Часник заячий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Allium angulosum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Часник заячий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Цибулеві (Allioideae)
Рід: Цибуля (Allium)
Вид:
Часник заячий (A. angulosum)
Біноміальна назва
Allium angulosum

Часник заячий, скорода[1], цибуля гранчаста[2] (Allium angulosum) — вид трав'янистих рослин родини Амарилісові (Amaryllidaceae), поширений у Центральній і Східній Європі та Західній Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста цибулинна рослина 25—70 см заввишки. Цибулини невеликі, конічно-циліндричні або майже циліндричні, обгорнені переривчастими сіруватими більш-менш суцільними оболонками, сидять по 1—3 на розгалуженому кореневищі. Стебло пряме, гранчасте, вкрите листям тільки при основі. Листки (3—6) зелені, прямостоячі, вузько лінійні, плоскі, тупі, з кілем, коротші від стебла, 0,5—4(6) мм завширшки. Покривало перетинчасте, білувате, 2—3-роздільне, з яйцеподібними, коротко-загостреними частками, коротше за суцвіття. Суцвіття пів кулясте або пучкувато-півкулясте, багатоквіткове. Квітконіжки гранчасті, у 2—3,5 рази довші за оцвітину. Оцвітина лілово-рожева, 4—6 мм завдовжки, з довгастими або довгасто-еліптичними гострими листочками. Тичинки коротші оцвітини, їх нитки суцільні шилоподібні, при основі трохи розширені і спаяні між собою і оцвітиною. Плід: яйцеподібна, трилопатева, заокругленими лопатями, коробочка, коротша за оцвітину. Насіння чорне, злегка зморшкувате, з округлою спинкою, без жолобка[2][3].

Поширення[ред. | ред. код]

Європа: Білорусь, Україна, Росія, Австрія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Болгарія, колишня Югославія, Італія, Румунія, Франція; Азія: Західний Сибір, Киргизстан[4][5].

В Україні — по всій території, крім крайнього півдня Степу і Криму; у Карпатах — тільки в передгір'ях[2].

Екологія[ред. | ред. код]

Цибулинний пучкокореневий геофіт. Як мезофіт і мезотроф, віддає перевагу свіжим піщаним, відносно небагатим лучним ґрунтам. Переважно лучна рослина (пратант), але може зростати на щебенистих ґрунтах і входити до складу петрофітних трав'янистих угруповань. Геліофіт. Утворює зазвичай локальні, відносно нечисленні мозаїчно-лінійні ценопопуляції. Ентомофіл. Цвіте у червні — серпні[6][7][8].

В Україні зростає переважно на заплавних луках по берегах річок, трапляється також на низинних вогких луках поза долинами річок, але недалеко від них[2][3].

В умовах Запорізької області зростає в прибережній смузі Дніпра на заплавних луках, а також на свіжих щебенистих ґрунтах і продуктах вивітрювання гранітів (о. Хортиця), входячи до складу мезофітних трав'янистих рослинних угруповань, у тому числі похідних[9].

Охоронний статус[ред. | ред. код]

Входить до переліків регіонально рідкісних видів рослин, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Закарпатської й Запорізької областей[10][11].

У Запорізької області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця», на території якого (о. Хортиця, околиці скелі Совутина) виявлено дві локальні ценопопуляції виду (північна, площею біля 700 м2; південна, площею біля 500 м2) [12][13].

Практичне значення[ред. | ред. код]

Культивується як декоративна, а також як трава для кухні.

Ефірні олії, що містяться в усіх видах дикої цибулі, надають рослині своєрідного різкого й гострого запаху. Цибулина має цукор, клітковину, солі кальцію і фосфору, органічні кислоти, ферменти, азотисті речовини, флавоніди, сапоніни, глікозиди. Комплекс вітамінів, що містяться в цибулі, складається з вітаміну C, B1, B2, провітаміну A. В Україні цибулини широко використовували в їжу як приправу до салатів, різноманітних борошняних та м'ясних страв.[14] Проте є деякі повідомлення про токсичність у великих кількостях.

Галерея[ред. | ред. код]

Центральна Європа

Запорізька область. Острів Хортиця

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Allium angulosum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 400. (рос.)(укр.)
  3. а б Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред.  : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 125—127)
  4. The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 20.03.2018.  (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 20.03.2018.  (англ.)
  6. Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини : монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 192—193). — ISBN 966-551-166-1
  7. Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка.  — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 84—85). — ISBN 966-375-018-9
  8. Шелегеда В. І., Шелегеда О. Р. Рідкісні і зникаючі рослини Запорізької області : атлас-довідник.  — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2008. — 96 с. (с. 83). — ISBN 978-966-1682-04-6
  9. Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 84). — ISBN 966-375-018-9
  10. Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  11. Коломійчук В. П. Сучасний список регіонально рідкісних судинних рослин Запорізької області // Промышленная ботаника. — 2011.  — Вып. 11. — С. 105—111
  12. Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: Труды Национального заповедника «Хортица». — Запорожье : Днепровский металург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—60
  13. Охрименко С. Г., Шелегеда О. Р. Флора вищих судинних рослин острова Хортиця // Природа острова Хортиця : колективна монографія / [за ред. С. Г. Охрименко]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2016.  — Вип. 2. — С. 5—91
  14. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.33

Література[ред. | ред. код]

  • Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред.  : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 125—127)