Aegirocassis benmoulai
| †Aegirocassis benmoulai Час існування: ранній ордовик, 480 млн р. т. | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Aegirocassis benmoulai Van Roy, Daley, & Briggs, 2015 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Aegirocassis benmoulai — викопний вид членистоногих з вимерлого ряду Dinocaridida, що існував у ранньому ордовику (прибл. 480 млн років тому).
Родова назва Aegirocassis складається з двох слів: Aegir — Егір, велетень скандинавської міфології та бог моря; cassis, з латини — «шолом», вказує на будову головного шитка.
Вид benmoulai названо на честь марокканського палеонтолога Мохамеда Бен Мули, який виявив рештки тварини та передав їх дослідникам для подальшого вивчення.[1]
Викопні рештки виду знайдені у відкладеннях Фезуата у Марокко.
Еволюційні зв'язки Stanleycaris за Moysiuk & Caron 2022.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
A. benmoulai був найбільшим відомим радіодонтом і найбільшою твариною свого часу. За оцінками тварина сягала понад 2,0 метри завдовжки. Ця тварина характеризується довгою, спрямованою вперед головою, склеритом і ендітами на передніх відростках, які містять велику кількість допоміжних колючок, схожих на вуса. Ці головні відростки утворили фільтраційний апарат, який складався з 7 придатків (подомерів) різної довжини. Подомери різняться за довжиною і вкриті шипами і більш тонкими щетинками. Жоден із зразків Aegirocassis benmoulai не має віяльного хвоста, незважаючи на добре збереження м'яких тканин. Очі також не знайдено в жодного екземпляра.
Він володів переднім панциром, що складається з трьох частин. Довгий плоский стовбур розділений на 11 сегментів. Кожен сегмент тіла має бічні крилоподібні структури (щитки), по дві дорсально і вентрально.
Aegirocassis як і всі його родичі, жив у морі. Він був гігантським фільтратором, який живився органічними рештками та мікропланктоном. Під час плавання тварина витягувала ротові відростки вперед таким чином, що вони утворювали перед ротовим отвором фільтруючий апарат. Вона використовувала його для фільтрації планктону з морської води. Ця фільтруюча дієта є незвичайною, оскільки майже всі інші аномалокариди були хижаками та полювали на більшу здобич. Вважається, що Aegirocassis еволюціонував від ранніх хижих радіодонтів. Він пересувався океаном за допомогою дворозгалужених плавальних придатків.
- ↑ Van Roy, Peter; Briggs, Derek E. G. (2011). A giant Ordovician anomalocaridid. Nature (англ.). 473 (7348): 510—513. doi:10.1038/nature09920. ISSN 1476-4687. PMID 21614078. S2CID 205224390.
|
Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
