Aloe barberae

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Aloe barberae
Алое Барбер
Aloe bainesii.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Ксантореєві (Xanthorrhoeaceae)
Підродина: Асфоделеві (Asphodelaceae)
Рід: Алое (Aloe)
Біноміальна назва
Aloe barberae
Dyer, 1874
Синоніми
Aloe bainesii Dyer
Aloe bainesii var. barberae (Dyer) Baker
Aloe zeyheri Baker
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aloe barberae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aloe barberae
EOL logo.svg EOL: 1085174
IPNI: 529241-1
ITIS logo.svg ITIS: 950325
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 210936
The Plant List: kew-297109

Aloe barberae (укр. Алое Барбер[1]) — сукулентна рослина роду Алое.

Назва[ред. | ред. код]

Це алое було відомим як «Aloe bainesii» протягом тривалого часу, але ім'я «Aloe barberae» було опубліковано трохи раніше для тієї ж рослини, і вважається дійсним ім'ям. Видова назва дана на честь Мері Елізабет Барбер (уроджена Баукер), (1818—1899), англійської письменниці, художниці і натураліста, чиї батьки емігрували до Південної Африки в 1820 році. Вона була одним з перших колекціонерів рослин в Південній Африці і ввела ці рослини в британському садівництві[2].

Систематика[ред. | ред. код]

У 2013 році систематики виділили з роду алое 7 видів деревоподібних рослин до нового роду Aloidendron (A.Berger) Klopper & Gideon F.Sm., серед них і Aloe barberae, що стало розглядатися як синонім Aloidendron barberae (Dyer) Klopper & Gideon F.Sm.[3]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Стовбур Aloe barberae
Квіти Aloe barberae
Aloe barberae дуже декоративне

Aloe barberae є найбільшим і найвищим з усіх деревоподібних алое. Це досить струнка розлога деревоподібна рослина висотою 10-18 м при товщині стовбура у ґрунті до 2-3 м в діаметрі. Стовбури у них гладкі, розгалужені. На верхівках гілок утворюються розетки темно-зелених зігнутого листя завдовжки до 60-90 см. В розетках щорічно з'являються щільні китиці квіток, на квітконосі до 50 китиць. Квіти, залежно від різновидів, можуть бути жовтого, лососево-рожевого, червоного або оранжевого кольору.

Місця зростання[ред. | ред. код]

Зростає в Капській провінції та в Південно-Східній Африці (Мозамбік, Свазиленд) в густих чагарникових заростях і невисоких лісах по схилах гір і пагорбів. Росте як у вологих прибережних районах, так і в сухих внутрішніх областях на кам'янистих схилах на висоті до 2000 м над рівнем моря.

Охоронні заходи[ред. | ред. код]

Під назвою Aloe bainesii Dyer вид включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[4]

Під назвою Aloidendron barberae (Dyer) Klopper & Gideon.F.Sm. вид включений до Червоного списку південноафриканських рослин (англ. Red List of South African Plants).[5]

Утримання та використання[ред. | ред. код]

Це алое нагадує пальму. Aloe barberae дуже декоративне, його часто вирощують у парках і садах. Є природні гібриди. У культурі в Європі з початку XVIII століття. Потребує сонячного місця, або легкої тіні, помірного поливу влітку і невеликого взимку. Розмножується насінням. Лікарська рослина.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species // Bradleya. — 2010. — № 28. — С. 79-102. — DOI:10.25223/brad.n28.2010.a9. Процитовано 10.06.2018.(англ.)
  3. Aloidendron. PlantZAfrica.com. South African National Biodiversity Institute (SANBI). Процитовано 10.06.2018.  (англ.)
  4. Aloe bainesii. CITES. Процитовано 10.06.2018.  (англ.)
  5. Eastern Tree Aloe. Red List of South African Plants. South African National Biodiversity Institute (SANBI). Процитовано 10.06.2018.  (англ.)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Ben-Erik Van Wyk, Gideon Smith. Guide to the Aloes of South Africa. — Briza Publications, 2012. — 304 с. — ISBN 1875093419. (англ.)
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. Aloes. The definitive guide: 1-720. // Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. — 2011. (англ.)
  • Germishuizen, G. & Meyer, N. L. (eds.). Plants of Southern Africa: an annotated checklist // Strelitzia. — National Botanical Institute, Pretoria, 2003. — Т. I-VI, № 14. — С. 1-1231. (англ.)
  • Carter, S. Aloaceae // Flora Zambesiaca. — Royal Botanic Gardens, Kew, 2001. — № 12 (3). — С. 98. (англ.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]