військових званнях.. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 1 лютого 2021. 
  27. Військова прокуратура через суд домоглася відновлення чотирьох ЗГРК «Тунгуска». http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 19 березня 2018. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018. 
  28. Зенітники по-білоцерківськи. Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019. 
  29. 72 Гвардійська ОМБР
  30. Слова з маршу 72-ї бригади. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 2 січня 2017. 
  31. Указ Президента України №344/2016 «Про внесення змін до Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173». http://www.president.gov.ua/. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 22 серпня 2016 року. Архів оригіналу за 17 січня 2017. Процитовано 1 вересня 2016. 
  32. Указ Президента України від 23 серпня 2017 року № 234/2017 «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань»
  33. 72-й бригаді присвоєно ім'я Чорних Запорожців, 24-й - ім'я короля Данила. LB.ua. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 24 серпня 2017. 
  34. Муженко затвердив нові емблеми бойових бригад. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 9 березня 2019. Архів оригіналу за 11 березня 2019. Процитовано 9 березня 2019. 
  35. Муженко затвердив нарукавний знак 72-ї бригади. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 9 березня 2019. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 9 березня 2019. 
  36. Череп для Чорних запорожців. ГШ затвердив емблему 30-ї, 58-ї і 72-ї бригад. novynarnia.com. Новинарня. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. 
  37. Про нову символіку 72-ї бригади Чорних Запорожців. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019. 
  38. Персональний почесний прапор 72-ї бригади ЗС України. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian military Pages. 12 грудня 2019. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019. 
  39. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №315/2022 Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу". 
  40. В Волновахе бойцам 72-й бригады ВСУ вручали медали народный депутат и капеллан бригады - Новости - Приазовский Рабочий, Мариуполь. pr.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 20 січня 2016. 
  41. Новим командиром Чорних запорожців 72 омбр став Руслан Татусь зі 128-ї. Новинарня. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 19 листопада 2017. 
  42. Будемо знайомі. Командир 72 бригади імені Чорних Запорожців полковник Артем Богомолов. Час Змін Інформ (укр.). 30 травня 2019. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 1 червня 2019. 
  43. У легендарній бригаді імені Чорних Запорожців – новий командир
  44. 8 корпус | 72 механізовану бригаду вивели в тил на доукомплектування. archive.li. 16 липня 2015. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 10 липня 2017. 
  45. "Моїх людей просто так не нагороджують", - командир 30-ї механізованої бригади - Останні новини Полтави. Найголовніші події міста Полтави і області.. poltava.depo.ua. Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 10 липня 2017. 
  46. Чорні запорожці показали 155-мм САУ M109. 

Посилання[ред. | ред. код]