Уран-235
Уран-235 | |
---|---|
Металічний уран, збагачений ураном-235 | |
Загальні відомості | |
Назва, символ | актиноура́н, AcU,235U |
Нейтронів | 143 |
Протонів | 92 |
Властивості ізотопу | |
Природна концентрація | 0,7200(51) %[1] |
Період напіврозпаду | 7,04(1)× 108[1] років |
Батьківські ізотопи | 235Pa |
Продукти розпаду | 231Th |
Атомна маса | 235,0439299(20)[2] а.о.м |
Спін | 7/2−[1] |
Дефект маси | 40 920,5(18)[2] кеВ |
Канал розпаду | Енергія розпаду |
α-розпад | 4,6783(7)[2] МеВ |
SF | |
20Ne, 25Ne, 28Mg |
Уран 235 (лат. Uranium-235, 235U), історична назва актиноура́н (лат. Actin Uranium, позначається символом AcU) — ізотоп урану з масовим числом 235. Ізотопна поширеність урану-235 в природі складає 0,7200(51) %[1]. Є родоначальником радіоактивного сімейства 4n+3, який називається рядом актинію. Відкритий у 1935 році Артуром Джефрі Демпстером[en] (англ. Arthur Jeffrey Dempster)[3][4].
На відміну від іншого, найбільш поширеного ізотопу урану 238U, в 235U можлива самопідтримувана ланцюгова ядерна реакція. Тому цей ізотоп використовується як паливо в ядерних реакторах, а також в ядерній зброї. Це єдиний розщеплювальний ізотоп, що присутній в природі у невеликій кількості.
Активність одного граму даного нукліду становить приблизно 80 кБк.
Утворення і розпад
Уран-235 утворюється в результаті наступних розпадів:
Розпад урану-235 відбувається за наступними напрямками:
- Спонтанний поділ (ймовірність 7(2)× 10−9 %)[1];
- Кластерний розпад з утворенням нуклідів 20Ne , 25Ne і 28Mg (ймовірності відповідно складають 8(4)× 10−10 %, 8× 10−10 %, 8× 10−10 %)[1]:
Вимушений поділ
На початку 1930-х рр. Енріко Фермі проводив опромінення урану нейтронами, намагаючись отримати таким способом трансуранові елементи. Але в 1939 р. О. Ган і Ф. Штрасман змогли показати, що при поглинанні нейтрона ядром урану відбувається вимушена реакція поділу. Як правило, ядро ділиться на два уламки, при цьому вивільняється 2-3 нейтрона (див. схему)[5].
В продуктах поділу урану-235 було виявлено близько 300 ізотопів різних елементів: від Z=30 (цинк) до Z=64 (гадоліній). Крива залежності відносного виходу ізотопів, що утворюються при опроміненні урану-235 повільними нейтронами, від масового числа — симетрична і за формою нагадує букву «M». Два виражених максимуми цієї кривої відповідають масовим числам 95 і 134, а мінімум припадає на діапазон масових чисел від 110 до 125. Таким чином, поділ урану на осколки рівної маси (з масовими числами числами 115—119) відбувається з меншою ймовірністю, ніж асиметричний поділ[5], така тенденція спостерігається у всіх ізотопів, що діляться, і не пов'язана з якими-небудь індивідуальними властивостями ядер або частинок, а властива самому механізму поділу ядра. Однак асиметрія зменшується при збільшенні енергії збудження ядра, яке ділиться, і при енергії нейтрона понад 100 МеВ розподіл осколків поділу за масами має один максимум, що відповідає симетричному поділу ядра.
Осколки, що утворюються при поділі ядра урану, в свою чергу є радіоактивними, і зазнають ряду β−-розпадів, при яких поступово протягом тривалого часу виділяється додаткова енергія. Середня енергія, яка виділяється при розпаді одного ядра урану-235 з врахуванням розпадів осколків, становить приблизно 202,5 МеВ = 3,244× 10−11 Дж, або 19,54 ТДж/моль = 83,14 ТДж/кг[6].
