Перейти до вмісту

Жадько Віктор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жадько Віктор Олексійович
Народився16 лютого 1952(1952-02-16) (73 роки)
Іваньки
Діяльністьписьменник
публіцист
науковець
видавець
Галузьлітература[1], публіцистика[1], краєзнавство[1] і видавнича справа[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМиколаївський педагогічний інститут (1976)
Вища партійна школа при ЦК КПУ (1981)
Академія суспільних наук при ЦК КПРС (1983).
Знання мовукраїнська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жадько.

Віктор Олексійович Жадько́ (нар. 16 лютого 1952(19520216), с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області) — письменник, публіцист, науковець, видавець, некрополезнавець, декабристознавець, краєзнавець, енциклопедист, фотоаматор; біограф Тараса Шевченка. Доктор філософських наук (2008), професор (2011), Почесний академік Національної академії педагогічних наук України (листопад,2021); академік АН ВО України (з 2008; Відділення масової комунікації), академік-секретар Відділення; Заслужений працівник освіти України (2007); Відмінник столичної освіти (2012). Засновник кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова (2005-2021); Освітянин 2007, 2008, 2010, 2011, 2012,2015,2017,2018,2019,2020 років; доцент кафедри журналістської майстерності Інституту журналістики (1991-99) університету імені Т.Шевченка. Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2011—2012); радник Міністра культури України (2010—2012), (з 5 вересня 2021 - радник Першого віце-прем'єра - міністра України - Міністра економіки України; позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (з 2016—2018 роки); позаштатний радник Міністра освіти і науки України (з 2021). Член Національної Спілки журналістів України (1978), член Національної спілки письменників України (2002). Член Національної спілки краєзнавців України (2010; 2017 року добровільно заслишив Спілку). Активний учасник Революції Гідності.

Біографічні відомості

Народився 16 лютого 1952 в с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області в родині коваля. Батько- Олексій Прокопович працював ковалем, мати, Валентина Василівна — на сільськогосподарських роботах. Навчаючись у старших класах школи, Віктор щоліта працював у місцевому колгоспі помічником тракториста, у будівельній бригаді, а також писав, як юнкор, дописи до районної газети «Промінь комунізму».

Після закінчення школи Віктор приїхав до Миколаєва: тут у морській авіації служив його старший брат, Анатолій, деякий час працював на заводі «Дормашина» токарем, пізніше — водієм у міському Будинку офіцерів.

Повернувшись до Миколаєва, після військової служби у Латвії та Литви, Віктор став студентом філологічного факультету Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Бєлінського(1972—1976). Вчився на відмінно, був одним з активних учасників і організаторів пошукового студентського загону «Прометей», який очолював викладач кафедри фізичного виховання А. І. Тихомиров. Подорожі Кримом, визначними місцями Миколаївщини, слідами партизанського з'єднання Сидора Ковпака від Путивля до Карпат, написав і видрукував дві повісті: «Де стежку торували партизани» та «Живуть після смерті». А ще — участь у студентських наукових конференціях, організатор та ведучий Міжнародного студентського фестивалю молодіжної пісні; знайомство та співпраця з відомим краєзнавцем Віктором Ліфановим, найстарішим у місті літератором Андріаном Топоровим, праця в архівах і Миколаївській обласній бібліотеці.

Віктор Жадько — ініціатор створення літературного об'єднання студентів філологічного факультету «Вітрила». Його статті та оповідання часто з'являлися в місцевій та республіканській періодиці. Миколаївське письменницьке «братство» того часу — Л. Куліченко, М. Божаткін, І. Григурко, В. Бойченко, В. Юр'єв, Е. Январьов, К.Курашкевич, В. Пучков, К. Голубкова, Д. Кремінь — завжди радо спілкувалися з молодим автором, цінували його натхнення й завзяття.

Після закінчення інституту Віктор обрав професію журналіста. Він — кореспондент обласної молодіжної газети, заступник редактора районної газети «Прапор Жовтня». Після закінчення Вищої партійної школи, попрацювавши деякий час на Миколаївщині — редактором та на партійній роботі; переїхав до Києва, де очолив один із відділів журналу «Україна», був головним редактором журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент».

Місто юності Миколаїв назавжди ввійшло в душу та серце Віктора Жадька. Десять творів — роман, повісті, художньо-документальні нариси та історичні календарі пов'язані з історією міста корабелів і його сьогоденням.

