BFR

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
BFR
BFR in flight (cropped)-2018 version.png
Призначення
  • Колонізація Марса;
  • Транспортування на Місяць, включно із туристичними місіями;
  • Запуски на орбіту;
  • Міжконтинентальні перевезення на Землі
Виробник SpaceX
вартість запуску () розробка - $2-3 млрд.[1]
Розміри
Висота 118[2] м
Діаметр 9 м
Маса із КВ 5'000'000[3] кг
Ступенів 2
Вантаж
Вантаж на
ННО
150'000 кг
Вантаж на
Марс
при дозаправці у космосі: 100'000+ кг
Вантаж на
Землю з орбіти
50'000 кг
Споріднені ракети
Аналоги SLS, New Glenn
Історія запусків
Статус будується
Космодроми
Перший запуск перший суборбітальний політ планується навесні 2020
Перший ступінь - Super Heavy
Довжина 68 м
Діаметр 9 м
Двигуни до 37 Raptor[4]
Тяга 72'000 кН
Питомий імпульс 330 с, у вакуумі: 350 с
Паливо 3'300'000 methalox:
надохолоджені CH4 і О2
Другий ступінь - Starship
Довжина 50 м
Діаметр 9 м
Маса порожнього 120'000 кг
Повна маса 1'320'000 кг
Двигуни 3 Raptor і
3 RaptorVac[5]
Тяга ~12 кН
Питомий імпульс 380 с
Паливо 1'200'000 methalox

BFR[6][7] — розшифровується, як Big Falcon Rocket (укр. Велика ракета «Сокіл»), також відома, як Big Fucking Rocket (укр. Достобіса велика ракета)[8][9][10][11] — система космічного запуску багаторазового використання, що належить до надважких ракет-носіїв, і розробляється американською компанією SpaceX для транспортування людей на Марс (і навіть далі) і повернення їх на Землю.

Перший ступінь BFR — Super Heavy (укр. Надважка [ракета]) — призначений для багаторазового використання і виведення на орбіту другого ступеня — Starship (укр. Зореліт). Останній випускатиметься у кількох версіях: пасажирська, вантажна, або танкер для космічної дозаправки. Водночас він є космічним кораблем і, як і перший ступінь, повертатиметься на злітно-посадковий майданчик. Після заправки Starship знову готовий до польоту.

Назву ракети придумав особисто Ілон Маск. Вона нагадує назву зброї BFG9000 із комп'ютерної гри Doom[12]. Він вважає, що BFR буде здатна повністю замінити поточні ракети Falcon і космічні кораблі Dragon та Dragon 2, що наразі експлуатує його компанія[13][14]. Підрахунки SpaceX дозволяють зробити висновок, що запуск BFR буде дешевшим, ніж запуск наявних транспортних засобів. Кошти на розробку нової ракети планується отримувати від запуску супутників, проекту Starlink (високошвидкісний супутниковий інтернет) та приватних інвесторів.

Історія розвитку[ред. | ред. код]

Ще у 2007 році Ілон Маск заявив про особисту мету, яка в кінцевому підсумку дозволила б людині провести дослідження Марса, його колонізацію та, можливо, тераформування[15]. Деяка уточнююча інформація про цю місію надходила протягом 2011—2015 р.р.[16], включно із заявою про те, що перші колоністи прибудуть до Марса не раніше середини 2020-х років[17].

У жовтні 2012 року Маск публічно заявив, що планує розробити ракетну систему багаторазового використання, можливості якої значно перевищуватимуть ті, що наявні у будь-якої із ракет сімейства Falcon, на які він витратив кілька мільярдів доларів. В інтервалі 2013—2016 р.р. ця нова ракетна система носила назву Mars Colonial Transporter, а в 2016—2017 р.р. Маск став називати її Interplanetary Transport System (ITS) (укр. Міжпланетна транспортна система)[18].

27 вересня 2016 року Маск оприлюднив деталі дизайну космічного транспортного засобу, включно із розмірами, матеріалом, кількістю і типом двигунів, їх тягою, пасажиро- і вантажопід'ємністю, орбітальним танкером для дозаправки та інші деталі інфраструктури на Землі та на Марсі[19].

У листопаді 2016 року SpaceX заявила про намір перед апаратами ITS послати на Марс Falcon Heavy разом із космічним кораблем Red Dragon, що на той момент розроблявся. Однак, виявилися деякі проблеми з його посадкою, і у липні 2017 року було повідомлено, що ці розробки припиняються, й увага компанії буде зосереджена на побудові значно більшого корабля, ніж Red Dragon, але меншого за розмірами й потужністю, ніж анонсована раніше ITS[20].

29 вересня 2017 року на 68-му щорічному засіданні «Міжнародного конгресу астронавтики» в Аделаїді (Австралія) Ілон Маск у своїй промові про мультипланетне життя дав нову назву своїй ракеті — Big Falcon Rocket (BFR). Він також навів її нові характеристики: висота — 106 м, діаметр — 9 м, матеріал корпусу — вуглепластик, 31 двигун Raptor — на першому ступені та 6 двигунів Raptor — на другому (4 одиниці вакуумної версії та 2 атмосферної)[21]. Знизу космічний корабель планували оснастити маленьким крилом «delta wing» із закрилком, що б дозволило здійснювати посадку у атмосферах різної густини (або взагалі без атмосфери) із вантажем різноманітної маси, розміщеним у носовій частині[7][6][22][23]. Маск зазначив, що після успішного проходження усіх тестів BFR полетить на Марс у 2022 році[24].

