73-й морський центр спеціальних операцій (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
73-й морський центр спеціальних операцій
(2010—дотепер)
7-ма окрема бригада спеціальних операцій
(1992—2010)
73-мцспо.svg
Нарукавний знак центру
На службі 1992 — дотепер
Країна  Україна
Вид USF emblem.svg ССО України
Роль водолази-розвідники спеціального призначення
Базування  Миколаївська область,
м.Очаків, о.Майський
Прізвиська Острів (щодо всього підрозділу взагалі), Остров'яни (щодо особового складу)
Талісман Морський коник
Річниці 7 жовтня
Війни/битви

Війна на сході України

Командування
Поточний
командувач
полковник
Сидоренко І. В.
Визначні
командувачі
капітан 1 рангу
Карпенко Анатолій Леонідович

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

73-й морськи́й це́нтр спеціа́льних опера́цій (73 МЦСпО, в/ч А1594) — частина спеціальної розвідки Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Дислокується у м. Очаків Миколаївської області.

Історія[ред. | ред. код]

Незадовго до розпаду СРСР 17-та окрема бригада спеціального призначення ВМФ СРСР була переформована на 1464-й морський розвідувальний пункт.

Після проголошення незалежності України, 9 квітня 1992 року понад дві третини офіцерського складу і сто відсотків решти військовиків 1464 морського розвідувального пункту на чолі з командиром, капітаном 1 рангу Анатолієм Леонідовичем Карпенком, склали присягу на вірність народові України[1]. Невдовзі частині повернуто статус бригади — вона стала 7-ю окремою бригадою спеціальних операцій ВМС України.

Набула поширення байка про начебто спробу України захопити в червні 1995 року силами 7 ОБрСО штаб ЧФ і низку об'єктів Чорноморського флоту в Севастополі[2][3]. Джерелом цих чуток стала одна з новел «Протистояння»[4] редактора відділу спецоперацій російського ілюстрованого журналу «Солдат удачи» Сергія Козлова[5]. Реального підґрунтя ця історія не має.

Заразом, «українська» історія з'єднання має досить інших прикладів успішного застосування сил спеціальних операцій. У серпні — вересні 1992 року РГ СпП бригади разом з групою спецпідрозділу СБУ «Альфа» забезпечувала доставку з Канади в Україну «гривневого» вантажу на суховантажі «Петр Алейников» (операція «Щит України»)[6].

Очаківські водолази відзначилися під час ліквідації великої аварії водостоку в Харкові, під час численних підводних розмінуваннь — знищували торпеди під Одесою, авіабомби в районі херсонського елеватора, міни часів Першої світової війни в гирлі Дунаю під Ізмаїлом та ін.[7]

У 2004 році частину передислоковано з острова Первомайський на територію одного з військових містечок Очаківського гарнізону.

73-й морський центр спеціальних операцій[ред. | ред. код]

Оперативним призначенням 73-го МЦСО є[8]:

  • проведення розвідувальних заходів;
  • здійснення диверсій;
  • підводне мінування;
  • розмінування;
  • захоплення суден;
  • захоплення берегових споруд.

Війна на Донбасі[ред. | ред. код]

Під час російської інтервенції особовий склад 73-го МЦСО брав участь у антитерористичній операції на сході України.

Бої за Іловайськ[ред. | ред. код]

За даними «Тиждень.ua», в операції під Іловайськом брали участь 30 військовослужбовців 73-го Центру. При виході з оточення двоє з них загинули, троє потрапили в полон. Прорвалися 25 спецпризначенців, серед них і шестеро поранених[9].

Бої за Дебальцеве[ред. | ред. код]

Війсковослужбовці 73-го Центру брали участь у боях за Дебальцеве в січні—лютому 2015-го року.

У кінці січня — на початку лютого підрозділи Центру проводили розвідку в районі Вуглегірська (частково невдало). Окрім того бійці Центру підривали дамбу під Світлодарськом та деякі мости в прилеглому районі.

6 лютого група спеціального призначення Центру (разом з іншими підрозділами ЗСУ) брала участь у зачищенні селища Рідкодуб, щоб деблокувати опорний пункт «Станіслав-128». Штурмова група успішно вибила противника з більшої частини селища, забезпечила прохід по маршруту, що з'єднував опорний пункт з територією, яку контролювали ЗСУ, та закріпилася на визначених рубежах. Особовий склад взводного опорного пункту «Станіслав» виведено з оточення кількістю 102 особи.

З 14 лютого підрозділи Центру (разом із підрозділами 8-го полку спецпризначення) здійснювали охорону ділянки траси Дебальцеве—Артемівськ у районі Луганського щоб гарантувати безпечний вивід військ та протидіяти диверсійно-розвідувальним групам противника[10].

