Acquis communautaire

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Європейський Союз
Прапор Європейського Союзу

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій
Європейського Союзу

Acquis communautaire (acquis) (МФА: [aˌki kɔmynoˈtɛːʁ]), що означає «доробок спільноти» — правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Така система створювалась та розвивалась протягом майже 50 років та містить понад 14 тисяч різних видів правових актів і майже 9 тисяч рішень Суду ЄС.

Це сукупність спільних прав і зобов'язань, обов'язкових до виконання в усіх країнах — членах ЄС. Доробок постійно змінюється і узагальнюється. Він охоплює:

Отже, доробок Спільноти розуміє не лише закони Спільноти у вузькому розумінні, але й усі акти, прийняті в рамках другого і третього «стовпів» Європейського Союзу, і визначені в договорах спільні цілі.

Перш ніж вступити до Європейського Союзу, країни-заявники повинні прийняти доробок Спільноти. Винятки можливі лише за особливих обставин, і їхня сфера обмежена. Союз сповнений рішучості зберігати доробок Спільноти у його цілісності та розвивати його далі.

Право ЄС звернене передусім до держав — членів ЄС. Вони повинні неухильно дотримуватися правових настанов директив, регламентів, рішень та інших актів ЄС, оскільки в момент вступу до цього об'єднання добровільно віддали йому частину свого суверенітету.

Одночасно чимало держав Європи, які на сьогодні не є членами ЄС, висловили своє бажання в майбутньому вступити до цього Союзу. А однією з основних умов прийняття до ЄС нових членів є адаптація їх внутрішнього законодавства до права ЄС. При цьому під адаптацією розуміють систему односторонніх заходів, що вживаються державами, які мають намір вступити до ЄС, з метою приведення своїх законодавчих систем у відповідність з обов'язковим мінімумом законодавства ЄС. Такий обов'язковий мінімум отримав назву acquis communautaire, що у перекладі з французької означає доробок співдружності. Цей доробок співдружності було відпрацьовано в середині 90-х років для 10 держав Центральної та Східної Європи, а також Кіпру, з якими ЄС на той час встановив відносини асоційованого членства.

З країнами, які мають Європейські Угоди, відбувається так звана процедура скрінінга законодавства, коли весь обсяг законодавства країн-кандидатів, який відноситься до компетенції ЄС, послідовно перевіряється на відповідність законодавству ЄС, на що виділяється відповідна експертна та фінансова підтримка. Таким чином за п'ять — сім років законодавство країни-кандидата повністю приводиться у відповідність до законодавства ЄС, що зробило можливим їх інтеграцію у внутрішній ринок, та, насамкінець, вступ до ЄС.

Джерела acquis communautaire[ред.ред. код]

  1. первинне законодавство:
  2. вторинне законодавство:
    • директива;
    • регламент;
    • рішення;
    • рекомендація або висновок;
    • джерело права у формі міжнародної угоди;
    • загальний принцип права Європейського співтовариства;
    • рішення Європейського суду;
    • спільна стратегія у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, як це визначено статтею 13 Договору про Європейський Союз;
    • спільні дії в рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
    • спільна позиція у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
    • рамкове рішення щодо гармонізації законодавства в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз);
    • спільна позиція в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз);
    • рішення в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз);
    • загальне положення або принцип у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки.
  3. Офіційні видання Європейського Союзу:

Склад acquis communautaire[ред.ред. код]

На теперішній час acquis communautaire складається з наступних Глав:
Глава 1. Вільний рух товарів
Глава 2. Вільний рух робочої сили
Глава 3. Вільний рух надання послуг
Глава 4. Вільний рух капіталів
Глава 5. Державні закупівлі
Глава 6. Законодавство про компанії
Глава 7. Законодавство щодо інтелектуальної власності
Глава 8. Політика щодо конкуренції
Глава 9. Фінансові послуги
Глава 10. Інформаційне суспільство та медіа
Глава 11. Сільське господарство і сільський розвиток
Глава 12. Безпека іжі, ветеринарна та фитосанітарна політика
Глава 13. Рибальство
Глава 14. Транспортна політика
Глава 15. Енергетика
Глава 16. Оподаткування
Глава 17. Економіка та монетарна політика
Глава 18. Статистика
Глава 19. Соціальна політика та зайнятість
Глава 20. Підприємн та індустріальна політика
Глава 21. Транс'європейські мережі
Глава 22. Регіональна політика та координація структурних інструментів
Глава 23. Судове провадження та основні права
Глава 24. Юстиція, свобода та безпека
Глава 25. Наука та дослідження
Глава 26. Освіта та культура
Глава 27. Зовнішнє середовище
Глава 28. Захист прав споживачів та охорона здоров'я
Глава 29. Митний союз
Глава 30. Зовнішні стосунки
Глава 31. Іноземна політика, політика захисту та оборони
Глава 32. Фінансовий контроль
Глава 33. Фінансова та бюджетна політика
Глава 34. Інституції
Глава 35. Інші проблеми

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Ресурси Інтернет[ред.ред. код]

Посилання на сайт Європейської Комісії[ред.ред. код]