Артеміда-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Artemis 1)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артеміда-1
Артеміда-1
Космічний корабель Orion CM-002
Тип космічного корабля Оріон
Екіпаж безпілотний політ
Ракета-носій SLS Block 1
Місце запуску Космічний центр імені Кеннеді, майданчик LC-39b
Дата запуску 16 листопада 2022[1]
Місце посадки Тихий океан
Тривалість польоту >25 днів
Орбітальний період навколо Місяця 6 днів
Пройдено відстань 2,09 млн. км
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія
Ascent Abort-2 Артеміда-2

Артеміда-1[2] (англ. Artemis 1) або Exploration Mission 1[3] — згідно із програмою НАСА Артеміда, це другий безпілотний політ космічного корабля (КК) «Оріон», запуск якого вперше забезпечує ракета SLS[4][5]. Планується, що КК пробуде в космосі три тижні, включно із шістьма днями на ретроградній навколомісячній орбіті. Програма Артеміда-1 призначена для демонстрації можливостей інтегрованих систем «Оріона» для наступних пілотованих місій, а також для випробування термоізоляції корабля протягом високошвидкісного (11 км/с) входження в атмосферу під час повернення на Землю. Наступна, вже пілотована, місія Артеміда-2 планується на травень 2024 року[6].

Спочатку було повідомлено про старт 29 серпня, але потім неодноразово старт переносився. Останнє перенесення через тропічний шторм Ніколь запланувало запуск на 16 листопада[1] 2022 року.

16 листопада о 8:47:44 за київським часом Артеміда-1 була успішно запущена з Космічного центру імені Кеннеді[7].

Огляд місії[ред. | ред. код]

Анімація EM-1
КК Оріон із ICPS на орбіті

Під час цього польоту буде використовуватися версія ракети-носія SLS Block 1, що міститиме два п'ятисегментні твердопаливні прискорювачі, центральне ядро першого ступеню із чотирма двигунами RS-25, що розроблені ще для програми «Спейс Шаттл», та другий ступінь Interim Cryogenic Propulsion Stage (ICPS), що є модифікацією Delta Cryogenic Second Stage[en].

16 січня 2013 року НАСА анонсувало, що Європейське космічне агентство побудує сервісний модуль «Оріона» на базі вантажного КК ATV. У січні 2015 року НАСА і Lockheed Martin повідомили, що деякі елементи капсули будуть на 25 % легшими, ніж у попередній версії. Це досягнуть завдяки тому, що конус складатиметься не з шістьох панелей, а з трьох. Також будуть замінені деякі інші деталі та проводка. Відповідно, кількість зварних швів зменшиться з 19 до 7, що, своєю чергою, призведе до зменшення маси металу, що витрачається на ці шви, і зробить корабель легшим.

Капсула для EM-1 буде обладнана системою життєзабезпечення та місцями сидіння екіпажу, але запускатиметься безпілотною. Проте у лютому 2017 року НАСА повідомило, що їхній адміністратор Роберт Лайтфут просив Human Exploration і Operations Mission Directorate все ж таки розглянути можливість відправки екіпажу із двох астронавтів.[8] Вивчаючи кілька місяців техніко-економічне обґрунтування можливих змін місії, а також, беручи до уваги можливість її затримки та скорочення тривалості (через вимоги техніки безпеки), НАСА вирішило залишити місію безпілотною.

Хронологія польоту[ред. | ред. код]

Місія проходила за наступним планом[9]

