ARL 44

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ARL-44 at Mourmelon le Grand.JPG

ARL-44
Загальні дані
класифікація важкий танк
Виробництво та застосування
роки виробництва 19481949
кількість виробів, од. 60
роки експлуатації з 19501953
Основні параметри
бойова маса, т 48
екіпаж, осіб 5
довжина, мм 7150
ширина, мм 3400
висота, мм 3200
кліренс, мм 450
Броня
тип броні сталева катана, лита
  лоб корпусу, мм/град. 120
  борт корпусу (верх), мм/град. 50
  корма корпусу, мм/град. 50
  лоб башти, мм/град. 110
  борт башти, мм/град. 60
  корма башти, мм/град. 60
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 90 мм DCA 45
приціли телескопічний
кулемети пара 7,5 мм кулеметів
потужність двигуна, к.с. (кВт) 760
швидкість по шосе, км/год. 35,7
запас ходу по шосе, км 150
питома потужність, к.с./т 12,37

ARL 44 — один з французьких танків, розроблений під час Другої світової війни. Базувався на довоєнному піхотному танку B1bis. Після її закінчення було випущено всього 60 таких танків. Загалом танк виявився невдалим, особливо на фоні англійського Центуріона, американських M26 Pershing, М46 Patton і радянського ІС-3.

Історія створення[ред. | ред. код]

Відразу ж після звільнення від окупантів у Франції поновилися роботи по створенню власних бойових машин, розпочаті ще до захоплення країни німцями в 1940 році. У 1938 році Франція почала розробку нової машини на базі шасі В1. За проектом танк передбачалося оснастити баштою абсолютно нової конструкції і встановити в ній 75-мм довгоствольну гармату. До моменту захоплення Франції німецькими військами проект все ще перебував у стадії розробки. Конструктори продовжували роботу в таємниці від загарбників, і в 1944 році, відразу ж після звільнення Парижа, нова модель танка була негайно запущена у виробництво. Перший серійний танк був випущений в 1946 році, що являло собою справжній подвиг французької промисловості, особливо якщо взяти до уваги її стан після чотирьох років окупації. Машина отримала позначення ARL-44 і стала називатися перехідним танком.

Спочатку планувалося випустити 300 машин цього типу, але врешті решт ця кількість скоротилася до 60 одиниць, які надійшли на озброєння 503-го танкового полку і в його складі в перший і останній раз були показані публічно під час військового параду 14 липня 1951 року. Виробництво було доручено фірмі «Рено». А фірма «Шнейдер» поставляла для них башти нового зразка.

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Гусениці і підвіска були подібні до тих, які використовувалися на В1, але корпус, башта і двигун були розроблені з нуля і не мали аналогів у французькому танкобудуванні. Як головне озброєння була прийнята вдосконалена 90-мм зенітна гармата фірми «Шнейдер» з початковою швидкістю снаряда 830 м / сек. Вона встановлювалися в башті багатогранної форми.

Лобові броньові деталі корпусу були виконані з доцільним нахилом. Механік-водій і його помічник розташовувалися попереду у відділенні управління, а три інших члена екіпажу розміщувалися в башті. Моторно-трансмісійне відділення знаходилося в кормовій частині. Слідом за ARL-44 повинен був піти танк ARL-50, але, не дивлячись на те, що були виготовлені і навіть випробувані кілька прототипів цієї машини, вона не пішла в серійне виробництво, так як до цього моменту французька армія почала отримувати у великих кількостях американські М47. Танк ARL-44 був перехідною конструкцією і нагадував французькі передвоєнні моделі. Він володів достатньою вогневою міццю, гарною бронею і задовільною мобільністю. З 1947 по 1953 рік 60 ARL-44 знаходилися на озброєнні 503-го танкового полку французької армії.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Г.Л. Холявский. Энциклопедия танков 1915-2000 гг. — Харвест, 1998. — ISBN 985-433-253-5.
  • Roger Ford. The world's great tanks: From 1916 to the present day. — Barnes & Noble, 1997. — ISBN 978-0760705933.
  • Jean-Gabriel Jeudy. Chars de France. — 1997. — ISBN 978-2726883693.