Віденська конвенція про дипломатичні відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віденська конвенція про дипломатичні відносини

Титульний лист видання ООН
ТипМіжнародна угода
Підписано18 квітня 1961
МісцеВідень
Чинність24 квітня 1964
СтатусДіє
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Віденська конвенція про дипломатичні відносини — один з основних нормативно-правових актів в області дипломатичного права.

Опис

Конвенцію було прийнято на міжнародній конференції у Відні, яка проходила в період з 2 березня по 18 квітня 1961 року. У конференції взяла участь 81 держава, близько 40 з них підписали конвенцію. Конвенція регламентує всі основні питання дипломатичного права: регламентуються види і функції дипломатичних місій, процедура призначення голови дипломатичного представництва, класи голів таких представництв, розкривається поняття дипломатичного імунітету.

Конвенція складається з 53 статей і включає також два факультативні протоколи: про набуття громадянства співробітниками дипломатичних представництв і членами сімей цих співробітників, що живуть разом з ними, і про обов'язкове розв'язання дискусій відносно тлумачення або застосування Конвенції Міжнародним Судом.

   Країни, що ратифікували угоду
   Країни-члени ООН, що не є учасниками угоди

Віденська конвенція досі є одним з провідних документів дипломатії всього світу.

Віденська конвенція закріпила практику поділу глав дипломатичних представництв на три класи: посли і папські нунції; посланці і папські інтернунціі; повірені в справах. Згідно з Конвенцією 1961 р., між дипломатичними представниками різних класів не повинно проводитися ніякого розрізнення, крім відмінності у ставленні старшинства та етикету. За старшинством в дипломатичному корпусі посли стоять на першому місці.

Література

Посилання