Дата Час(UTC) Подія Коментар
Запуск
16 листопада 06:47:44 Запуск КЦ ім. Кеннеді
06:49:56 Відокремлення твердопаливних прискорювачів Висота 45 км
06:50:55 Відкидання панелей Сервісного модуля та САП Висота 91 км
06:51:00 Відкидання системи аборту запуску
06:55:47 Закінчення роботи двигунів ракети
06:55:59 Відділення ракети-носія від КК+ICPS
07:05:53+12хв. Розкриття сонячних панелей Висота 484 км
07:40:40+20с Маневр підняття перигею Висота 1'791 км
08:17:11+17хв Trans-lunar injection[en] Висота 601 км
08:45:20 Відстикування ICPS від КК Висота 3'849 км
Політ до Місяця
16 листопада 1-4 дні Рух по інерції до Місяця Відстань від Землі: 3'849-394'501 км.
Періодична корекція траєкторії
4 дні 7 год. 18 хв. Починає діяти гравітація Місяця Відстань від Землі: 401'643 км.
Відстань до Місяця: 100 км
Рух поблизу Місяця
21-24 листопада 7-13 днів Ретроградний рух навколомісячною орбітою Відстань від Землі: 348'931-437'321 км
Повернення на Землю
5 грудня 20 днів Сходження із орбіти. Початок повернення Відстань від Землі: 358'558 км
21-25 днів Рух по інерції до Землі Відстань від Землі: 364'804-67'527 км.
Періодична корекція траєкторії
25 днів 11 год. 30 хв. Відокремлення Сервісного модулю від капсули з екіпажем Висота 5'140 км
25 днів 11 год. 34 хв. Входження в атмосферу Висота 100 км.
Швидкість корабля — 11 км/с
Рух у атмосфері Висота 80 км.
Температура зовнішнього шару корабля — 2'760 °C
25 днів 12 год. Послідовне розкриття парашута Висота 7'200 м
25 днів 12 год. Приводнення капсули з екіпажем Місцезнаходження: Тихий океан

Вторинні корисні вантажі[ред. | ред. код]

Адаптер для кріплення 13 CubeSat
Траєкторія польоту

Протягом польоту також буде виконано 13 мінімісій, для кожної із яких призначено по одному CubeSat — мініатюрному супутнику для космічних досліджень (вагою від 0,1 до 500 кг). Вони міститимуться у спеціальному адаптері між другим ступенем і «Оріоном». Відділившись у певний момент польоту, ці CubeSat зможуть досліджувати більш глибокий космос, бо існуючі зараз мінісупутники знаходяться на ННО.[10][11]

Місії для CubeSat, що добрані НАСА:

  • Lunar Flashlight[en] — визначатиме присутність чи відсутність водяного льоду на поверхні Місяця і позначатиме його концентрацію у межах одного-двох кілометрів по траєкторії свого руху (в основному по затінених місцевостях місячного Південного полюсу).
  • Near-Earth Asteroid Scout[en] — підтвердження концепції керованого космічного апарату із сонячним вітрилом, спроможного знаходити астероїди, орбіти яких близькі до орбіти Землі. Їх досліджуватимуть, пролітаючи над ними на висоті до 10 км і використовуючи монохроматичну камеру наукового класу із високою роздільною здатністю. Інформація про фізичні властивості конкретних астероїдів могла б допомогти Asteroid Redirect Mission.
  • BioSentinel[en] — астробіологічна місія, що використовуватиме дріжджі для виявлення, дослідження і порівняння впливу випромінювання глибокого космосу на живі організми протягом тривалого їх знаходження далі, ніж на ННО.
  • LunIR — апарат, спроєктований компанією Lockheed Martin для здійснення астроспектроскопії та інфрачервоної спектроскопії поверхні Місяця.
  • Lunar IceCube[en] — шукатиме докази існування водяного льоду на Місяці із висоти ~100 км (низька навколомісячна орбіта).
  • CubeSat for Solar Particles[en] — вивчатиме потік динамічних частинок і магнітних полів, що надходять від Сонця. Результати досліджень можуть сприяти побудові мережі станцій для вивчення космічної погоди.
  • Lunar Polar Hydrogen Mapper[en] — складатиме мапу наявності водню поблизу кратерів місячного Південного полюсу та відстежуватиме глибину залягання та поширення багатих на водень з'єднань, таких, як вода. Сателіт використовуватиме нейтронний детектор для вимірювання енергії нейтрона, що взаємодіятиме із матеріалом місячної поверхні. Планується, що протягом 60-денної місії апарат зробить 141 оберт навколо Місяця.
  • EQUULEUS[en] — місія, запропонована Агентством аерокосмічних досліджень Японії. Відображатиме земну плазмосферу для вивчення середовища із випромінюваннями навколо Землі. Рухатиметься апарат у космічному просторі між Землею і Місяцем, коригуючи свою траєкторію завдяки низькоенергетичним маневрам.
  • OMOTENASHI[en] — зможе літати над Місяцем та приземлятися на його поверхню, вивчаючи при цьому випромінювання.
  • ArgoMoon[en] — надсилатиме НАСА зображення для підтвердження коректності проведених операцій, що відбуватимуться на ICPS[en] протягом польоту.

