Лицемірство

Джеймс Тіссо, «Горе вам, книжники, фарисеї і лицеміри!», 1886—1894 рр.

Лицемі́рство — невідповідність слів справжнім переконанням, почуттям чи діям певної особи. Така поведінка може прикривати нещирість, злість притворним щиросердям, чесністю.

Трактування

Негативна моральна якість, яка полягає в тому, що завідомо аморальним вчинкам (які здійснюються заради егоїстичних інтересів, за низькими мотивами і заради антигуманних цілей) приписують псевдоморальне значення, піднесені мотиви і людинолюбні цілі.

Це розуміння характеризує спосіб дій, з огляду відношення його дійсного соціального і морального значення і того значення, яке йому намагаються надати.

Лицемірство протилежне чесності, прямоті, щирості — якостям, в яких виявляється усвідомлення і відкрите репрезентування людиною правдивої суті її дій.

Зазвичай, під лицемірством розуміють наклеп і негативні висловлювання на адресу відсутнього на момент обговорення суб'єкта.

Часто люди можуть придумати тимчасове виправдовування замість просто вибачення зі словами: " Я був не правий". Вони ,часто, обвинувачують людей в тому, що і самі неодноразово робили, в цьому і вся суть лицемірства.

Див. також

• Підлість
• Чесність
• Whataboutism

Джерела

• Лицемірство - академічний тлумачний словник української мови
• Лицемірство Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416с. ISBN 978-966-485-156-2

Посилання

• Дводушність // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 309. — 1000 екз.
• Лицемірство // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 841. — 1000 екз.