Скорботні елегії
| Скорботні елегії | ||||
|---|---|---|---|---|
| лат. Tristia | ||||
 | ||||
| Жанр | поезія | |||
| Автор | Овідій | |||
| Мова | латина | |||
| Написано | 8 — 12 роки н. е. | |||
| Країна |
 Римська імперія | |||
| Переклад | Андрій Содомора | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Скорботні елегії» або «Скорботи» (лат. Tristia) — зібрання листів в п'яти книгах, написаних елегійним двовіршем римським поетом Овідієм на засланні.
«Скорботні Елегії» написані з 8 по 12 рік, під час подорожі та по прибутті на місце заслання в містечко Томи (нині Констанца в Румунії). В елегіях Овідій змальовує свою небезпечну подорож на заслання, описує місцевості та звичаї гетських та савроматських племен, розмірковує про дружбу («Доки ведеться тобі — то й друзів не зрахувати; Прийдуть похмурі часи — бути тобі одинцем»), поезію, час, згадує своє життя до вигнання в Римі. В перших двох книгах автор плекає надію на помилування від імператора Августа чи принаймні на зміну місця вигнання, в останніх книгах Овідій розуміє, що сподівання марні і навіть пише собі епітафію:
- Я, що лежу тут, Назон, оспівувач любощів ніжних,
- Марно зі світу пішов через свій хист до пісень.
- Ти, що проходиш (чи сам не кохав?) — не лінуйся шепнути:
- "Праху Назона нехай буде легкою земля!"
(Книга III, вірш 3, 73-77 пер. Андрія Содомори)
Переклади українською мовою
Українською мовою окремі елегії зі «Скорбот» переклали Іван Франко, Микола Зеров, Григорій Кочур. Повний переклад усіх п'яти книг «Скорботних елегій» здійснив Андрій Содомора.
Посилання
Джерела
- Любовні елегії; Мистецтво кохання; Скорботні елегії / Пер. з латини А. Содомора; Передм. та комент. А. Содомори. – К.: Основи, 1999. – 299 с.
| |||||||||||
