Перейти до вмісту

Обеліск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луксорський обеліск на площі Конкорд у Парижі

Обелі́ск (грец. ὀβελίσκος, зменшувальна форма від ὀβελός — «рожен», «цвях», «загострений стовп») — монументальний гранчастий стовп, який звужується доверху і закінчується на вершині пірамідою. Зазвичай встановлюється як декоративний мотив чи пам'ятник.

Його форма походить від давньоєгипетських храмів на честь бога Сонця Ра. Обеліски широко використовувались у європейській архітектурі з Нового часу як домінанти міського середовища, а також як меморіальні пам'ятки. Зазвичай мали чотиригранну форму, нерідко встановлювались на постаментах і п'єдесталах, прикрашались гербами, дошками з присвятними написами.

Зараз вже неможливо з'ясувати, чи були перші обеліски фалічним символом родючості чи своєрідною кам'яною віссю світу.

Білорусь

У Білорусі обеліски з'явилися у 18 столітті. Нерідко обеліски у вигляді колон ставили в пам'ять про значущі суспільні події. Найцікавіші в архітектурно-художньому відношенні обеліски зведені на згадку про події війни 1812 року у Вітебську (арх. І. Фомін) , Верхньодвінськ і с. Ворони Вітебського району; на могилі М. Свентаржецького в с. Малинівщина Молодечненського району (всі 1912)[1].

Особливо розширилося будівництво обелісків після німецько-радянської війни з метою увічнення пам'яті та увічнення героїчного подвигу білоруського народу в боротьбі проти німецьких окупантів. Класична форма обеліска змінилася, набула нових контурів в плані: квадрат, прямокутник, багатогранник, окружність. До найзначущіших обелісків у Білорусі відносяться Монумент Перемоги в Мінську, обеліск у меморіальному комплексі Берестейська фортеця-герой (шпиль-обеліск), в архітектурно-скульптурному комплексі «Мінськ — місто-герой», на місці таборів смерті поруч с. Великий Тростенець Мінського району (1963, арх. Л. Каджара) та ін. У вигляді обеліска вирішені багнети-пілони в меморіалах Курган Слави Радянської Армії - визволительки Білорусі, Пам'ятник визволителям в Вітебську[1].

Останнім часом обеліск використовується як декоративно-художній елемент у архітектурі[1].

Див. також

Джерела

Посилання

Примітки