Adromischus marianiae

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адроміскус Маріани
Adromischus marianiae
Adromischus marianiae f. herrei
Adromischus marianiae f. herrei
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Товстолистові (Crassulaceae)
Підродина: Sedoideae
Триба: Kalanchoeae
Рід: Адроміскус (Adromischus)
Вид: Адроміскус Маріани
Adromischus marianiae
(Marloth) A.Berger, 1930

Adromischus marianiae var. hallii (Hutchison) Toelken
Adromischus marianiae var. immaculatus Uitewaal
Adromischus marianiae var. kubusensis (Uitewaal) Toelken

Синоніми
Adromischus marianiae f. multicolor Pilbeam
Посилання
Вікісховище: Adromischus marianiae
Віківиди: Adromischus marianiae
IPNI: 272155-1
NCBI: 1713652

Adromischus marianiae (укр. Адроміскус Маріани[1]) — сукулентна рослина з роду адроміскус родини товстолистові (Crassulaceae).

Етимологія

[ред. | ред. код]
Adromischus marianiae в Гетеборзькому ботанічному саду, Гетеборг, Німеччина
Adromischus marianae var. Tanqua із суцвіттям в Національному парку Танква-Кару[en]
Варитети Adromischus marianiae

Видова назва носить ім'я Маріани Кроссман (англ. Mariane Crossman), британської ботанічної ілюстраторки, яка відвідувала Південну Африку для малювання[2]. Існує також версія, що вид названий на честь Маріани Марлот (нім. Mariane Marloth), дружини німецького та південноафриканського ботаніка, фармацевта та хіміка Рудольфа Марлота[3].

Довгий час видова назва була неправильно написана як «marianae», тому в джерелах часто зустрічається саме так, але назва «marianiae» є правильною[4].

Морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]

Невеликий, з роздутим корінням, сукулентний багаторічник, з гілками 25—50 (до 80) мм заввишки. Листки від вузьколанцетних до оберненояйцеподібних, кульчасті та злегка сплощені до верхівки, роговий край, часто помітно сосочки, червоні або сіро-зелені. Квітки в колосоподібному, зазвичай нерозгалуженому суцвітті; трубка віночка 10—12 мм завдовжки, блідо-сіро-зелена з густим восковим нальотом, частки 2—3 мм завдовжки, з дрібними булавоподібними волосками в горлі.

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений від Південної Намібії на південь через західний Ріхтерсвельд і Намакваленд до Кланвільяма і Роггевельдського укосу.

Середовище проживання та екологія

[ред. | ред. код]
Adromischus marianiae var. immaculatus

Зростає під кущами або серед скель, рівнин і схилів, на щебнистих, нижніх схилах та суглинистих рівнинах.

Природоохоронний статус

[ред. | ред. код]

Adromischus marianiae входить до Червоного списку рослин Південно-Африканської Республіки (англ. Red List of South African Plants) зі статусом Види в найменшій загрозі.

Варитети

[ред. | ред. код]

Таксономія цієї групи заплутана, назви видів дають різним формам. Їхні квіти показують, що всі вони тісно пов'язані між собою, тому в останніх книгах їх усі об'єднують як один вид Adromischus marianiae. Ілюстрований довідник із сукулентних рослин визнає чотири варитети, але це здається вкрай недостатнім для пояснення багатьох форм, які зустрічаються в природі, тому садівники продовжують використовувати старі назви, щоб розрізнити їх[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Urs Eggli, Leonard E. Newton: Etymological Dictionary of Succulent Plant Names (укр. Етимологічний словник назв сукулентних рослин). Springer-Verlag Berlin, Heidelberg, 2004. — P. 147 — ISBN 3-540-00489-0. (англ.)
  3. Энциклопедия:Личности. Кактус Київ (Український сайт про кактуси та кактусоводів). Процитовано 06.09.2023.
  4. а б Plant Highlight: Adromischus marianiae f. herrei. Ruth Bancroft Garden. Процитовано 06.09.2023. (англ.)
Adromischus marianiae f. alveolatus в кімнатній культурі

Література

[ред. | ред. код]
  • Goldblatt, P. and Manning, J.C. 2000. Cape Plants: A conspectus of the Cape Flora of South Africa. Strelitzia 9. National Botanical Institute, Cape Town.
  • Hall, A.V., De Winter, M., De Winter, B. and Van Oosterhout, S.A.M. 1980. Threatened plants of southern Africa. South African National Scienctific Programmes Report 45. CSIR, Pretoria.
  • Hilton-Taylor, C. 1996. Red data list of southern African plants. Strelitzia 4. South African National Botanical Institute, Pretoria.
  • Manning, J.C. and Goldblatt, P. 2012. Plants of the Greater Cape Floristic Region 1: The Core Cape Flora. Strelitzia 29. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
  • Raimondo, D., von Staden, L., Foden, W., Victor, J.E., Helme, N.A., Turner, R.C., Kamundi, D.A. and Manyama, P.A. 2009. Red List of South African Plants. Strelitzia 25. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
  • Snijman, D.A. 2013. Plants of the Greater Cape Floristic Region 2: The extra Cape flora. Strelitzia 30. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
  • Tölken, H.R. 1985. Crassulaceae. In: O.A. Leistner (ed). Flora of southern Africa 14,1:1-244. Botanical Research Institute, Pretoria.

Джерела

[ред. | ред. код]