Arial

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Arial
ArialMTsp.svg
Стиль Шрифти без зарубок
Класифікація Гротеск
Дата створення 1982
Дизайнер Робін Ніколас
Патрисія Сандерс
Ліцензія пропрієтарна ліцензія[d][1]
CMNS: Arial у Вікісховищі

Arial ([ˈɛəɹiəl]) — гротескний шрифт, створений 1982 року шрифтовими дизайнерами Робіном Ніколасом і Патрисією Сандерс для Monotype[2]. Мета створення Arial полягала в тому, аби запропонувати легше читану альтернативу поширеному шрифту Helvetica Макса Мідінгера на моніторах з низькою роздільністю.

Arial характеризується великою шириною середніх елементів символів і простими формами без зарубок. Шрифт набув широкої поширеності, оскільки стандартно поширюється разом із Microsoft Windows 3.1.

Arial і Helvetica[ред. | ред. код]

Попри поширені ствердження, Arial не створювався як цілковита копія шрифту Helvetica. Натомість, шрифт Grotesque 215 від Monotype був змінений таким чином, аби він відповідав метрикам Helvetica.[3] Тому Arial і Helvetica геометрично походять один на одного, хоча, будучи підготовленим, форми їхніх символів легко відрізнити[4].

Критика[ред. | ред. код]

Численні типографи сприймають Arial як негарний, оскільки форми його символів досить бідні та незбалансовані, а його велика ширина середніх елементів суперечить загальному розвитку в часі[5]. Зокрема, великі літери здаються товщими через високу оптичну густину сірого тону.

Класифікація[ред. | ред. код]

  • За стандартом DIN 16518 Arial категоризується в групі VIa (лінійна антиква без зарубок із класичним характером).

Arial у комп'ютерній техніці[ред. | ред. код]

При використанні принтерів, які підтримують PostScript в операційній системі Microsoft Windows, Arial часто самостійно замінюється на попередньо встановлену Helvetica, аби виграти (насьогодні мінімальну) швидкість друку. Якщо необхідно роздрукувати саме в шрифті Arial, необхідно обрати «Особливості» в «Меню» відповідного принтера, викликати вкладинку «Замінна таблиця для шрифтів» і надати Arial опцію «Завантажити як шрифт». Це необхідно для чотирьох варіантів шрифту (звичайний, напівжирний, курсив, напівжирний курсив).

Спеціальний варіант Arial Unicode MS — досить широко поширений шрифт, яка містить більішсть символів Unicode. Він менше пристосований для символів неазійських мов, оскільки цей шрифт не має курсивного варіанту, а також кернінгу, який слугує для гармонійнішого відображення виведеного тексту.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.microsoft.com/typography/fonts/font.aspx?FMID=1705
  2. Beschreibung auf Fonts.com. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 22 січня 2020. 
  3. Mark Simonson (2011). The Scourge of Arial (англ.). Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 10 лютого 2012. 
  4. Vgl. Mark Simonson (2011). How to Spot Arial (англ.). Архів оригіналу за 24 листопада 2005. Процитовано 10 лютого 2012. 
  5. [Архівовано [Дата відсутня], у www.agenturtschi.ch] (PDF; 535 kB)