Конфлікт
Конфлі́кт (лат. conflictus — зіткнення, сутичка) — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Залежно від сфери життєдіяльності людей конфлікти поділяються на виробничі, громадські, політичні та побутові. Конфліктувати можуть громадські групи, групи тварин, окремі особистості і особини у тваринному світі, технічні системи. Конфліктні ситуації вивчає конфліктологія.
Причини виникнення конфліктів
- Соціально-політичні та економічні.
- Соціально-демографічні: відображають розбіжності між людьми.
- Соціально-психологічні: явища в соціальних групах.
- Індивідуально-психологічні: тобто індивідуальні особливості особистості.
Види конфліктів
- Конфлікти цілей: виражаються в тому, що сторони по-різному бачать стан об'єкта в майбутньому.
- Конфлікти пізнання (творчі конфлікти): виникають коли сторони мають різні погляди, ідеї та думки щодо вирішуваної проблеми.
- Емоційні (чуттєві) конфлікти: з'являються, коли в основі міжособових стосунків лежать різні почуття та емоції людей.
Рівні конфліктів
- Внутрішньоособовий: конфлікт всередині себе.
- Міжособовий: виникає між людьми через відмінність їхніх цілей або інтересів.
- Між особою та групою: коли особа займає позицію, відмінну від усієї групи.
- Міжгруповий: конфлікт між учасниками соціальної групи.
Фази конфлікту
- Латентна фаза — зародження конфлікту.
- Демонстративна фаза — усвідомлення виникнення конфлікту.
- Агресивна фаза — загострення конфлікту.
- Батальна фаза — вирішення конфлікту.
Види міжнародних конфліктів
Конфлікт у суспільстві
Конфлікт — це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей.
Типи конфліктів
- Реальний конфлікт — це конфлікт, який об'єктивно існує і адекватно сприймається.
- Випадковий, або умовний, конфлікт — залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами.
- Зміщений конфлікт — реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації.
- Помилково дописаний конфлікт — конфлікт, що помилково тлумачиться.
- Латентний конфлікт — конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється.
- Хибний конфлікт — у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об'єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.
Політичний конфлікт
Політичний конфлікт — гостре зіткнення протилежних сторін, обумовлене спільним виявом різних інтересів, поглядів, цілей у процесі боротьби за владу, перерозподілу і використання політичної влади, оволодіння ключовими позиціями у владних структурах та інститутах, завоювання права на вплив або доступ до ухвалення рішень, про розподіл влади і власності в суспільстві. Саме в політичній сфері відбуваються найгостріші конфлікти між індивідами і соціальними групами. Політика, з одного боку, діяльність з попередження і вирішення конфліктів. З іншого боку, політика — засіб провокування конфліктів, оскільки вона зв'язана з боротьбою за володіння владою. Технологія і практика управління конфліктами визначаються не тільки загальними правилами, але і соціально-економічним, політичним станом суспільства, історичними, національними, релігійними і культурними особливостями.[1]
У суспільстві насамперед мають вирішуватися політичні конфлікти, оскільки саме вони створюють основну загрозу для життя держави та її народу.
Структура політичного конфлікту
Політичний конфлікт можна визначити як зіткнення осіб з питань щодо державної влади. Конфлікт, як самостійне соціальне явище, має складну структуру, що містить дві групи елементів. Одну з них, по горизонталі, утворюють — суб'єкт конфлікту, предмет конфлікту (інтерес, потреби, позиції) і конфліктної ситуації. До іншої структурної групи конфлікту, по вертикалі, належать — витоки, процес розгортання конфлікту і вихід із нього.[2]
Основні підходи в теорії політичного конфлікту
Сучасні уявлення про політичний конфлікт — результат тривалої еволюції ідей про конфлікти в сферах суспільної життєдіяльності. Теорії конфліктів в основному склалися в XIX—XX століттях, їхні автори обґрунтували три основних підходи до розуміння і ролі конфліктів у суспільстві:
- перший — визнання принципової неминучості і непереборності з життя, що ведучої ролі конфліктів у суспільному розвитку; цей напрямок представляють Г. Спенсер, Л. Гумплович, К. Маркс, Г. Моска, Л. Козер, Р. Дарендорф, К. Боулдинг, М. Бакунін, П. Лавров, В. Ленін і ін.;
- другий — неприйняття конфліктів, що виявляють себе як війни, революції, класова боротьба, соціальні експерименти, визнання їх аномаліями суспільного розвитку, що викликають нестабільність, порушення рівноваги в соціально-економічній і політичній системах; прихильниками даного напрямку є Е. Дюркгейм, Т. Парсонс, В. Соловйов, М. М. Ковалевський, М. Бердяєв, П. Сорокін, І. Ільїн;
- третій — розгляд конфлікту як одного з багатьох видів соціальної взаємодії і соціальних контактів поряд з конкуренцією, солідарністю, кооперацією, партнерством; виразники цього напрямку Г. Зіммель, Л. Козер, М. Вебер, Р. Парк, Ч. Міллз, Б. Чічерін та ін.
