Едуард III

Едуард III
Едуард III
Король Англії
Коронація:	1 лютого 1327
Попередник:	Едуард II
Наступник:	Річард II
Народження:	13 листопада 1312(1312-11-13) Віндзор
Смерть:	21 червня 1377(1377-06-21) (64 роки) Ричмонд
Причина смерті:	інсульт
Поховання:	Вестмінстерське абатство, Лондон, Англія
Країна:	Королівство Англія
Рід:	Плантагенети
Батько:	Едуард II
Мати:	Ізабелла
Шлюб:	Філіппа
Діти:	Едуард, Ізабелла, Жанна, Ліонель, Джон Ґонт, Едмунд Ленґлі, Марія, Марґарет, Томас Вудсток
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Едуа́рд III (лат. Eduardus III; 13 листопада 1312 — 21 червня 1377) — король Англії (1327—1377), чиї претензії на французький престол стали приводом до Столітньої війни. Представник Плантагенетського дому. Син англійського короля Едуарда ІІ і французької принцеси Ізабелли, доньки французького короля Філіппа IV.

Імена

• Едуа́рд III (лат. Eduardus III, фр. Édouard III), або Е́двард ІІІ (англ. Edward III) — з порядковим номером правителя.
• Е́двард III Англі́йський (англ. Edward III of England, фр. Édouard III d'Angleterre) — за назвою королівства.
• Е́двард ІІІ Ві́нсдорський (англ. Edward of Windsor) — ім'я до інтронізації, за місцем народження у Вінсдорському замку.
• Е́двард III Плантагене́т, або Е́двард III Плантагене́тський (англ. Edward III of Plantagenet) — за назвою династії.

Біографія

Був одним з найуспішніших англійських монархів Середньовіччя. Відновивши королівську владу після провального правління його батька, Едуарда ІІ, Едуард ІІІ перетворив Англійське королівство на одну з найпотужніших військових сил у Європі. На його правління припали важливі зміни в законодавстві та системі державного врядування (зокрема, розвиток англійського парламенту), а також пандемія чуми «Чорна смерть». Він залишався на троні 50 років. З часів Генріха ІІІ і до Георга ІІІ ніхто з англійських монархів не правив так довго.

Едуард був коронований у віці чотирнадцяти років, після відречення його батька. Коли йому було лише сімнадцять, він організував заколот проти регента, Роджера Мортімера, і розпочав особисте правління. Після перемоги у війні з Шотландією він у 1340 році проголосив себе повноправним спадкоємцем французького трону, що стало причиною початку Столітньої війни. Після декількох невдач на початку війни, події для англійців складалися виключно добре; перемоги в битвах при Кресі та Пуатьє призвели до підписання вигідного миру в Бретіньї. Проте останні роки правління Едуарда III були позначені невдачами як на міжнародній, так і на внутрішній аренах, що було зумовлено бездіяльністю і поганим здоров'ям короля.

Едуард ІІІ був імпульсивною людиною, здатною, однак, на милосердні вчинки. Загалом, він був типовим королем, зацікавленим переважно у веденні військових дій. Едуард ІІІ користувався повагою свого часу і в наступні століття, але істориками вігівського спрямування був проголошений безвідповідальним авантюристом. Однак цей погляд було переглянуто, і сучасна історіографія визнає значні досягнення Едуарда ІІІ.

1373 року уклав альянс із Португалією, що діє понині.

Титул

• лат. Dei Gracia Rex Angliae et Franciae et Dominus Hiberniae
• укр. Божою милістю, король Англії і Франції, і господар Ібернії

Сім'я

• Діти:
  • Едмунд Ленглійський

Родовід

8. Генріх ІІІ, король Англії

4. Едуард I, король Англії

9. Елеонора, прованська прицеса

2. Едуард II, король Англії

10. Фернандо III, король Кастилії

5. Елеонора I, кастильська принцеса

11. Жанна, омальська графиня

1. Едуард III, король Англії

12. Філіп III, король Франції

6. Філіп IV, король Франції

13. Ізабелла, арагонська принцеса

3. Ізабелла, французька принцеса

14. Генріх I, король Наварри

7. Іоанна I, королева Наварри

15. Бланка, артуаська графиня

Бібліографія

• Едвард III // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едуард III

• Генеалогічні зв'язки Едуарда III
• Про Едуарда III