Avro 504

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Avro 504
Avro 504 by ndrwfgg.jpeg
Тип учбовий,
винищувач,
бомбардувальник
Виробник Велика Британія Велика Британія Avro
за ліцензією:
Аргентина FMA[1]
Початок експлуатації 1913
Кінець експлуатації 1934
Статус знятий з озброєння
Основні експлуатанти Royal Air Force
Роки виробництва 1913-1932
Вироблено 8970
Варіанти У-1
Avro 504 у Вікісховищі?

Літаки Авро Серії 504 (англ. Avro 504 Series) — британський базовий двомісний навчально-тренувальний літак. Перший Авро 504 піднявся в повітря в Брукленді у липні 1913 року. Фірма А. В. Ро (A. V. Roe) побудувала 3696 літаків, а решта надійшли від інших підрядників, включаючи «Браш Електрикал» (Brush Electrical), «Парнал» (Parnall), «Саундерс» (Saunders), «Блеріо і Спед» (Bleriot & Spad). Літаки продовжували успішно експлуатуватися до 1930-х років.

Конструкція[ред. | ред. код]

Одномоторний біплан.

На літаку вперше було застосовано вдале технічне рішення, при якому двигун самоохолоджувався, обертаючись разом із гвинтом (ротативний двигун), що дозволило відмовитися від масивної системи водяного охолодження. Двигуни Гном-рон, Клерже

Бойове застосування[ред. | ред. код]

21 листопада 1914 року три (в плані було чотири літаки, але один літак, через неполадки, залишився на базі) легкі розвідники ВПС Великої Британії (RAF) Avro 504 взяли участь у відомому нальоті на ангари дирижаблів Цеппелін у Фрідріхсгафені, було втрачено один літак. В Англії вважають цей наліт першим застосуванням стратегічної авіації.

У роки після першої світової війни, поки Avro 504 продовжували свою службу в льотних школах RAF, велике число надлишкових 504-х було доступно для покупки як в ролі військової, так і в ролі цивільної авіації. Деякий час понад 300 Avro 504K знаходилося в реєстрі цивільної авіації Британії. Вони використовувалися для тренування, приватних польотів, також реклами, цивільні 504-ті продовжували літати і набагато пізніше 1930-х років в Англії.

Один час цей літак[уточнити] служив у ВПС молодої радянської республіки як первинний тренер. Називали його «Аврушка», а позначали як У-1. Двигун на нього зазвичай ставили ротативний — Gnome Monosoupape російського виробництва. У пізніх 1920-х його замінив У-2 (він же знаменитий По-2).

Хоча 504-ті були куплені Китаєм як тренувальні літаки, вони брали участь у битвах з місцевими військовими правителями, діючи як бомбардувальники, коли пілоти скидали ручні гранати і модифіковані мінометні міни.

Покращена, перероблена версія 504-х з радіальним двигуном і новим шасі випускалася Avro від 1925 до 1932 року. Після оцінки двох прототипів з двигунами Bristol Lucifer і Armstrong-Siddeley Lunx, машина з двигуном Lunx була обрана школою пілотів ВПС як заміна 504K. В ці роки були побудовані 592 літаки нової серії, які обслуговували п'ять льотних шкіл ВПС і також служачи зв'язковим літаком.

504N також експортували для збройних сил Бельгії, Бразилії, Чилі, Німеччини, Греції, Таїланду та Південної Африки, причому ліцензійні версії будувалися в Аргентині, Німеччини, Бельгії, Канаді та Японії.

Тактико-технічні характеристики (Avro 504K)[ред. | ред. код]

Avro 504N

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Avro 504N

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

Avro 504K USAF

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ángel César Arreguez. Fábrica Militar de Aviones: Crónicas y Testimonios. — 2-е. — Córdoba : Ministerio de Ciencia y Tecnología de la Provincia de Córdoba, 2008. — С. 22—24. — 588 с. — ISBN 978-987-24620-0-0.

Посилання[ред. | ред. код]