80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
80-та окрема десантно-штурмова бригада
(2015—дотепер)

80-та окрема аеромобільна бригада
(2013—2015)


80-й окремий аеромобільний полк
(1999—2013)


6-та окрема аеромобільна бригада
(1995—1999)


39-та окрема аеромобільна бригада
(1993—1995)


224-й навчальний центр
(1992—1993)
80 ОДШБр к.svg
Нарукавний знак бригади, 2019 рік
На службі 1954 — дотепер
Країна  Україна
Вид ЗСУ Збройні сили
Тип БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Чисельність бригада
Гарнізон/Штаб м. Львів
Гасло «Ніхто, крім нас!»
Операції

Карабаський конфлікт,
Югославські війни,
миротворчі операції (Ірак, Сьєрра-Леоне, Косово)
Російська збройна агресія проти України

Командування
Поточний
командувач
полковник
Володимир Шворак

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

80-та окрема десантно-штурмова бригада (80 ОДШБр, в/ч А0284, пп В3720) — військове з'єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України чисельністю у бригаду. Базується у м. Львів.

На початку 1990-х частина була навчальним центром, згодом переформована на бригаду. У 1990-х, 2000-х роках брала участь у міжнародних навчаннях, миротворчих місіях під егідою ООН.

Навесні 2014 року у числі перших була піднята для відбиття російської агресії, підрозділи були направлені на північно-східні кордони України. Військовослужбовці бригади взяли участь у першому бою війни на Донбасі — 13 квітня 2014 року під Семенівкою, згодом вони брали участь у боях за Слов'янськ. Інші підрозділи бригади були розміщені в Луганській області, де вони вели бої в районі Металіста, Георгіївки і Лутугиного, Луганського аеропорту, Новосвітлівки і Хрящуватого. Восени 2014 року бійці бригади потрапили у засідку під Веселою Горою, брали згодом участь у боях за 32-й блокпост.

З 2016 року бригада була переформована на десантно-штурмову і отримала танковий підрозділ.

80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна). Карта розташування: Україна
80 ОДШБр
80 ОДШБр
На карті України

Історія[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР у 1992 році 224-й навчальний центр повітрянодесантних військ (в/ч 32351) увійшов до складу Збройних сил України та склав присягу на вірність українському народу. Центр базувався у м. Хирів на Львівщині і спеціалізувався на підготовці молодших спеціалістів.[1] Незадовго до цього, ще в 1991 році, після проголошення незалежності України, але ще до референдуму 1 грудня, відбулась перша спроба розформувати частину, коли до центру приїхали двоє генералів Генерального штабу Збройних сил СРСР з вимогою здати прапор і печатку: мовляв, бригаду розформовують, на що отримали відмову від Михайла Коваля.[2]

29 травня 1992 року начальником навчального центру став заступник начальника підполковник Коваль Михайло Володимирович. На цій посаді він змінив полковника Валерія Євтуховича, що продовжив військову службу в Російській Федерації. Частина особового складу, що не склали присягу також вибули до РФ в розпорядження Командувача ПДВ РФ. Вони були залучені до формування 159-го окремого навчального парашутно-десантного полку (в/ч 48357) на території колишнього сільгосппідприємства в місті Маркс Саратовської області, який там намагались позиціонувати правонаступником 224 НЦ. Ця частина-«двійник» була розформована в 1998 році.[3]

У вересні 1993 року 224 НЦ ПДВ переформований на 39-ту окрему аеромобільну бригаду.[джерело?] Зі споминів політика Степана Хмари, в той період була попереджена друга спроба розформування частини. Михайло Коваль у приватній розмові поділився з Хмарою інформацією про те, що бригаду розформовують і вже надійшов відповідний наказ. Вже наступного дня Хмара вирушив до Києва й відвідав першого міністра оборони Морозова, якому висловив обурення з приводу такого рішення. За поясненнями Морозова, пропозиція розформування надійшла за подання начальника Головного штабу генерала Живиці. Після розмови Морозов скасував наказ про розформування, а Ковалю надали дострокове звання полковника. Хмара оцінював цю бригаду і житомирську 95-ту як ядро українських аеромобільних військ, здатне на швидке та оперативне реагування.[2]

1 листопада 1995 року 39-та окрема аеромобільна бригада перейменована на 6-ту окрему аеромобільну бригаду і виведена до Львова.[1] В грудні 1999 року 6 ОАеМБр переформована на 80-й окремий аеромобільний полк.[1]

В 2013 році згідно указу начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-полковника Володимира Замани полк було переформовано на 80-ту аеромобільну бригаду. Указ набрав чинності 25.11.2013.

