Полин мітлистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Artemisia scoparia)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Полин мітлистий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Полин (Artemisia)
Вид:
A. scoparia
Біноміальна назва
Artemisia scoparia
Waldst. & Kit. 1802 not Maxim. 1859[1]
Синоніми[2]
Synonymy
  • Artemisia capillaris Miq.
  • Artemisia capillaris var. scoparia (Waldst. & Kit.) Pamp.
  • Artemisia elegans Roxb. 1814 not Salisb. 1796
  • Artemisia gracilis L'Hér. ex DC.
  • Artemisia hallaisanensis var. formosana Pamp.
  • Artemisia kohatica Klatt
  • Artemisia piperita Pall. ex Ledeb.
  • Artemisia sachaliensis Tilesius ex Besser
  • Artemisia scoparioides Grossh.
  • Artemisia trichophylla Wall. ex DC.
  • Draconia capillaris (Thunb.) Soják
  • Draconia scoparia (Waldst. & Kit.) Soják
  • Oligosporus scoparius (Waldst. & Kit.) Less.

Полин мітлистий[3][4] (Artemisia scoparia) — вид трав'янистих рослин родини айстрових (Asteraceae).

Поширення[ред. | ред. код]

Широко поширена степова рослина. Ареал займає східні і південні райони України, Росію, Кавказ, Середню Азію, Малу Азію, Іран, Афганістан, Монголію, Китай, Корею, Японію. Зростає на легких піщаних і супіщаних ґрунтах, по берегах річок, на полях, пасовищах, на степових луках з солончаковими ґрунтами, на щебенистих схилах. Нерідко утворює великі зарості, особливо в степових і напівпустельних південних районах.

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна або дворічна рослина. Перисто-розсічене листя з вузькими лінійно-ланцетними або ниткоподібними часточками, в молодому віці запушене, пізніше — голе. Має дерев'янисте кореневище, від якого відходять безліч відростків і пагонів. Квітконосні стебла висхідні або прямовисні, 30–60 см завдовжки, бурі, біля основи здеревілі. Квітки жовті або червонуваті, в яйцюватих пониклих кошиках, які утворюють кисть. Крайові квітки маткові, ниткоподібно-трубчасті, 2-зубчаті; середні — двостатеві, трубчасті, 5-зубчаті. Цвіте з кінця липня до пізньої осені. Плід — сім'янка.

У рослині встановлено наявність різних елементів, зокрема таких рідкісних, як титан і гелій. Зміст смол в наземній частини 4,35–5,57 %, в коренях — 1,08–1,37 %, квітках — 7,91 %. Вся рослина містить також органічні кислоти: лимонну, яблучну, щавлеву, оцтову, пропіонову і валеріанову; дубильні речовини (в траві 3,61–4,74 %, в коренях 2–2,5 %), що відносяться до пірогалової групи. Крім того, наземна частина рослини містить ефірну олію, максимальне накопичення якої спостерігається в фазу цвітіння (до 0,96 %).

Використання[ред. | ред. код]

Лікувальні властивості[ред. | ред. код]

У народній медицині водний настій трави застосовують при порушеннях менструального циклу і як протиглисний. З цими ж цілями призначають відвар полину, а також використовують як жовчогінний, для поліпшення травлення, при печії, кашлі, неврастенії, епілепсії, головного болю, застуді, ревматизмі.

Рослина популярна в китайській, тибетській і індійській медицині як антимікробний, сечогінний, жарознижувальний і протизастудний засіб, при захворюваннях органів дихання і як відхаркувальний.

У офіційній медицині застосовується препарат артемізол на основі цього полину, що застосовується як спазмолітичний засіб при жовчно-кам'яній хворобі.

Кулінарія[ред. | ред. код]

У кулінарії європейських країн і США цей вид полину використовують в сушеному вигляді в невеликих дозах (на кінчику ножа): приправляють смажене м'ясо за 1–2 хв до готовності. Найчастіше рослину використовують для ароматизації маринаду, в якому витримують м'ясо перед смаженням або тушенням. Полином приправляють м'ясні фарші, додають до картопляних або цибулевих супів, капусти, шпинату.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Lin Yourun, Christopher J. Humphries, Michael G. Gilbert: Artemisia. In: ISBN 9781935641070, PDF-Datei, online.
  • Abdul Ghafoor: Flora of Pakistan 207: Asteraceae (I) — Anthemideae. University of Karachi, Department of Botany, Karachi 2002, S. 107, online.

Посилання[ред. | ред. код]