AGV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
AGV
AGV Innotrans 2008.JPG
Alstom AGV на Innotrans 2008
Основні дані
Країна виробництва Франція Франція
Виробник Alstom
Побудовано поїздів 25
Країна експлуатації Італія Італія
Оператор Nuovo Trasporto Viaggiatori
Ширина колії 1435 мм
Технічні дані
Рід струму і напруга
у контактній мережі

25 кВ 50 Гц змінного струму; 15 кВ 50 Гц змінного струму;

3 кВ постійного струму;1,5 кВ постійного струму.
Конструкційна швидкість

360 км/год (220 миль/год) при 25 кВ та 50 Гц змінного струму; 320 км/год (200 миль/год) при 15 кВ та 16 2/3 Гц змінного струму; 250 км/год (160 миль/год) при 3 кВ постійного струму;

200 км/год (120 миль/год) при 1,5 кВ постійного струму.
Кількість вагонів 7-14
Матеріал вагона Алюміній з використанням композитних матеріалів у шарнірній секції
Вихідна потужність 6,080 мВт; 8,153 к.с.
AGV у Вікісховищі?

AGV (фр. Automotrice à grande vitesse - «високошвидкісна автомотриса») — швидкісні потяги 4-го покоління компанії Alstom, які передбачається використовувати у Франції замість теперішніх TGV. На відміну від TGV, рухомих електровозами, розташованими по кінцях поїзда, у AGV двигуни знаходяться під підлогою пасажирських вагонів. Цей принцип використовується в звичайних електричках і в швидкісних поїздах, таких, як німецький Velaro, японський Shinkansen та італійський Pendolino, але в AGV вперше вдалося поєднати цей підхід з розташуванням моторних візків не під самими вагонами, а під зчленуваннями між ними.

Alstom передбачає використання AGV в конфігурації від семи до чотирнадцяти вагонів, з загальною кількістю місць на 250-650 пасажирів. Експлуатаційна швидкість становитиме 360 км/год. Маса у AGV менша, ніж у попередників, що дозволяє економити електроенергію. AGV на 30% економніший за TGV.

Прототип поїзда був представлений 5 лютого 2008 в присутності президента Франції Ніколя Саркозі.

Технічні особливості[ред. | ред. код]

Поїзд Alstom AGV, що рухається зі швидкістю 200 км/год на полігоні Cerhenice в Чехії

При проектуванні AGV була обрана схема електропоїзда з розподіленою тягою, з розташуванням моторних візків під підлогою пасажирських вагонів. Це стало можливим з появою потужних і водночас компактних синхронних двигунів Onix з постійними магнітами. На відміну від класичної компоновки з головним і кінцевим моторними вагонами, не виникає проблема з обмеженням максимального навантаження на вісь, яка в Європі становить 17 тонн.

У AGV, як і у TGV колісні візки розташовані не безпосередньо під підлогою вагонів, а під простором між вагонами. Такий підхід дозволяє вирішити ряд завдань: поліпшити вібро-і акустичний комфорт, збільшити безпеку і зменшити кількість колісних візків.

Синхронні електродвигуни і моторні візки типів, які будуть використовуватися в AGV, були встановлені на модифікованому TGV Duplex, який 3 квітня 2007 успішно пройшов шлях ПарижСтрасбург, розвинувши рекордну швидкість 574,8 км/год. Метою експерименту було не тільки встановлення рекорду, але й перевірка різних систем і вимірювання аеродинамічних, акустичних та вібраційних показників, що було використано для поліпшення характеристик розроблюваного AGV.

Профіль носової частини оптимізований для зменшення аеродинамічного опору. У носовому обтічнику також укладені силові конструкції пасивної безпеки, непружна деформація яких здатна поглинути 4,5 МДж енергії при зіткненні.

Замовники[ред. | ред. код]

Першим замовником стала італійська компанія Nuovo Trasporto Viaggiatori (NTV), перша приватна компанія-оператор високошвидкісних поїздів у Європі. Згідно з контрактом, анонсованим 17 січня 2008, має бути поставлено 25 11-вагонних потягів AGV. Комерційна експлуатація планується з весни або початку літа 2011 року на маршруті РимНеаполь, а перші поставки — у вересні 2010. Спочатку поїзди будуть рухатися на зниженій швидкості 300 км/год.

Air France—KLM також розглядає вихід на ринок наземних високошвидкісних перевезень і планує закупівлю або лізинг деякої кількості поїздів AGV.

ВАТ Російські залізниці вивчає можливість закупівлі 20 високошвидкісних поїздів AGV виробництва французької компанії Alstom для маршруту МоскваСанкт-Петербург.

Посилання[ред. | ред. код]