Незадовго до початку війни 2014 року, пункт дислокації бригади відвідала делегація російських офіцерів на чолі з полковником Преусом. За оцінкою Андрія Ковальчука, цей візит, що нібито мав бути дружнім, був насправді перевіркою стану та боєготовності бригади.[4]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Навесні 2014 року, після вторгнення РФ до Криму і до початку бойових дій на сході України, підрозділи бригади виконували завдання із прикриття державного кордону в Полтавській і Сумській областях.[5] На той час 80-та окрема аеромобільна бригада складалася з 1-го (Львів) та 3-го (Чернівці) батальйонів. Перший батальйон 80-ї бригади переважно складався з контрактників і був боєздатною бойовою одиницею. На початок війни бригада мала певні особливості: так, 1-й батальйон замість 30 штатних бронетранспортерів мав трохи більше 20 одиниць. Водночас, 80 ОАеМБр мала близько 30 гаубиць Д-30, у той час як інші аеромобільні бригади мали лише дивізіон — 18 гаубиць. 3-й батальйон вважався окремим і мав свій власний дивізіон, розвідувальну роту, роту підтримки. Проте 2-й і 3-й батальйони не були готові в березні: 3-й набув спроможності лише в травні, а 2-й — тільки в кінці серпня.[6]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. Вихід колони десантників з в/ч у Львові // 8 березня 2014.

Десантники бригади зайшли в Луганський аеропорт 8 квітня 2014 року.[вин 1][8] До аеропорту була перекинута одна аеромобільна рота.[вин 2]

Бої за Слов'янськ[ред. | ред. код]

Перший бій бригади відбувся 13 квітня 2014 року біля селища Семенівка під Слов'янськом — це був перший бій війни на Донбасі.[1]

Докладніше: Бої за Слов'янськ

У травні була сформована 3 БТГр бригади,[6] артилерійський дивізіон 80 ОАЕМБр був перекинутий під Слов'янськ. Артилеристи активно надавали підтримку українським військам під Слов'янськом, які наступали та брали участь в його визволенні.[9]

Частину бійців з технікою 3 БТГр бригади відправили на північ Луганської області. 17 червня бійці бригади брали участь у звільненні селища Металіст, в бою загинуло 9 військовослужбовців.[9]

Оточення Луганська[ред. | ред. код]

13 липня колона з 80-ї аеромобільної бригади, 1-ї танкової, 128-ї гірсько-піхотної та інших підрозділів з боку Щастя направилася до аеропорту, але ця операція була погано спланована. Не була проведена інженерна розвідка, не зібрані розвідувальні дані. Під час руху виявилося, що міст, який був на карті, — непридатний для переправлення бронетехніки. Також не було дотримано жодних елементів прихованості. Ворог прекрасно знав і візуально спостерігав колону і вже у районі населеного пункту Розкішне відкрив вогонь та розділив її на дві частини нанісши нашим бійцям втрат, загинуло 5 бійців 80-ї бригади. Частина колони, яка рухалася попереду, змогла прорватися, але вона була лише несуттєвим підсиленням для захисників. Задуманого плану не вдалося реалізувати. Тому 20-21 липня була проведена аналогічна операцію з більшим охопленням, паралельно були звільнені Георгіївка та деблокований аеропорт, при прориві загинули 2 військовослужбовці бригади.[9]

Вночі 1 серпня 2014 року підрозділи бригади, завдяки розвідданим, одержаним від інформгрупи «Права справа», знищили велику колону бойовиків, що рухалась від Суходольська до Луганська. У повідомленні членів організації йшлося, що в результаті засідки було знищено 7 танків противника, 5 БТРів, 3 установки «Град» і близько 7 машин з боєзапасом, особові втрати бойовиків називали близько 120—150 осіб.[10]

13 серпня велика колона з 24-ї окремої механізованої бригади, «Айдару», 1-ї окремої танкової бригади та 80 ОАеМБр висунулися на штурм стратегічно важливих населених пунктів Новосвітлівки та Хрящуватого. Українські бійці без ускладнень зайняли їх та почали готуватися до оборони. Противник регулярно вів обстріли українських позицій, а наступного дня пішов у наступ, атаку було відбито, ворогу було завдано втрат у живій силі та техніці.[9]

16 серпня 2014 року під Красним відбувся бій, в якому на боці проросійських бойовиків виступили кадрові російські підрозділи.[11] Бійці 80 ОАеМБр помітили штурмову групу десантників в уніфікованій амуніції, що злагоджено рухались у бойових порядках за трьома одиницями БТР. Зробивши запит на вогонь мінометної батареї 128-ї бригади, бійці коригували вогонь, вдало накривши 2 бронетранспортери. Супротивник відступив до лісу, але вогонь українських мінометів дістав їх і там, спричинивши детонацію.[12] Після цього позиції українських військ були визначені противником — по ним був нанесений артилерійський удар з БМ-21 «Град». Одна з ракет влучила у бліндаж, де загинуло 9 десантників 80-ї бригади і танкіст 24-ї бригади.[12][13]

