@

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
@

Пунктуація

апостроф (' , ’)
дужки ([ ], ( ), { }, ⟨ ⟩)
двокрапка (:)
кома (,)
тире (, –, —, ―)
три крапки (…, …)
знак оклику (!)
крапка (.)
дефіс (-, )
знак питання (?)
лапки (‘ ’, « », « », « »)
крапка з комою (;)
Скісна риска (/)
Розділювачі
пробіл ( ) ( ) ( ) (␠) (␢) (␣)
інтерпункт (·)
Основні друкарські знаки
амперсанд (&)
равлик (@)
зірочка (*)
обернена скісна риска (\)
маркер списку ()
циркумфлекс (^)
макрон (¯)
хрестик (†, ‡)
символ градуса (°)
перевернутий знак оклику (¡)
перевернутий знак питання (¿)
октоторп (#)
символ номера ()
порядковий індикатор (º, ª)
відсоток (%)
проміле ()
базисний пункт ()
символ абзацу ()
штрих (′, ″, ‴)
символ параграфа (§)
тильда (~)
підкреслення (_)
вертикальна риска (|, ¦)
Інтелектуальна власність
знак охорони авторського права (©)
символ правової охорони товарного знаку (®)
символ знаку обслуговування ()
знак охорони суміжних прав
для фонограми
()
символ товарного знаку ()
Символи валют
символ валюти (¤)
символи валют
฿ ฿ ¢ R$ $ Indian Rupee symbol.svg £ ƒ £ Kazakhstani tenge symbol.svg ¥

«At sign»

Знак @ (лігатура «at») в сучасному значенні найчастіше використовується в адресах електронної пошти і «згадках» у соціальних медіа. Серед розмовних українських назв — «песик», «равлик», «собачка». Код в Юнікоді 0040 (64 в десятковій системі числення).

Походження[ред. | ред. код]

символ @ як велика літера у слові «амінь» у болгарській Хроніці Костянтина Манасії (бл. 1345)
Символ @ в арагонському рукописі «taula de Ariza»[1]

На думку американського вченого Бертольда Уллмана, історія знаку @ бере початок ще з середньовіччя, коли ченці — хранителі стародавніх знань і рукописів — перекладали й переписували трактати, зокрема, написані латиною. У латині вживається прислівник «ad», що в перекладі на сучасну англійську означає «at» («на», «в», «до») і вказує на приналежність, напрям і наближення. У шрифті, що використовувався ченцями, буква «d» мала невеликий «хвостик», що робило її схожою на вертикально віддзеркалену цифру «6». Так «ad» досить швидко перетворилося на @.

2000 року Джорджо Стабіле, професор Сап'єнци, висунув іншу гіпотезу. В архіві Інституту економічної історії міста Прато поблизу Флоренції він виявив лист флорентійського купця 1535 року, де згадувалося ціна однієї «A» вина, причому літера «A» була прикрашена завитком і виглядала як @; Стабіле вважав, що це було скорочене позначення одиниці вимірювання об'єму — стандартної амфори[2][3].

У XV столітті @ з'являється знову. Іспанські купці використовували цей знак як скорочене найменування одиниці вимірювання маси — «arroba» (це приблизно 11,52 кг або 25,40 фунтів); саме слово походить від арабського «ар-руб» — «чверть» (чверть від ста фунтів). У 2009 році іспанський історик Хорхе Романсе виявив скорочення арроби символом @ в арагонському рукописі Taula de Ariza, написаному 1448 року, майже за століття до листа, що досліджував Стабіле[4].

В епоху відродження @ став використовуватися для позначення ціни, а в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів тощо) @ незмінно трапляється в бухгалтерських звітах. Так «равлик», разом з $, #, % і іншими «рахівницькими» знаками з майже забутою семантикою перекочував на клавіатуру.

Сучасна офіційна[джерело?] назва цього символу «комерційне at» бере початок з рахунків, де він використовувався в таких контекстах: 7 widgets @ $ 2 each = $ 14, що перекладається як 7 шт. по 2 дол = 14 дол. Оскільки цей символ застосовувався в бізнесі, його розмістили на клавіатурах друкарських машинок. Він був присутній вже на перших в історії друкарських машинках «Ундервуд», випущених 1885 року.

