Студіоло палацу Бельфйоре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:59, 17 лютого 2019, створена Vity OKM (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Студіоло палацу Бельфйоре (італ. Studiolo di Belfiore) — історичний інтер'єр у зниклому, колишньому палаці Бельфйоре, що був вибудований неподалік міста Феррара і належав родині д'Есте.

Історія створення[ред. | ред. код]

Студіоло палацу Бельфйоре виконувало функцію кабінету курйозів і стало практично першим таким князівським кабінетом на території Італії в добу відродження.

Замовником студіоло був Ліонелло д'Есте у 1447 році. Батько Ліонелло призначив вихователем князівського сина науковця Гваріно да Верона. Ліонелло подорослішав і замовив вихователю програму для створення студіоло, приміщення, де він міг би віддаватись власним насолодам і освіченому дозвіллю. Гваріно да Верона використав віршовану форму і відправив Ліонелло листа з описом дев'яти муз античності, а також описом того, чому саме покровителькою була кожна муза. Лист було написано 5 листопада 1447 року, від чого і рахують створення студіоло.

Італійський гуманіст Кіріако Анконський, що відвідав Феррару 1449 року і заміський палаццо Бельфйоре, свідчив про дві стулки з зображенням музи історії Кліо та музи трагедії Мельпомени. Їх створив художник Анжело Макканьїно да Сієна ( ? — 1456). Створення зображень нових муз (Талії та Калліопи) було продовжене художниками Мікеле Панноніо та Козімо Тура. Замовник Ліонелло д'Есте помер 1450 року і декорування студіоло призупинили.

Палац наслідував Борсо д'Есте, у рахунках котрого знайдені записи про створення зображень муз під 1459 та 1563 роками феррарським художником Козімо Тура та грошові розрахунки з ним.

Художники, що працювали над створенням муз, мали розбіжності у обдаруванні та у майстерності. Низка створених муз для студіоло має абсолютно неканонічне трактування і через малу освіченість художників 15 ст., і через помітне намагання прикрасити твори чудернацькими тронами та атрибутами, і через зміни самої програми, давно написаної Гваріно да Верона, з котрою пізніше могли мало рахуватись.

1632 року палац Бельфйоре був пошкоджений пожежею. До 20 століття дійшло лише вісім зображень з дев'яти первісних. За попередні століття картини з зображенням муз були розпорошені по різним країнам і осіли у різних музеях.

Галерея збережених зображень восьми муз[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • J. Anderson, Il risveglio dell'interesse per le Muse nella Ferrara del Quattrocento. Le Muse e il Principe, Arte di corte nel Rinascimento padano. cat. mostra di Milano, 1991, 2 vol., s.l. 1991: vol.II, 165-185.
  • Pierluigi De Vecchi ed Elda Cerchiari, I tempi dell'arte, volume 2, Bompiani, Milano 1999. ISBN 88-451-7212-0
  • Stefano Zuffi, Il Quattrocento, Electa, Milano 2004. ISBN 8837023154

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Студіоло палацу Бельфйоре

Див. також[ред. | ред. код]