Освіта

Кар'єра

Працював:

Член двох спеціалізованих вчених рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій при Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова (з 2008); член редколегій наукових фахових видань — журналу «Соціальна психологія» та наукового вісника «Гілея», історичного та культурологічного журналів: «Пам'ять століть» та «Духовні студії». Під науковим керівництвом В. Жадька захищено 3 кандидатські дисертації.

Літературна та науково-популярна діяльність

Ще в студентські роки В. Жадько зацікавився постаттю М. Аркаса. Біографічна повість про нього датована 1972—1986 роками — опублікував роман «Грек із душею українця», присвячену діяльності відомого українського просвітницького діяча початку 20 століття, історика й композитора.

Зацікавила В. Жадька й така тема, як миколаївці — декабристи, брати Йосип і Олександр Поджіо, М. Лорер, М. Чижов. Робота в архівах Москви, Іркутська, Санкт-Петербурга вилилася в роман-хроніку «Восставшие против императора» (2003).

Одним із нових творів про південноукраїнський край став виданий у 2002 році публіцистичний роман «А степ як море».

Досить часто його статті та есе почали з'являтися на шпальтах «Літературної України», в журналах «Ранок», «Дніпро». Невдовзі окремими виданнями з'явилися художньо-документальні повісті, лише про Миколаївщину: «Передай вогонь синам», «Де стежку торували партизани», краєзнавчий довідник «Вулиці Миколаєва», історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки»; Микола Аркас -у двох томах і др.

Віктор Жадько, як науковець і письменник І журналіст, нині єдиний в Україні, який активно працює на дослідженням життя і творчості Тараса Шевченка, благословивши у світ 10 книг, 45 публікацій у газетах, наукових вісниках та журналах. Двічі номінувався на Шевченківську премію (2014,2016).

Віктор Жадько -єдиний в Україні дослідник -некрополезнавець[3].який досліджує пробелму поховань відомих українців як в Україні, так й за кордоном. Випустив у світ з даної проблеми як автор 5 книг..

Твори

  • Художньо-документальні повісті
  • «Передай вогонь синам» (1984),
  • «Вулиці Миколаєва» (1985),
  • «Де стежку торували партизани» (1987),
  • «Живуть після смерті» (1988)
  • трилогія «Благословенне святим Миколаєм» (2000);
  • «Материзна» (2002);
  • роман-пошук «Грек із душею українця» (2003);
  • роман-хроніка «Восставшие против императора»;
  • збірник нарисів та інтерв'ю «А степ як море» (2003);
  • історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки» (всі — 2003);
  • фотоілюстрований довідник «Байковий некрополь» (2004);
  • повісті та оповідання «Сміливий Олексійко» (2005);
  • науково-історичний довідник «Український некрополь» (переднє слово І.Дзюба; 2005);
  • історичне видання у двох томах «Микола Аркас». -К.,2005. — 1460 с.
  • навчальний посібник «Журналістика та редакторська майстерність» (2011).
  • У пам'яті Києва: іст. наук. фотоіл. довід. / Віктор Жадько. — Київ: Жадько В. О., 2007.Переднє слово А.Погрібний — 472 с.
  • «Маньківщина: Не забуваймо рідного порогу» (2006);
  • Монографія «Історична пам'ять у системі духовного світу особистості» (2008).
  • літ.публіцист. довідник «Некрополь на Байковій горі» (2008).
  • Микола Аркас: роман-пошук / Віктор Жадько. — Київ: Жадько В. О., 2008. — 632 с.
  •  Микола Аркас: Катерина. Опера: текст і клавір: рецензії, листування / Віктор Жадько. — Київ: Жадько В. О., 2008. — 864 с.
  • науково-публіцистичне видання «Іду за Шевченком: від Києва до Канева» (2010. Пішки пройшов шляхом Тараса — від Києва до Канева упродовж трьох місяців 246 кілометрів);
  • повість-відчай «Сповідь розп'ятої душі» (2010);
  • «У Києві, мов на небі». К.,2011. — 216 с.
  • Ідемо за Шевченком (українською та литовською мовами; у співавторстві; 2012)
  • роман-сповідь «Кирило Осьмак: Заповідаю Вам Україну» (2012)
  • Шевченків Вільно (литовською та українською мовами; у співавторстві; 2012)
  • навчальний посібник «Журналістика та основи редакторської майстерності». — К.: Знання, 2012. −272 с.
  • Книгознавство. Термінологічний словник. За загал. ред. Віктор Жадька. -К., 2012. −304 с.
  • Енциклопедія некрополезнавства. Автор-упорядник.-К.,2013.-706 с.
  • Іваньки. Моє село, моя вербова тиша. -К.,2013.-370с.
  • Печерськ Тараса Шевченка. -К.,2014.-128 с.
  • Обрані педагогікою. -К., 2014.- 608 с.
  • Історичний календар.-К.,2015.- 808 с.
  • «І серце чистеє подай».-К.,2016. — 120 с.
  • Київська земля-Тарасова колиска.-К.,2017.-640 с.
  • «Із козацького роду».-К.,2019 — 160 с.
  • Не маємо права забути (Іван Григурко і Валерій Бойченко).-К.,2019.-344 с.
  • Болять Україні могили її поколінь. -К.,2020.-360 с.
  • «Вільно… Дороге серцю!». К.,2020. — 248 с.
  • «Вікопомний  шлях».-К.,2020. — 112 с.
  • «Люблю Україну».-К.,2021. — 464 с.
  • «У всякого своя доля».-К.,2021. — 834 с.
  • Із щоденника професора університету.-К.,2021.-480 с.
  • Шевченкіана університету. Енциклопедія. Упордяник В. Жадько.-Житомир. ПП "Рута". - 872 с.