Поділ ядер — лише один з багатьох процесів, можливих при взаємодії нейтронів з ядрами, саме він лежить в основі роботи будь-якого ядерного реактора[7].
Ланцюгова ядерна реакція
При розпаді одного ядра 235U зазвичай випускається від 1 до 8 (в середньому — 2.5) вільних нейтронів. Кожен нейтрон, що утворився при розпаді ядра 235U, за умови взаємодії з іншим ядром 235U, може викликати новий акт розпаду, це явище називається ланцюговою реакцією поділу ядра.
Гіпотетично, кількість нейтронів другого покоління (після другого етапу розпаду ядер) може перевищувати 3² = 9. З кожним наступним етапом реакції поділу кількість утворених нейтронів може наростати лавиноподібно. В реальних умовах вільні нейтрони можуть не породжувати новий акт поділу, покидаючи зразок до захоплення 235U, або будучи захопленими як самим ізотопом 235U з перетворенням його в 236U, так і іншими матеріалами (наприклад, 238U, або утвореними осколками поділу ядер, такими як 149Sm або 135Xe).
Якщо в середньому кожен акт поділу породжує ще один новий акт поділу, то реакція стає самопідтримуваною; цей стан називається критичним (див. також Коефіцієнт розмноження нейтронів).
В реальних умовах досягти критичного стану урану не так просто, оскільки на протікання реакції впливає ряд факторів. Наприклад, природний уран лише на 0,72 % складається з 235U, 99,2745 % складає 238U[1], який поглинає нейтрони, що утворюються при поділі ядер 235U. Це призводить до того, що в природному урані в даний час ланцюгова реакція поділу дуже швидко затухає. Здійснити незатухаючу ланцюгову реакцію поділу можна декількома основними шляхами[5]:
- Збільшити об'єм зразка (для виділеного з руди урану можливе досягнення критичної маси за рахунок збільшення об'єму);
- Здійснити розділення ізотопів, підвищуючи концентрацію 235U у зразку;
- Зменшити втрату вільних нейтронів через поверхню взірця з допомогою застосування різних відбивачів;
- Використовувати речовину — сповільнювач нейтронів для підвищення концентрації теплових нейтронів.
Ізомери
Відомий єдиний ізомер 235Um з наступними характеристиками[1]:
- Надлишок маси: 40 920,6(1,8) кеВ
- Енергія збудження: 76,5(4) еВ
- Період напіврозпаду: 26 хв
- Спін і парність ядра: 1/2+
Розпад ізомерного стану здійснюється шляхом ізомерного переходу в основний стан.
Застосування
- Уран-235 використовується як паливо для ядерних реакторів, в яких здійснюється керована ланцюгова ядерна реакція поділу;
- Уран з високим ступенем збагачення застосовується для створення ядерної зброї. В цьому випадку для вивільнення великої кількості енергії (вибуху) використовується некерована ланцюгова ядерна реакція.
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Audi G., Bersillon O., Blachot J., Wapstra A. H. The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 3–128. — Bibcode: . — DOI: .(англ.)
- ↑ а б в г Audi G., Wapstra A. H., Thibault C. The AME2003 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs, and references. // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 337—676. — Bibcode: . — DOI: .(англ.)
- ↑ Гофман К. Можно ли сделать золото?. — 2-е изд. стер. — Л. : Химия, 1987. — С. 130. — 50 000 прим.(рос.)
- ↑ Today in science history(англ.)
- ↑ а б в Фиалков Ю. Я. Применение изотопов в химии и химической промышленности. — Киев : Техніка, 1975. — С. 87. — 2 000 прим.(рос.)
- ↑ Table of Physical and Chemical Constants, Sec 4.7.1: Nuclear Fission. Kaye & Laby Online. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 4 серпня 2015.(англ.)
- ↑ Бартоломей Г. Г., Байбаков В. Д., Алхутов М. С., Бать Г. А. Основы теории и методы расчета ядерных энергетических реакторов. — М. : Энергоатомиздат, 1982. — С. 512.(рос.)