Паффенгольц Костянтин Миколайович

Костянтин Миколайович Паффенгольц
Константин Николаевич Паффенгольц
Народився	5 (17) березня 1893(1893-03-17) Албінецул-Векі, Фалештський район, Молдова
Помер	24 вересня 1983(1983-09-24) (90 років) Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Серафимівське кладовищеd
Країна	СРСР
Діяльність	геолог
Alma mater	Петроградський гірничий інститут
Галузь	геологія, петрографія і geological researchd
Заклад	A.P. Karpinsky Russian Geological Research Instituted Єреванський державний університет Інститут геологічних наук Національної академії наук Республіки Вірменія
Науковий ступінь	доктор геолого-мінералогічних наук, професор і академік
Вчителі	Aleksandr Gerasimovd
Аспіранти, докторанти	Eduard Malkhassiand
Нагороди	Заслужений діяч науки Грузинської РСРd (1973)
Автограф
Особ. сторінка	scirus.benran.ru/higeo/view-record.php?tbl=person&id=715
Паффенгольц Костянтин Миколайович у Вікісховищі

Паффенгольц Костянтин Миколайович (нім. Paffenholz; *5 (17) березня 1893, с. Албінець, Фалештський район Молдавської РСР — †24 вересня 1983, Ленінград) — радянський геолог, академік АН Вірменської РСР (1943), заслужений діяч науки Вірменської РСР і Азербайджанської РСР (1963).

Біографія

У 1920 закінчив Петроградський гірничий інститут. З 1919 працював у Геологічному комітеті (з 1939 — Всесоюзний науково-дослідний геологічний інститут), в 1945-52 рр. — професор Єреванського університету, з 1959 р. в Інституті геологічних наук АН Вірменської РСР.

Основні праці присвячені вивченню регіональної геології, гідрогеології, магматизму, металогенії Малого Кавказу (Вірменії та прилеглих районів Азербайджану і Грузії), а також проблемам альпійської складчастої зони.

Наукова і викладацька робота

У 1913—1916 роках провів геологічне вивчення району Кавказьких Мінеральних Вод і пріельбрусского району.

З 1919 року працював в геологічному комітеті, де під керівництвом А. П. Герасимова проводив магнітометричні дослідження на Кольському півостріві.

У 1923—1941 роках проводить геологічну зйомку Закавказзя і Малого Кавказу (вперше після Г. В. Абіха, який працював на Кавказі в 1854—1876 роках). Розробив для Малого Кавказу загальну стратиграфію вулканогенних відкладень різного віку, обгрунтував вік інтрузівів, що відіграло важливу роль головних рудних родовищ в теоретичних інтрузіях. Закартировував значну частину Кавказу і великі родовища. Займався гідрогеологією річок і озер для зрошення, енергетики та водопостачання. У тектоніці встановив надвиги, що спростувало «глибову» теорію формування Малого Кавказу англійського геолога Ф. Освальда (1906—1914).

Описав геологію і гідрогеологію басейну озера Севан.

У 1932—1933 роках працював у складі Таджицько-Памірської експедиції АН СРСР, де вперше картирував Льодовик Федченко на всьому його протязі — 60 км.

У 1935 році став кандидатом геолого-мінералогічних наук без захисту дисертації.

Делегат 17 сесії Міжнародного геологічного конгресу 1937 року. Керував кавказької експедицією конгресу.

У 1943 році захистив докторську дисертацію і був обраний дійсним членом Академії наук Вірменської РСР.

У 1945 році працював у ВСЕГЕИ, потім повернувся до цієї організації в 1952—1955 роках для редагування геологічних карт Кавказу.

У 1945—1952 роках був професором Єреванського університету, читав курс «Геологія Вірменії».

У 1947 році присвоєно звання «Генеральний директор геологічної служби III рангу», а в 1953 році — «Відмінник геологічної служби Міністерства геології СРСР».

З 1959 року працював в Інституті геологічних наук АН Вірменської РСР. Відрядили в Албанію (1959—1960) для складання геологічної карти цієї країни. C 1963 року консультант інституту.

Основні наукові праці

• Склав геологічну карту Кавказу в масштабі 1:500 000, представлену на 20-й сесії Міжнародного геологічного конгресу в Мехіко (1956).
• Геологический очерк Кавказа, Ер., 1959;
• Очерк магматизма и металлогении Кавказа, Ер., 1970.
• Кавказ — Карпаты — Балканы (Геолого-тектонические параллели), Ер., 1971.
• Геология Армении. (1948).
• Геологический очерк Арагацкого вулканического массива. (1964).

Нагороди

Державна премія СРСР (1950) за монографію «Геологія Вірменії» (1948).

Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 ін орденами, а також медалями.

Джерела і література

• Паффенгольц Костянтин Миколайович
• БСЭ
• Библиография К. Н. Паффенгольца в Информационной системе «История геологии и горного дела».
• Константин Николаевич Паффенгольц. Ереван: Издательство АН Армянской ССР, 1973. 64 с. (АН Армянской ССР. Выдающиеся учёные советской Армении; № 16)