Як науковець, впорядкував і випустив у світ першу і єдину в Україні українсько-російську «Малу енциклопедію з податків», навчальний посібник «Основи журналістики та редакційно-видавнича справа» та «Журналістика і редакторська майстерність», рекомендовані Міністерством освіти і науки України (2005,2012). За наукові праці з проблем духовності, занесений до Всесоюзної енциклопедії «Етика»(1987). Згідно бібліографічного покажчика за 2019 рік, Жадько В. — автор 650 наукових та публіцистично-художних статей.

Черкащина. Універсальна енциклопедія

Докладніше: Черкащина. Універсальна енциклопедія

Віктор Жадько як автор-упорядник (несправедливо критикований земляками-краєзнавцями -Вадимом Мициком, Володимиром Хоменком, Олегом Шатайло як ніби «автор -плагіатор», хоч насправді, як свідчать вихідні дані у виданні, Віктор Олексійович- автор- упорядник; після кожної статті, які ним творчо опрацьовані — а їх більше 3 тисяч, є література, яку використовував та на яку посилався В.Жадько), внаслідок десятилітнього збирання матеріалів на основі та з використанням архівного, наукового, художньо-документального, історичного та публіцистичного фактажу. Відвідав 800 сіл та міст області, зробив 5 тисяч фотосвітлин і тоді випустив у світ видання «Черкащина. Універсальна енциклопедія» (2010; 1100 с.). Тут, зокрема, зібрано все, чи майже все про життя і творчість Тараса Шевченка, оточення, твори, рідню з фотографіями та малюнками Кобзаря.

Відзнаки

  • Заслужений працівник освіти України (2007).
  • Відмінник столичної освіти (2012)
  • Освітянська премія «Залиш мені в спадщину думку найвищу»: 2004, 2005, 2007,2008, 2010, 2011, 2012, 2017—2020 роки.
  • Літературні премії:
    • ім. М. Аркаса (2002),
    • Міжнародна ім. Д. Нитченка (2005),
    • ім. І.Огієнка (2007),
  • Краєзнавча премія імені Михайла Максимовича (2008).
  • Лауреат премії Спілки журналістів України «Незалежність» (2010)
  • «Київ» в галузі «журналістика» (2011);
  • Фонду Т. Шевченка «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля» (2012)
  • Міжнародна премія імені В.Винниченка (2013)
  • пам’ятна ювілейна медаль «До 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка» Черкаської обласної державної адміністрації.
  • Медаль «Івана Мазепи» (2016).[4]
  • Лауреат премії Академії наук Вищої освіти України (2018)
  • Лауреат Міжнародної літературної  премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина), 2021
  • медаль «20 років Академії наук вищої освіти України» (2012).

Примітки

  1. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Жадько Віктор Олексійович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 27 травня 2021.
  3. ↑ Жадько Віктор Олексійович - Головна сторінка. zhadko.at.ua. Процитовано 27 травня 2021.
  4. ↑ Сергій Дзюба (Квітень 18, 2016). Відзнака за патріотизм. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Процитовано Квітень 18, 2016.

Література

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жадько_Віктор_Олексійович&oldid=34405211