Підводні човни проекту 949A Антей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з 949A Антей (тип атомних підводних човнів СРСР))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проект 949А Антей
Oscar II class SSGN.svg
Oscar class submarine 3.jpg
Під прапором СРСР СРСР
Спуск на воду 1986-1996 рр (11 човнів)
Виведений зі складу флоту з 2000 р
Основні характеристики
Тип корабля Підводний човен атомний (багатоцільовий з ракетами крилатими)
Головний конструктор Баранов І.Л.
Класифікація НАТО Oscar-II
Швидкість (надводна) 15 вузлів (29 км/год)
Швидкість (підводна) 32 вузлів (60 км/год)
Робоча глибина занурення 500-520 м
Гранична глибина занурення 600 м
Автономність плавания 120 діб
Екіпаж 130 осіб
Вартість 226 млн рублів СРСР у цінах 1980 року (400 млн $)
Розміри
Водотоннажність надводна 14700 т
Водотоннажність підводна 24000 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 154 м
Ширина корпусу найб. 18,2 м
Середня осадка (по КВЛ) 9,2 м
Силова установка
2 водо-водяних реакторів ОК-650В потужністю по 190 МВт, 2 паротурбіни потужністю 98000 к. с.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носові: 2 ТА калібру 650-мм (8-12 торпед) і 4 ТА калібру 533-мм (16 торпед)
Ракетне озброєння 24 ракети крилаті ЗМ-45 в 12 контейнерах ПУ ПКР

комплексу П-700 «Граніт»

Проект 949А Антей — серія атомних підводних човнів (ПЧАРК) здатних нести крилаті ракети класу “корабель-земля”. Проект є модифікацією проекту 949 Граніт. Побудовано і передано флоту 11 човни цього проекту. Планувалося побудувати 18 човнів. Човни 949А Антей проекту призначалися для знищення авіанесучих з'єднань і були продовженням відповіді СРСР на прийняття на озброєння у США атомних авіаносців класу Німіц.


Історія[ред. | ред. код]

Конструкція[ред. | ред. код]

Корпус[ред. | ред. код]

Двокорпусні, відстань між легким і міцним корпусами становить 3,5 м, що дає значний запас плавучості (30%) і додатковий захист від підводних вибухів. Міцний корпус розділений на десять відсіків. Човни проекту здатні лягати на ґрунт. Через специфічну форму корпусу ці човни на флоті називали “батонами”.

Енергетичне обладнання[ред. | ред. код]

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред. | ред. код]

Система прийняття, обробка інформації з супутників і видача цілевказань для використовування ракетного озброєння, встановлена на човнах проекту, проектувалося в київському НВО “Квант”

Озброєння[ред. | ред. код]

24 ракети 3М-45 комплексу П-700 «Граніт» є головним озброєнням човнів. Контейнери з двома ракетами розташовані в два ряди у середній частині човна з обох сторін поза міцним корпусом під кутом 40-45°, котрі закриваються кришками-обтікачами.

Торпедне озброєння представлене 2-ма 650-мм і 4-ма 533-мм торпедними апаратами. В боєкомплект входять 8-12 ракето-торпед,

Експлуатація[ред. | ред. код]

Ремонти і модернізації[ред. | ред. код]

Розроблений ЦКБ «Рубин» проект модернізації з метою заміни ракетного комплексу “Граніт” на більш сучасний “Онікс”

Інциденти[ред. | ред. код]

Бойове використання[ред. | ред. код]

Сучасний статус і перспективи[ред. | ред. код]

Оцінка проекту[ред. | ред. код]

Човни проекту є найчисленнішим класом кораблів, котрі мають на озброєнні ракети “Граніт” і вони є лідерами за кількістю пускових установок на одному носії. Сьогодні човни проекту 949А, разом з бомбардувальниками ТУ22М3 авіації ВМФ Росії є головним засобом протидії ударним авіанесучим групам ВМС США.

Представники[ред. | ред. код]

Назва Заводський номер Закладений Спущений на воду Прийнятий флотом Виведений з Флоту
К-148 Краснодар
618
22 липня 1982
3 березня 1985
30 вересня 1986
на утилізації
К-173 Красноярськ
618
4 серпня 1983
27 березня 1986
31 грудня 1986
у відстої
К-132 Іркутськ
619
8 травня 1985
27 грудня 1987
30 грудня 1988
ТОФ, в ремонті
К-119 Воронеж
636
25 лютого 1986
16 грудня 1988
29 грудня 1989
ПФ
К-410 Смоленськ
637
9 грудня 1986
20 січня 1990
22 грудя 1990
ТОФ, в резерві
К-442 Челябінськ
638
28 грудя 1990
ТОФ, в резерві
К-456 Твер (Касатка, Вілючинськ)
649
9 січня 1988
28 червня 1991
18 серпня 1992
ТОФ
К-266 Орел
650
19 січня 1989
22 травня 1992
30 грудня
ПФ
К-186 Омськ
651
13 липня 1989
10 травня 1993
15 грудня 1993
К-141 Курськ
662
22 березня 1992
16 травня 1994
20 січня 1996
загинула 12 серпня 2000
К-150 Томськ
663
27 серпня 1991
20 липня 1996
30 грудня 1996
ТОФ, в ремонті
К-139 Білгород
664
24 липня 1992
прийнято рішення не добудовувати при готовності 80%
К-135 «Волгоград
676
2 серпня 1993
знятий з виробництва, законсервований

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]