Поверненна на острів[ред. | ред. код]

У 2019 році місцем базування частини знову став острів Майський, розпочалося відновлення інфраструктури, яка занепала за 15 років. Так, лише протягом літа 2019 року на острові відбувалися і збори оперативного резерву, і низка військових навчань, змагання на кращу пару водолазів-розвідників, з прикладного плавання тощо.[11][12]

Структура[ред. | ред. код]

Структурно Центр складається з трьох загонів спеціального призначення й частин забезпечення[13]:

  • 1-й загін підводного мінування;
  • 2-й загін підводного розмінування і прориву протидесантних загороджень;
  • 3-й розвідувальний загін;
  • підрозділи бойового й тилового забезпечення.

Придано кораблі й судна — патрульний катер «Скадовськ», корабель управління «Переяслав», водолазне судно «Нетішин», десантні катери «Сватове».

Оснащення[ред. | ред. код]

На озброєнні Центру перебувають підводні засоби руху й носії водолазів «Тритон-2М» і «Сирена-УМ», спеціальна підводна стрілецька зброя — пістолети СПП-1, автомати АПС, інша спеціальна зброя (наприклад - морські та підводні міни).

У 2018 році було показано катер на повітряній подушці Tornado F50 Long, що перебуває на озброєнні центру.[14]. Крім того слід зазначити, що деякі морські плав.засоби залишились на території АР Крим під контролем Росії.

Командири[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Документальний фільм «Combat divers of Ukranian NAVY»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Савченко М. О. Анатомія неоголошеної війни. Севастополь у квітні 1992 року
  2. Широкорад А. Б. Россия и Украина. Когда заговорят пушки… ООО «Издательство ACT», 2007 (рос.)
  3. Олег Слюсаренко. Адмирал раздора. Еженедельник «2000». 01.04.2010 Архівовано 11.10.2011, у Wayback Machine. (рос.)
  4. С. Козлов. Противостояние. Спецназ ГРУ: 50 лет истории, 20 лет войны Архівовано 20 вересень 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Андрей Солдатов. Интервью с Сергеем Козловым. agentura.ru Архівовано 1 листопад 2012 у Wayback Machine. (рос.)
  6. Валентин Ковалский. «Секретная» гривня. ОО «Международное антитеррористическое единство» (рос.)
  7. Сергей Гаврилов. Таинственный остров. Задира. Инфо (рос.)
  8. Український мілітарний портал Архівовано 5 листопад 2011 у Wayback Machine. (Дана інформація не підтверджена авторитетними джерелами. Може бути недостовірною!)
  9. Ярослав Тинченко. Іловайськ: цифри і факти Український тиждень. 07.11.2014.
  10. Аналіз Генерального штабу ЗСУ щодо бойових дій на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого 2015 року. Архів оригіналу за 7 лютий 2016. Процитовано 7 лютий 2016. 
  11. Ігор Луньов: «Ми не робимо таємниці з того, що наші специ активно діють на окупованих територіях…». https://armyinform.com.ua/. АрміяInform. 2019-07-29. Процитовано 4 вересня 2019. 
  12. Острів Майський: як штучний насип у Чорному морі став базою “морських котиків” ССО ЗСУ. https://novynarnia.com/. Новинарня. 2019-09-04. Процитовано 4 вересня 2019. 
  13. Военно-морские силы Украины. Чуприн К. В. Вооруженные силы стран СНГ и Балтии. Справочник. С. 497 (Дана інформація не підтверджена авторитетними джерелами. Може бути недостовірною!)
  14. «Артель» пошла в спецназ. Архів оригіналу за 24 жовтень 2018. Процитовано 24 жовтень 2018. 
  15. Татарченко Ігор Віталійович в базі даних «Миротворця»
  16. Добра новина: керувати очаківськими «морськими котиками» буде Едуард Шевченко(рос.)
  17. АТОшний скандал: Кому заважає «морський котик» Едуард Шевченко
  18. Головний дозор. Останній бій воїнів 73-го Центру Юрія Горайського і Олександра Хмелярова 4 березня 2016 року // Цензор. НЕТ, 8 березня 2016.
  19. Під Маріуполем під час виконання бойового завдання загинув капітан 3-го рангу Олег Мединський // «Громадська думка», (рос.) 06.09.2016 Архівовано 06.09.2016, у Wayback Machine.
    На Донбасі при виконанні спецзавдання загинув капітан 3-го рангу очаківських «морських котиків» Олег Мединський// «Преступности. НЕТ», (рос.) 06.09.2016

Література[ред. | ред. код]

  • Історичний формуляр частини. Міністерство оборони СРСР. Військова частина 34391.
  • К. В. Чуприн. Вооруженные силы стран СНГ и Балтии. Справочник. — Минск: Современная школа, 2009. ISBN 978-985-513-617-1

Електронні джерела[ред. | ред. код]