Вихід з-під Луганська[ред. | ред. код]

31 серпня росіяни, попри оголошене перемир'я, здійснили масований наступ із використанням новітніх танків Т-90. Будівлі, в яких укривалися десантники, росіяни знищували з самохідних артилерійських установок 2С7 «Піон» та самохідних мінометів 2С4 «Тюльпан». Під час контр-наступу було взято багато полонених: кадрових офіцерів, прапорщиків, солдатів російської регулярної армії. Як виявилося пізніше це були військовослужбовці Псковської десантної та Дагестанської мотострілецької бригад.[уточнити] Втім, атаки продовжувалися. На території ЛАПу панував хаос, деякі бійці потрапляли в полон, бо не знали, що відбувається в іншому кінці аеропорту. Так, було захоплено бомбосховище і багато бійців відходили туди, не знаючи, що там вже ворог. За свідченням полковника Андрія Ковальчука, у критичний момент українські десантники, не маючи іншого виходу, викликали удар артилерії на себе. Станом на кінець дня вся інфраструктура ЛАПу була фактично зруйнована. В зв'язку з цим Ковальчуком було ухвалено рішення про відхід. Бійці групами по 5-8 чоловік з боями виходили з аеропорту. З техніки було виведено лише 3 БТР та кілька «Уралів». Під час останнього штурму летовища 31 серпня загинуло 10 бійців бригади.[9][14]

Протягом двох днів після відходу українських десантників по аеропорту працювала російська артилерія. Дані радіоперехоплень свідчили, що росіяни розповідали про великі втрати і вимагали посилити артилерійський вогонь для знищення позицій українських десантників, у той час як сам аеропорт вже стояв покинутим.

5 вересня 2014 року бійці 5-ї аеромобільної роти 2-го батальйону 80-ї аеромобільної бригади та батальйону «Айдар» потрапили у засідку під Веселою Горою. У бою десантники підбили танк і БТР бойовиків, проте втратили 23 чоловік загиблими та зниклими безвісти.[15]

Бої за 32-й блокпост[ред. | ред. код]

В район 32-го блокпосту була перекинута 4-та аеромобільна рота, що раніше утримувала міст через Сіверський Донець у Щасті. У ніч з 13 на 14 жовтня 2014-го біля села Сміле Слов'яносербського району розвідувальна група 80-ї аеромобільної бригади вступила в бій із бойовиками батальйону терористів «Дон», напад відбитий, повідомлялося, що жертв та поранених серед військових не було[16]. У бою того дня втратив ногу старший лейтенант Володимир Вишневський. Вони йшли за підтримки трьох БТРів, коли середній бронетранспортер був вражений гранатометом. До противника було порядка 700 метрів і Володимир скомандував відступ і залишився перевірити чи не залишилися поранені. Вибухом з підствольного гранатомета йому відірвало ногу, проте він зумів надати собі першу допомогу і повзти з поля бою поки йому не прийшли на поміч два побратими.[17]

В січні 2015 року воїни 3-го батальйону бригади брали участь в обороні Донецького аеропорту.[18]

Із 2017-го капеланом служив священик ПЦУ Андрій Дулька.[джерело?]

Структура[ред. | ред. код]

  • Управління
  • 1-й десантно-штурмовий батальйон (1, 2, 3 роти, 1 мінометна батарея, окремі взводи) (Humvee, БТР-80);
  • 2-й десантно-штурмовий батальйон (4, 5, 6 роти, 2 мінометна батарея, окремі взводи) (БТР-80);
  • 3-тя батальйоно тактична група (базується в м.Чернівці)
  • Бригадна артилерійська група
    • Самохідний гаубично-артилерійський дивізіон (2С1)
    • Гаубичний артилерійський дивізіон (Д-30);
    • Протитанкова батарея
  • Зенітний ракетно-артилерійський дивізіон
  • Окремі підрозділи
    • Розвідувальна рота
    • Рота снайперів
    • Танкова рота
    • Рота матеріального забезпечення
    • Рота десантного забезпечення
    • Ремонтна рота
    • Група інженерного забезпечення
    • Медична рота
    • Рота радіаційно-хімічної розвідки
    • Клуб

Командування[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

За даними Книги Пам'яті, станом на січень 2017 року загинуло 99 військовослужбовців бригади.[22]

2 серпня 2017 року командир бригади полковник Володимир Шворак повідомив, що втрати бригади складають 104 чоловіка загиблими, 7 вважаються зниклими безвісти і 542 дістали поранення.[5]

Вшанування[ред. | ред. код]

Відзначені[ред. | ред. код]

