Іван Вишневецький
| Іван Вишневецький | |
|---|---|
 | |
| Народився | 30 листопада 1490 або не пізніше 1480 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство |
| Помер | не раніше 1541 і не пізніше 24 травня 1542 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство |
| Поховання | Києво-Печерська лавра |
| Країна |  Велике князівство Литовське |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Литовсько-московська війна 1534—1537[1] |
| Титул | князь |
| Посада | Черкаський староста[d], Староста Пропойськийd[2], Чечерський старостаd[2], Канівський старостаd і Q26713572?[3] |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Вишневецькі |
| Батько | Михайло Вишневецький |
| Мати | Q130214920?[4] |
| Брати, сестри | Федько Вишневецький, Федір Вишневецький і Вишневецький Олександр Михайлович |
| У шлюбі з | Анастасія Олізарович Марія Магдалена Бранкович |
| Діти | Дмитро «Байда», Андрій, Костянтин, Сигізмунд, Катерина |
 | |
Вишневецький Іван Михайлович гербу Корибут (1490—1543) — руський князь і магнат, державний діяч Великого князівства Литовського. Батько Дмитра-Байди Вишневецького.
Життєпис
Син князя Михайла Васильовича Вишневецького (1475–1512). Здобув класичну освіту. Отримав військовий досвід під орудою батька. Разом з батьком Михайлом і братом Олександром 1512 розбив кримськотатарську орду під Лопушним.
Активно розширював свої володіння, здебільшого на Волині та Білорусі. Процес припав на період між 1511 та 1532 (отримував у вигляді надань, найперше — від короля Сигізмунда I Старого), захоплював силою, купував.
З 1533 року був старостою єйшиським і воронянським, у 1536–1543 — старостою Чечерським[5], з 1541 року — канівським та черкаським, з 1556-го — пропойським (того року згаданий також старостою чечерським). Земський «попис» зобов'язував його виставляти 14 озброєних вершників.
Брав участь у Стародубській війні. У 1534 році разом з володимирським старостою Федором Сангушко сплюндрував Смоленську землю, завдавши значної шкоди московитам. після цього рушив до Могильова, де з'єднав з великим гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом. Після укладення миру 1536 року повернувся до своїх володінь.
Після смерти Костянтина Острозького став одним з організаторів оборони Волині від нападів татар. Зокрема, з цією метою очолював мобілізацію шляхти 1534, 1538 та 1540.
Після смерті у 1543 році похований у Києво-Печерській лаврі.
Меценатство
Фінансував діяльність декількох Київських святинь, серед яких Михайлівський собор та Києво-Печерська Лавра. Також відомий тим, що фундував Вознесенську замкову церкву (1530 рік), яка, хоча й невелика, проте відома своє акустикою та двома старовинними іконами Прeсвятої Богородиці, що були виконані у староруському (староукраїнському) та візантійському стилях.
Родина
Перша дружина — Анастасія Олізарович (Олізарій) — донька Семена Олізаровича з роду київських бояр, вдова князя Івана Сангушка-Ковельського. Діти:
- Катерина — дружина великого литовського гетьмана київського воєводи Григорія Ходкевича
- Дмитро — «Байда»
- Андрій
- Костянтин
- Сигізмунд.
Друга дружина — Марія Магдалена Бранкович, донька Йована Бранковича, деспота Сремського.[6] За іншою версією була донькою Олени Якшич — та Іваніша Бериславича, сина Йована Бранковича.
Діти:
- Донька — Олександра (д/н-1574), дружина маршалка господарського Івана Шимковича.[7]
Примітки
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 39. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 37, 39. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 37. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 34, 37. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ str. 358, Tom XV cz.1 (Czeczersk) «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH, WARSZAWA, 1880—1914 (пол.)
- ↑ The Brankovici (англ.)
- ↑ Książęta Wisniowieccy (01) [Архівовано 9 травня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела
- Реєнт О. П., Коляда І. А. Усі гетьмани України. — Х. : Фоліо, 2008.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 549. (пол.)
Посилання
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |