Глинська Олена Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:54, 28 грудня 2021, створена OlegB (обговорення | внесок) (Батьківщиною Глинської не є Китайгород.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глинська Олена Василівна
Народилася1510
Лососинеd, Слонимський повітd, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське
Померла3 квітня 1538(1538-04-03)[1][2]
Москва, Велике князівство Московське
·отрути
ПохованняВознесенський монастирd
Країна Велике князівство Московське
Знання мовдавньоруська і польська
ТитулKnyaginid
Посадарегент
Конфесіяправославна церква і православ'я
РідГлинські[2]
БатькоГлинський Василь Львович[2]
МатиГанна Якшичd[2]
Брати, сестриМихайло Глинський[d] і Юрій Глинськийd
У шлюбі зВасилій III[2]
ДітиІван IV Грозний[3] і Юрій Углицькийd

Див. також: Глинські

Олена Василівна Глинська (*1508 — †4 (13 квітня) 1538) — велика московська княгиня, друга дружина великого московського князя Василія III Івановича. Спадкоємиця знатних родів русинів-українців і хрещених татар-ординців регіону.

Дочка литовського князя Василя Львовича Глинського з русько-татарського роду Глинських та його дружини Анни Якшич. Є версія, що при народженні у неї було інше ім'я, а Оленою вона стала коли пішла заміж за московського князя при хрещенні.

Василь III та Олена Глинська, картина невідомого автора

По чоловічій лінії Олена онука Мансура Кията — старшого сина золотоординського темника (намісника) Мамая та дочки 12 хана Золотої Орди Більзебека. На початку 15 століття в знак добрих стосунків з Мамаєм, литовський князь Вітовт подарував своїм співдружникам землю на території сучасної України біля містечка Глинськ. У 15 столітті після цього князів Мамаєвих починають іменувати князями Глинськими. Саме у Глинську знаходилася їхня резиденція.

Московські історики 18 сторіччя приписали Олені литовське походження, посилаючись на те, що князівство її діда Мансура на автономних умовах входило до Великого Князівства Литовського.

Олена вийшла заміж за Василя III в 1526 році. Після смерті чоловіка стала регенткою при малолітньому спадкоємцеві Івані IV. Глинська нещадно боролася з князями і боярами, що виступали проти центральної влади. За її правління була проведена грошова реформа, що упорядкувала монетний обіг в Московії, будувалися нові міста, були стабілізовані відносини з Польщею і Швецією. За Глинської московський посад було обнесено цегляною стіною. Він отримав назву Китай-город. Припускають, що Глинську отруїли.

Література

  • Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
  • Богуславский В. В., Бурминов В. В. Русь рюриковичей. Иллюстрированный исторический словарь.(рос.);
  • Шикман А. П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник.— М., 1997.(рос.);
  • Вольдемар Балязин. Занимательная история России.— М., 2001 (рос.);
  • Кобрин В. Б. Иван Грозный.— М., 1989.— С. 17—23 (рос.);
  • Соловьев С. М. История России с древнейших времен.— М., 1960.— Кн. III. Т. 6.(рос.)
  • Стрилецкий Иван. Великая княгиня Руси — украинка Елена Глинская. — К.: Альтерпрес, 2009. — 160 с.

Примітки

Посилання