Араукарія Бідвілла
| Араукарія Бідвілла | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Голонасінні (Gymnosperms) |
| Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
| Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
| Порядок: | Соснові (Pinales) |
| Родина: | Араукарієві (Araucariaceae) |
| Рід: | Араукарія (Araucaria) |
| Вид: | Араукарія Бідвілла (A. bidwillii)
|
| Біноміальна назва | |
| Araucaria bidwillii | |
| Синоніми | |
|
Columbea bidwillii (Hook.) Carrière | |
Араукарія Бідвілла — (Araucaria bidwillii, місцева назва — Бунія-бунія) — вид вічнозелених хвойних дерев з роду араукарія родини араукарієвих. Єдиний представник найдавнішої секції араукарієвих — бунія (Bunya).
Поширення[ред. | ред. код]
В Австралії родина араукарієвих (Araucariaceae) представлена двома родами — араукарія і агатіс. Місцева назва араукарії Бідвілла — «бунія-бунія». Росте на сході Австралії, в Квінсленді, в лісах на тихоокеанському узбережжі. У цієї араукарії досить великий ареал, але популяції нечисленні.
Араукарія Бідвілла в Україні[ред. | ред. код]
У 1843 р. австралійський натураліст і мандрівник Джон Бідвілл[en], на честь якого названий цей вид, передав декілька екземплярів араукарії в Ботанічний сад К'ю (Англія). Звідси вона поширилася по всій Європі, в тому числі і в Україні. Араукарію Бідвілла мають у своїх колекціях Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна у Києві (висотою 26 м)[1], Ботанічний сад Львівського університету (висотою понад 20 м)[2], Кам'янець-Подільський ботанічний сад[3]
Морфологічний опис[ред. | ред. код]
Це дводомна рослина, жіночі екземпляри досягають 40-50 м висоти, діаметр стовбура — до 125 см. У дорослих дерев стовбур майже до половини висоти звільнений від гілок. Кора товста, смолиста та темна. Молоді дерева з широкопірамідальною кроною, бічні гілки в колотівках, на кінцях повислі. Листки яйцеподібні з гострим кінцем, у верхній частині крони розташовані спірально, а на бічних пагонах в 2 ряди. Верхня поверхня листя блискуча, з багатьма паралельними жилками, але без кіля, продихні лінії є на всій нижній поверхні листа. Шишки 35 см довжини і масою до 3 кг. Це найбільші шишки серед араукарієвих.
Застосування[ред. | ред. код]
Деревина араукарії високо цінується і використовується в меблевому виробництві.
Насіння їстівне (в шишці їх може бути до 150 шт.)[4].
Галерея[ред. | ред. код]
-
-
Стовбур араукарії Бідвілла (Австралія) -
Листя араукарії Бідвілла (Індонезія) -
Шишка та насіння араукарії Бідвілла (Австралія) -
Араукарія Бідвілла в Кам'янець-Подільському ботсаду
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ботанічний сад імені академіка Олександра Фомін. Сектор інтродукції тропічних та субтропічних рослин. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2011.
- ↑ «Дерево-гігант». [[Високий замок (газета)|Газета «Високий замок»]]. 8.11.2010. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 29 серпня 2011.
- ↑ «Сад у затінку фортеці та каньйону».[недоступне посилання з червня 2019] (з 1940 р.)
- ↑ Araucaria bidwillii Bunya-Bunya, Monkey Puzzle Tree, False Monkey Puzzle. PFAF Plant Database. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 4 травня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- «Рідкісні рослини світу. Австралія». Сайт Ботанічного саду Далекосхідного відділення РАН (рос.)
- Біологічна енциклопедія. [Архівовано 18 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- Араукарія Бідвілла на сайті Germplasm Resources Information Network (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Boer, E. & A. B. Ella, eds. 2000. Plants producing exudates. In: Faridah Hanum, I. & L. J. G. van der Maesen, eds., Plant Resources of South-East Asia (PROSEA). (Pl Res SEAs) 18:120.
- Encke, F. et al. 1984. Zander: Handwörterbuch der Pflanzennamen, 13. Auflage. (Zander ed13)
- Farjon, A. 1998. World checklist and bibliography of conifers. (L Conifers)
- Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO). 2010. Ecocrop (on-line resource). (Ecocrop)
- Francis, W. D. & G. M. Chippendale. 1970. Australian rain-forest trees. (Trees AustRF)
- George, A. S., ed. 1980–. Flora of Australia. (F Aust)
- Hnatiuk, R. J. 1990. Census of Australian vascular plants. Australian Flora and Fauna Series No. 11. (L Aust)
- Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (Hortus 3)
- Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (Pl Names)
- Smith, A. C. 1979—1991. Flora vitiensis nova. (F Viti)
- Stanley, T. D. & E. M. Ross. 1983—1989. Flora of south-eastern Queensland. (F SE Queensl)
|