Станом на 2018 рік, понад 300 військовослужбовців бригади нагороджені орденами Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступенів, медалями.[1]

Найвищими державними нагородами були відзначені:

  • Зінич Ігор Вікторович — молодший сержант медичної служби. Заїхав на територію ДАПу 17 грудня 2014 року в складі 3-го батальйону бригади, до останнього надавав допомогу пораненим. За свідченням «кіборгів», лише за період із 16 до 19 січня Ігор зміг врятувати від 50 до 70 бійців — у польових умовах проводив навіть реанімаційні дії, хоча сам був вже поранений. Загинув 20 січня 2015 року внаслідок підриву нового терміналу. Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2015, посмертно).[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. [2:40][7]
  2. [3:06][7]
Джерела
  1. а б в г д е armyfm.com.ua. ДЕНЬ З 80-ОЮ ОКРЕМОЮ ДЕСАНТНО-ШТУРМОВОЮ БРИГАДОЮ (ua-UA). Процитовано 2019-21-21. 
  2. а б Хмара: Не готові вийти на третій Майдан, втомилися?! А я ні! Мені 80 років і я не втомився!. gordonua.com. Процитовано 2019-12-21. 
  3. Суконкин Алексей Десант Страны Советов
  4. До річниці початку АТО та оборони Луганського аеропорту: як це було. Форпост (uk-UA). 2018-04-11. Процитовано 2018-04-19. 
  5. а б Ратуша, Офіційний сайт газети. Офіційний сайт газети Ратуша - Братство десанту - Соціум - Статті. ratusha.lviv.ua. Процитовано 2017-08-08. 
  6. а б Цензор.НЕТ. Назустріч російському виклику. Цензор.НЕТ (ru). Процитовано 2019-12-21. 
  7. а б Телеканал 2+2 (2016-04-07). Кіборги Луганського аеропорту. 1 частина. Процитовано 2017-03-27. 
  8. Бої за Луганськ. Очевидці. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 24 грудень 2017. 
  9. а б в г д Бойовий шлях 80-ї окремої аеромобільної бригади. ТСН.ua (uk). 2019-10-18. Процитовано 2019-12-21. 
  10. Львівські десантники знищили колону терористів, що рухалася до Луганська
  11. 80-та аеромобільна. Невідомий подвиг оборони Луганського аеропорту - Суспільство - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 2016-09-06. 
  12. а б Цензор.НЕТ. 16-17 АВГУСТА 2014 ГОДА. 80-АЯ АЭРОМОБИЛЬНАЯ БРИГАДА ВСТУПАЕТ В БОЙ С РОССИЙСКИМИ ВОЙСКАМИ ПОД ЛУГАНСКОМ. ГИБЕЛЬ 10 УКРАИНСКИХ ВОИНОВ. КАПИТАН СУХАРЕВСКИЙ РАНЕН В БЛИЖНЕМ БОЮ С РОССИЙСКИМ ДОЗОРОМ (ru-RU). Процитовано 2016-09-28. 
  13. Луганский аэропорт – аэропорт, которого не было. Процитовано 2016-09-07. 
  14. Легендарні частини нашої Армії: 80-а львівська окрема аеромобільна бригада – Depo.ua. www.depo.ua (uk). Процитовано 2019-12-21. 
  15. Цензор.НЕТ. 5 СЕНТЯБРЯ 2014 ГОДА - ГЕРОИЧЕСКОЕ САМОПОЖЕРТВОВАНИЕ "АЙДАРА" И 80-Й БРИГАДЫ (ru-RU). Процитовано 2016-09-04. 
  16. На Луганщині за останню добу загинули двоє українських військових, — ОДА
  17. Володимир Вишневський: «На 32-му блокпосту ми майже впритул підходили до ворога». Міністерство оборони України. Процитовано 2017-09-15. 
  18. Дев’ята рота. Останні “Кіборги”. Українська правда (uk). Процитовано 2019-12-21. 
  19. Виконуючий обов'язки міністра оборони Михайло Коваль: досьє, біографія. 16 квітня 2014. 
  20. Яворівський 80-ий аеромобільний полк готовий до ротації в Ірак, де замінить 6-ту окрему механізовану бригаду [Yavoriv 80th Airmobile Regiment ready for Iraq rotation, will replace 6th Separate Mechanized Brigade]. ZIK (Western Information Corporation) (Ukrainian). 16 February 2005. Архів оригіналу за 12 лютий 2012. Процитовано 12 February 2012. 
  21. 80 окрема десантно-штурмова бригада святкує свій день народження [80th Airmobile Brigade celebrates its birthday]. Ministry of Defence of Ukraine (Ukrainian). Архів оригіналу за 31 січень 2016. Процитовано 31 January 2016. 
  22. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 2017-01-28. 

Посилання[ред. | ред. код]