Реальне життя набагато складніше будь-яких схем і припускає таку взаємодію індивідів, груп, організацій, інститутів, у процесі якої мають місце співробітництво, суперництво, розбіжність інтересів, цінностей, ненависть, боротьба, конфлікт. Роль конфліктів у тім, що вони найбільш гостро сигналізують владі та суспільству про виникаючі розбіжності, протиріччя і стимулюють практичні дії для своєчасного подолання наявних проблем.
На думку Р. Дарендорфа, автора конфліктної моделі суспільства, головне питання в конфліктах — це хто і в якому вигляді розпоряджається ресурсами, у чиїх руках влада, що дозволяє одній групі людей розпоряджатись діяльністю інших.
Специфіка конфлікту полягає у тому, що він є контрпродуктивним, в процесі його дії ускладнюються або і взагалі унеможливлюються функції відтворення та виробництва матеріальних і духовних цінностей. Тому конфлікт входить у протиріччя із політикою, оскільки її основним показником є прийняття рішень, що безумовно базується на узгодженій взаємодії людей.
Суб'єктами політичного конфлікту можуть бути держава, класи, соціальні групи, політичні партії, особистості.
Функції політичного конфлікту
Значення та місця конфлікту в політичному житті може бути уточнене на основі його функцій. Під функцією конфлікту розуміються визначені в тих або інших тимчасових рамках наслідки або спрямованість його впливу на суспільство в цілому або на окремі сфери життєдіяльності. Про позитивне або негативне значення конфліктів можна говорити лише у конкретних випадках і в досить умовному змісті. Конфлікти поліфункціональні:
- виконують стабілізаційну роль, але можуть привести до дезінтеграції і дестабілізації суспільства;
- сприяють вирішенню протиріч і відновленню балансу у суспільстві, а можуть спричинити загибель людей і призвести до матеріальних втрат;
- стимулюють переоцінку цінностей, ідеалів, прискорюють або сповільнюють процес становлення нових структур;
- забезпечують краще пізнання учасників конфлікту, а можуть призвести до кризи або втрати легітимності влади[3].
Попри те, що кожен узятий окремо конфлікт унікальний, він усе ж несе у собі деякі загальні риси, що дозволяє віднести його до того або іншого типу (класові, видові). В основі типології конфліктів може бути:
- подібність причин, що викликали конфлікт: соціальна несправедливість, нерівна участь у прийнятті політичних рішень, відчуження від влади і політичних інститутів;
- сфера прояву: соціальна, міжнаціональна, культурна, військова тощо;
- рівень формування і прояву: на міжособистісному, груповому, регіональному і глобальному рівнях;
- на організаційному рівні: міжпартійні, міжінституціональні, між владою і суспільними силами, інтереси яких не представлені у владних структурах або представлені у виді заперечення і придушення цих інтересів, усередині самої влади;
- час дії: затяжні, швидкоплинні.
Сучасні дослідники виділяють конфлікти, зв'язані з процесами модернізації політичних систем: конфлікти цивілізаційного характеру, а також конфлікти потреб, інтересів, цінностей і ідентифікації.
Юридичний конфлікт
Юридичний конфлікт у вузькому розумінні виникає у власне правовій сфері, має суто нормативний характер, виражається у формі правових спорів.
Юридичними є усі міждержавні, конституційні, трудові, кримінальні, а також чимало господарських, сімейних, побутових та інших конфліктів, якщо вони виникли у зв'язку із застосуванням, зміною, порушенням або тлумаченням права.
У широкому розумінні юридичний конфлікт — це будь-який соціальний конфлікт, який має хоча б один з елементів, що володіють юридичною характеристикою, і який завершується юридичним шляхом. Конфлікти часто-густо мають змішаний або перехідний характер.
До юридичних можна зарахувати конфлікти, які відбуваються у сфері відносин, що регулюються правом або підлягають правовому регулюванню. Коротко кажучи, юридичний конфлікт являє собою юридичні відносини плюс конфліктні дії сторін (протиборство).