Ще три місії для CubeSat були обрані на конкурсі між неурядовими організаціями:

  • Cislunar Explorers[en] — апарат, що здійснюватиме електроліз; за рахунок цього і працюватиме його рушійна установка. Рухаючись різними навколомісячними орбітами, він зніматиме Місяць, Землю і Сонце.
  • Earth Escape Explorer[en] — протягом цієї місії перевірятимуться можливості комунікації на великій відстані між системами зв'язку на Землі та на космічному апараті, а також довготривалість роботи апарату у космосі.
  • Team Miles[en] — в якості рушійної системи використовуватиме іонні двигуни, які є гібридом плазмових та лазерних. Апарат визначатиме поширення плазми навколо Землі та перевірятиме можливість комунікації на відстані 4-96 млн км від Землі.

Схожі місії[ред. | ред. код]

У 1968 році космічний корабель Аполлон-8 із трьома астронавтами на борту десять разів облетів навколо Місяця, проводячи різноманітні дослідження.

На кінець 2018 року планувалася SpaceX lunar tourism mission по відправленню ракетою-носієм Falcon Heavy і КК Dragon 2 двох космічних туристів у подорож навколо Місяця. На початок 2018 року Dragon 2 ще не запускався,[12] а тестовий політ Falcon Heavy відбувся 6 лютого 2018 р.[13] Після нього Ілон Маск заявив, що більше не планує спільні запуски Falcon Heavy та Dragon 2, а натомість команда SpaceX зосередиться на розробці ракети BFR.[14]

Галерея[ред. | ред. код]

  Земля   Artemis 1   Місяць
Траєкторія польоту навколо Землі.
Траєкторія польоту навколо Землі із врахуванням Місяця.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б NASA Prepares Rocket, Spacecraft Ahead of Tropical Storm Nicole, Re-targets Launch. НАСА. 8 November 2022. Процитовано 8 November 2022. 
  2. Орест Горянський (26 березня 2021). NASA випробовує місячну капсулу «Оріон» в рамках підготовки місії «Артеміда-1». ukurier.gov.ua. Урядовий кур'єр. Процитовано 21 листопада 2022. 
  3. Chris Gebhardt (22 вересня 2017). SLS EM1 і 2 отримали уточнення дат запуску, а ЕМ 3 - умовний план місії. nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 8 січня 2018. (англ.)
  4. Elizabeth Howell (2 листопада 2017). Exploration Mission 1 від NASA: крок за кроком повернення на Місяць (в картинках). space.com. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018. (англ.)
  5. Clark, Stephen (28 квітня 2017). NASA підтверджує, що перший політ SLS посуненься на 2019. spaceflightnow.com. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 2 січня 2018. (англ.)
  6. Foust, Jeff (November 9, 2021). NASA delays human lunar landing to at least 2025. SpaceNews. Процитовано November 9, 2021. (англ.)
  7. Людство повертається на Місяць: NASA запустило ракету SLS з місією Artemis 1. 24 Канал (укр.). Процитовано 16 листопада 2022. 
  8. Brian Dunbar (15 лютого 2017). NASA вивчає, чи не додати екіпаж до першого польоту SLS і Orion. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 4 січня 2018. (англ.)
  9. Artemis I_Press Kit. nasa.gov (англ.). NASA. Процитовано 2 грудня 2022. 
  10. Hambleton, Kathryn (2 лютого 2016). Space Launch System під час першого польоту відправить у космос маленькі супутники для наукових досліджень. nasa.gov. Архів оригіналу за 24 грудня 2020. Процитовано 8 січня 2018. 
  11. Zolfagharifard, Ellie (3 квітня 2015). Мисливець на астероїди, місячний ліхтарик та набір ДНК: Nasa розкриває експерименти, які мега ракета відправить під час свого першого польоту. dailymail.co.uk. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 8 січня 2018. 
  12. Shanklin, Emily (27 лютого 2017). У наступному році SpaceX відправить приватних туристів до Місяця на космічному кораблі Dragon. SpaceX. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 31 грудня 2017. (англ.)
  13. SpaceX найпотужнішою у світі ракетою відправила у космос Tesla. spaceflightnow.com. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 9 лютого 2018. (англ.)
  14. Eric Berger (6 лютого 2018). Це може стати моментом відкриття космосу всьому світу. arstechnica.com. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]