Це єдиний новий значок, який додали до коду азбуки Морзе від часів Другої світової війни. Для @ сигнал в азбуці Морзе передається комбінацією точок і тире «• — — • — •», що відповідає літерам «А» і «С» як одному символу.[5]

1971 року на знак звернув увагу 29-річний Рей Томлінсон, інженер-дослідник з американської компанії BBN Technology (Bolt, Beranek and Newman) у Бостоні, якого помилково вважають не лише винахідником електронної пошти, але й власне знаку @, хоча ні тим, ні іншим він не був. Компанія BBN Technology, в якій працював Томлінсон, наприкінці 60-х стала однією з учасниць проекту ARPANet — мережі комп'ютерів, безпосередньої попередниці Інтернету — який вівся на замовлення міністерства оборони США. В ті роки програми, що дозволяють передавати файли і послання від одного користувача до іншого, вже існували. Але відправник і одержувач користувалися одним комп'ютером.

Томлінсон якраз займався розробкою поштових програм і створенням віртуальних поштових скриньок. Власне, віртуальна поштова скринька була файлом, який відрізнявся від звичайного файлу тим, що користувачі не могли виправити текст, — тільки додати. В операції використовувалися дві програми — SNDMSG для відправлення і READMAIL для читання.

Нова програма, яку написав Томлінсон, складалася з 200 рядків коду і була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використався в ARPANet для відсилання файлів на віддалений комп'ютер. Перше послання Томлінсоном було надіслане з одного комп'ютера на іншій, що стояв в цій же лабораторії.

На «перегонку» файлу і експерименти у Томлінсона пішло півроку, перш ніж він надіслав послання зі своєї лабораторії на комп'ютер, який був дійсно, віддаленим.

Можливо, другим комп'ютером був один із тих небагатьох, що входили в ARPANet. Природно, про подію не повідомляли в новинах і жодних презентацій і нагороджень не було. Про те, що у Томлінсона дещо вийшло, знали не більше декількох сотень колег, що мали доступ до «прамережі».

Реймонд Самуель Томлінсон (Raymond Samuel Tomlinson) використовував клавіатуру моделі 33 Teletype, і, обираючи значок, що, по-перше, не міг би трапитися в жодному імені або назві, і, по-друге, міг би відокремити ім'я користувача від імені комп'ютера, зупинився саме на @. Це мав бути універсальний алгоритм: ім'я — знак — місце.[6]

Окрім букв і цифр на клавіатурі були й пунктуаційні знаки, серед яких і «равлик». У ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду ліворуч.

@ був найвірнішим рішенням алгоритму, як пізніше говорив сам Томлінсон, якому протягом усього життя дошкуляли журналісти, це був єдино можливий вибір.[7][8]
23 квітня 2012 року у Женеві Інтернет Суспільство зарахувало Реймонда Томлінсона до Зали слави Інтернету.[9][10]

Справжнє народження @ пережила в 80-х, коли почалася комп'ютерна революція — ПК вийшли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з'явилися перші веббраузери. @ полюбилася користувачам, і навіть розповідають, що є відповідний дорожній знак.

Іменування знака в різних країнах[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. La arroba no es de Sevilla (ni de Italia). purnas.com. Jorge Romance. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 30 червня 2009. 
  2. Quinion, Michael (2002). Where it's at (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 2 березня 2010. 
  3. Willan, Philip (31 июля 2000). merchant@florence wrote it first 500 years ago (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 2 березня 2010. 
  4. Romance, Jorge (30 июня 2009). La arroba no es de Sevilla (ni de Italia) (ісп.). Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 2 березня 2010. 
  5. Звідки походить символ @?. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016. 
  6. Реймонд Томлінсон — винахідник електронної пошти Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.(англ.)
  7. Рей Томлінсон — Зал слави Інтернету, Інноватор Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.(англ.)
  8. Інтернет зал слави відзначає Реймонда Томлінсона, чий символ @ визначає веб життя Архівовано 3 липня 2013 у WebCite (англ.)
  9. 2012 призвані до Зали слави Інтернету Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine. (англ.)
  10. У США помер творець електронної пошти. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.