Щоб подолати конфліктну ситуацію, потрібно
- Знайти коріння її зародження, визначити сфери, причини і рівень.
- Проаналізувати власні почуття та емоції щодо конфлікту.
- Зрозуміти глибинні інтереси кожного учасника конфлікту.
- Обрати оптимальну модель поведінки.
- Запропонувати ідеї щодо вирішення конфлікту, які задовольняють усі сторони.
- Обрати правильне рішення та втілити його в життя.
Обставини, які сприяють успішному врегулюванню конфліктів
Соціолог Р. Дарендорф вказує на три важливі обставини, що сприяють успішному врегулюванню конфліктів:
- Наявність ціннісних передумов. Кожна сторона конфлікту повинна визнати наявність конфліктної ситуації, а за опонентом — право на існування. Регулювання конфлікту неможливе, якщо одна зі сторін заявляє, що протилежна сторона не має право на існування або що її позиція позбавлена будь-яких підстав;
- Рівень організації сторін. Чим більше організованими є сторони, тим легше досягнути домовленості та виконання умов угоди. Дифузний, розпливчастий характер інтересів, їх розпорошеність унеможливлює регулювання конфліктів.;
- Сторони конфлікту повинні дотримуватись певних правил, що дають змогу зберегти або підтримувати їхні відносини. Ці правила повинні забезпечувати рівні можливості для кожної зі сторін конфлікту, певний баланс у їхніх взаємовідносинах.
Див. також
- Онтологія конфлікту
- Антагонізм в природі і суспільстві
- Гібридна війна
- Діаграма Томаса — Кілмана
- Криза
- Критична точка конфлікту
- Теорія соціального конфлікту
Джерела
- Словник-довідник термінів з конфліктології / Під ред. проф. М. І. Пірен, проф. Г. В. Ложкіна. — Київ-Чернівці, 1995.
- Здесенко А. П. Конфліктологія: навчальний посібник — Д.: ДДУ, 1996 р. — 112 с.
- Запрудский Ю. Г. Социальний конфликт (политологический анализ). — С. 87.
- Политология. Учебное пособие для студентов. Тульский государственный педагогический университет им Л. Н. Толстого,2001 г. ([1]
Література
- І. Л. Валевська, Г. М. Перепелиця. Конфлікт міжнародний// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- А.Дондюк. Конфлікт // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- В. Котигоренко. Конфлікт // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.360 ISBN 978-966-611-818-2
- Г. Перепелиця . Військово-політичний конфлікт // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2.
- Юридичний конфлікт // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 912. — ISBN 978-966-937-233-8.
- Особа і суспільство: Підручник для 10 кл./Р.А. Арцишевський, С.О. Бондарук, В.І. Бортников та ін. — Київ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 1997.— 352с.:іл.
- Психологія конфліктів : навч. посіб. / Н. В. Партико. – Львів : Львівська політехніка, 2019. – 132 с. – ISBN 966-941-369-7.
- Психологія управління конфліктами в організації : (на матеріалі діяльн. освіт. організацій) : монографія / Л. М. Карамушка, Т. М. Дзюба ; АПН України, Ін-т психології им. Г. С. Костюка, Полтав. держ. пед. ун-т ім. В. Г. Короленка, Укр. асоц.. організац. психологів та психологів праці. − К. : Наук. світ, 2009. − 266 с. : табл. − Бібліогр. : с. 156−176 (230 назв). − ISBN 978-966-675-612-4.
- Управління конфліктами : навч. посіб. / Г. М. Захарчин, Р. О. Винничук. – 2-е вид., допов. – Львів : Львівська політехніка, 2019. – 192 с. – ISBN 966-941-347-5.
Посилання
- Конфлікт // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Методика оцінки способів реагування в конфлікті К. М. Томаса
- Конфлікт Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
- Конфлікт ЕСУ
- Незгода, звада // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1117. — 1000 екз.
- Сварливість // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1686. — 1000 екз.
- Конфлікт // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 520-521.
Примітки
- ↑ Политология (электронный вариант курса лекций) // Тульский государственный педагогический университет им. Л. Н. Толстого, 2000 г. (рос.)
- ↑ Здесенко А. П. Конфліктологія: навч. посібник — Д.: ДДУ, 1996 р. — 112 с.
- ↑ Запрудский Ю. Г. Социальний конфликт (политологический анализ). — С. 87.
Це незавершена стаття з соціології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з політології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |