Клаус Рот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клаус Рот
нім. Klaus Friedrich Roth
Народився29 жовтня 1925(1925-10-29)
Бреслау, Сілезія, (тепер Польща Польща)
Помер10 листопада 2015(2015-11-10) (90 років)
Інвернесс, Шотландія, Велика Британія[1]
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Діяльністьматематик, викладач університету
Alma materКембриджський університет
Галузьматематика
ЗакладІмперський коледж Лондона[2][3]
Школа Ґордонстоун[2][3]
Університетський коледж Лондона[2][3]
Массачусетський технологічний інститут[2]
Університетський коледж Лондона[3]
Науковий керівникТеодор Естерман
Аспіранти, докторантиS. L.C. Choid[4]
William Wai Lim Chend[4]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Королівське товариство Единбурга
Нагородимедаль Сільвестра (1991)
медаль де Моргана (1983)
член Королівського товариства (1960)
Медаль Філдса — 1958

Клаус Фрідріх Рот (нім. Klaus Friedrich Roth; 29 жовтня 1925 — 10 листопада 2015) — англійський математик, відомий роботою над діофантовими наближеннями, великим решетом, і нерівністю розподілу. Він народився в Бреслау (в той час в Пруссії, в наш час[коли?] у Польщі), але виріс і здобув освіту у Великій Британії. Він закінчив Пітерхаус, Кембридж в 1945 році. У 1946 р. він почав дослідження в Університетського коледжу Лондона під керівництвом Теодора Естермана.

У 1952 році Рот довів, що підмножини цілих чисел позитивної щільності повинні містити нескінченно багато арифметичних прогресій довжиною три, що дозволяє встановити перший нетривіальний випадок, який зараз відомий як теорема Семереді. Його остаточний результат, в наш час[коли?] відомий як теорема Туе-Зігеля-Рота, але і просто як теорема Рота, датується 1955 роком, коли він був викладачем в Університетського коледжу в Лондоні. Він був нагороджений премією Філдса в 1958 році за цю роботу. Він став професор Університетського коледжу в Лондоні в 1961 році, і очолив кафедру в Імперському коледжі в Лондоні в 1966 році, цю посаду він зберіг до офіційного виходу на пенсію в 1988 році. Потім він отримав статус запрошеного професора і залишився в Імперському коледжі до 1996 року.

Бібліографія

  • Roth, Klaus Friedrich (1955), Rational approximations to algebraic numbers, Mathematika. A Journal of Pure and Applied Mathematics, 2: 1—20, 168, doi:10.1112/S0025579300000644
  • Halberstam, Heini; Roth, Klaus Friedrich (1983) [1966], Sequences (вид. 2nd), Berlin, New York: Springer-Verlag, ISBN 978-0-387-90801-4

Примітки

  1. ↑ http://chalkdustmagazine.com/biographies/klaus-roth/
  2. ↑ а б в г Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  3. ↑ а б в г Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  4. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Публікації

  • Davenport, H. (1960), The work of K. F. Roth, Proc. Internat. Congress Math. 1958, Cambridge University Press, с. lvii--lx
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клаус_Рот&oldid=32564258