Клавдій II Готський

Клавдій II лат. Marcus Aurelius Claudius
Ймовірне погруддя Клавдія II в Музеї Сан-Сальваторе, Брешія, Італія
Римський імператор
Правління	268—270
Попередник	Галлієн
Наступник	Квінтілл
Біографічні дані
Імена	лат. Marcus Aurelius Claudius
Релігія	давньоримська релігія
Народження	10 травня 214(0214-05-10) Сірмій, Нижня Паннонія
Смерть	січень 270 (56 років) Рим чума
Діти	Claudia Crispinad
Медіафайли у Вікісховищі

Марк Авре́лій Кла́вдій (лат. Marcus Aurelius Claudius); також відомий як Клавдій II Го́тський (лат. Claudius II Gothicus) — римський імператор, що правив у 268—270 роках під час Кризи III століття. Був одним з «солдатських імператорів». Завдяки своїй перемозі над готами у битві при Наїссі отримав титул «Великий переможець Готський». Помер у 270 році внаслідок епідемії Чуми Кипріяна.

Клавдій II носив такі переможні титули: «Великий переможець Германський» - з 269 року, «Великий переможець Готський» - з 269 року, «Великий переможець Парфянський» - з 270 року. Владу народного трибуна отримував три рази: в 268 (в березні і 10 грудня) і в 269 р.

Життєпис

Клавдій II народився Сірмії (провінція Нижня Паннонія) 10 травня 213 (або 214) року.

У вересні 268 року він взяв участь у змові проти попереднього імператора Галлієна і після його повалення взяв владу в імперії у свої руки.

Його правління тривало всього два роки. Однак за цей час Клавдій II досяг певних успіхів у керуванні державою. У 268 році на Італію напали готи. Після сходження на престол Клавдій виявив, що перед ним стоїть безліч проблем, які вимагали негайного вирішення. Самою невідкладної з них було вторгнення різних племен в Іллірії і Паннонії.

У листопаді 268 року він переміг їх військо у битві при Лакус Бернардус (тепер озеро Гарда). Після цього він отримав почесний титул перемоги Germanicus Maximus. У 269 році він продовжував стримувати готів і після їх проникнення у Іллірію, Паннонію та Пелопонес відбулася битва при Наїссі (сучасний Ниш у Сербії), де Клавдій II разом з майбутнім імператором Авреліаном перемогли і вигнали готів із території імперії за Дунай на ціле століття. За цими перемогами і назвали Клавдія Готським.

В деяких битвах готська армія досягала 320 тисяч. До її складу входили такі народи: гревтунги, австроготи, тервінги, візи, гепіди (готські племена), бастарни, а також кельти і герули. На 2 тисячах кораблях вони напали на Мезію з Чорного моря. До цього Клавдій відправив Авреліана на чолі з кіннотою в Македонію, щоб захистити Іллірію від нападу, в той час як з основними силами він йшов на ворога.

В результаті низки битв загинуло до 50 тисяч солдатів противника. В результаті цієї перемоги готи були вигнані за межі Римської імперії, а Клавдій отримав титул перемоги «Готський», під яким і відомий. Цей успіх був відзначений випуском монет серії (лат. VICTORIAE GOTHICAE - «Готська перемога»).

В цей же час нові загони перейшли через Дунай, щоб надати допомогу, але вони не досягли особливих успіхів; інша їх частина спробувала на кораблях герулів пробитися до міст на узбережжі Егейського моря, але також зустріла відсіч і зазнала поразки від римського флоту на чолі з намісником Єгипту Тенагіноном Пробом. Багато нападників, що потрапили в полон під час цих воєн, були зараховані в римську армію або розселені на півночі Балканського півострова в якості колоністів.

Про інтенсивне будівництво доріг в цій області свідчать збережені мильні камені. Перемога над готами та іншими племенами внесла значний вклад в справу по відновленню Римської імперії. Це був значний крок, що веде до подальших успіхів Авреліана та реформ Діоклетіана і Костянтина. Основними факторами розгрому нападників з Північного Причорномор'я були відсутність у них продовольства, що призвело до голоду, а також різні хвороби, що вразили солдат, особливо чума.

Таким чином, головним театром воєнних дій цього періоду були римські провінції Верхня і Нижня Мезія, а також Фракія. Після цього готи не перетинали кордони імперії ще майже сто років.

Наприкінці 269 року інший народ — вандали, напали на римську провінцію Паннонія. Клавдій ІІ виступив проти них, залишивши в управління частину війська Авреліану. Однак на початку 269 року Клавдій ІІ захворів на чуму Кипріяна і помер. Наступним імператором став його рідний брат, Квінтілл, який правив усього близько пів року.

Сенат віддав останні почесті Клавдію — обожнивши його як «Divus Claudius» — Божествений Клавдій.

Посилання

• Біографія у De Imperatoribus Romanis (англ.)
• Біографія у Historia Augusta(англ.)