Гідратація

Гідратація (англ. hydration, hydratation, нім. Hydratation f, рос. гидратация) — оборотне приєднання води до речовин, що перебувають у розчиненому або вільному стані, з утворенням гідратів (кристалічні — кристалогідрати), де вона зберігає свою структурну цілість і здатна термічно або під дією дегідратуючих засобів відщеплюватися (процес дегідратації).

Реакція гідратації.

Гідратація є різновидом сольватації — приєднання до речовин будь-якого розчинника. Розрізняють гідратацію електролітів, молекул у розчинах, гідратацію з утворенням твердих гідратів, гідратацію оксидів, органічних, високомолекулярних сполук та ін. На відміну від гідролізу гідратація не супроводжується утворенням водневих та гідроксильних йонів. Гідратація електролітів у розчинах є головною причиною їх дисоціації на йони — вона зумовлює стійкість йонів у розчинах і утруднює асоціацію йонів. Гідратація найбільш виражена в сильних електролітів. Якщо процес гідратації супроводжується дисоціацією молекули води на Н⁺ і ОН^– і їх приєднанням до кратних зв'язків (зокрема гетерозв'язків), то це так звана ковалентна гідратація, особливо характерна для гетероциклічних сполук.

Розрізняють різновиди:

Гідратація мінералу — процес адсорбції води, а також входження молекул води чи йонів Н₃О⁺, ОН^- у кристалічну ґратку мінералу.

Див. також

• Гідратний шар

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.