7 лютого 2018 року після Тестового польоту Falcon Heavy із Tesla Roadster Ілона Маска на борту керівник SpaceX повідомив, що більше не планує використовувати FH для пілотованих місій, а Dragon 2 на ННО (МКС) буде запускатися ракетою Falcon 9 Block 5. Для відправлення ж людей до Місяця і далі SpaceX активніше візьметься за розробку BFR[25].

У березні 2018 року з'явилася інформація, що SpaceX орендувала на 10 років (із можливістю продовження цього терміну) частину порту на Каліфорнійському узбережжі біля Лос-Анджелеса. Там мала бути зведена будівля, в якій і виготовлятимуть ракету. Транспортування наземним шляхом такого великого об'єкта надто складне, тому його планували переправляти до стартового майданчику океаном. Також у цей порт міг би повертатися ASDS, та здійснюватися відновлювальні роботи над частинами ракети, що повернулися. У той час над ракетою працювали 40 робітників, в майбутньому їх кількість заплановано збільшити до 700[26][27]. У квітні Маск поділився фото, що зображувало спеціальний шаблон — конструкцію, на якій мали виготовляти корпус корабля[28].

Ілон Маск розповідає про спроможності Starship командуванню повітряно-космічної оборони Північної Америки, 19 квітня 2019, Колорадо-Спрінгз.

У серпні 2018 року транспортне командування Повітряних сил США висловило інтерес до нової розробки, яка була б здатна переносити величезний вантаж у будь-яку точку Землі максимум за годину[29].

17 вересня 2018 року відбулося представлення першого пасажира BFR. Ним виявився японський мільярдер Юсаку Маедзава[30]. На цьому заході Маск зізнався, що знову змінив конструкцію другого ступеня, запланувавши замість «delta wing» розмістити на ньому три стабілізатори[en] на нижній частині корабля та два менших згори — за схемою «качка». Три посадкові опори мали висуватися із нижніх стабілізаторів перед посадкою. Двигунів на другому ступені стало сім, всі вони атмосферної версії[31]. У листопаді перший ступінь отримав назву «Super Heavy», а другий — «Starship»[32].

У грудні 2018 року керівник SpaceX повідомив, що Starship виготовлятимуть не із запланованого раніше вуглепластику, а із «досить важкого, але дуже міцного металу», що без проблем витримуватиме входження в атмосферу Землі, а тим паче Марсу. Це буде неіржавна сталь 301-ї серії з додаванням хрому та нікелю, що надає їй жароміцності (здатна витримувати 1177 °С (1450 K)[33] без втрати властивостей, на відміну від 200 °С для вуглепластику) та деформівності навіть при -200 °С (зберігаючи при цьому достатню жорсткість). Також цій заміні сприяла складність виготовлення вуглепластику та його висока вартість: $200 кг проти $3 за сталь[34]. У багатьох випадках металеву конструкцію значно легше ремонтувати, застосовуючи зварювання. Маск припустив, що з навітряного боку корабля доведеться робити транспіраційне охолодження через спеціально створені у додатковому прошарку корпуса корабля отвори.[33] У тому ж місяці на стартовому комплексі SpaceX, що знаходиться у Техасі, почалося виготовлення першого тестового апарата.

У березні 2019 року інструмент для виготовлення вуглепластикового корпусу, що містився у порту Лос-Анджелеса і був придбаний лише рік тому за кілька мільйонів доларів, розібрали[35]. Але вже у травні майстерню по виготовленню прототипа Starship помітили у містечку Коко (Флорида), що за 25 км по прямій від мису Канаверал. Запускати апарат планують із центрі Кеннеді[36].

У звіті щодо космічного телескопа LUVOIR, що вийшов у серпні 2019 року, зазначена можливість використання Starship для запуску вищеназваного апарата[37]. Його розробники із Центру Ґоддарда зверталися до SpaceX для узгодження допустимих розмірів корисного вантажу, який здатна перевозити ракета[38].

29 вересня 2019 року на техаському будівельному майданчику відбулася презентація першого повнорозмірного прототипу другого ступеня[39]. Також компанія офіційно стала називати свою нову ракету спільним ім'ям із космічним кораблем, тобто, Starship[2]. Пояснюючи, чому основним матеріалом для ракети було обрано сталь, а не вуглепластик, Маск зазначив, що таким чином на матеріали для однієї ракети витрачатиметься не $400–500 млн., а лише $10 млн[40].

У жовтні 2019 року Гвен Шотуелл поділилася планами SpaceX, згідно з якими до 2022 року на Місяць планують посадити вантажний корабель, а до 2024 — із екіпажем[41]. Також компанія отримала від НАСА $3 млн. на подальше вдосконалення технології космічної дозаправки одним кораблем Starship іншого[42].

Конструкція[ред. | ред. код]

Ракета має у висоту 118 м і складається із двох основних частин: першого ступеня — Super Heavy та другого ступеня — Starship. Останній об'єднаний із секцією для корисного вантажу і є космічним кораблем. Обидвоє ступені розроблені для повного багаторазового використання, щоб максимально здешевити вартість запуску. Паливом для їх двигунів слугуватиме так званий methalox, тобто зріджені гази метан та кисень[43]. Цей космічний транспортний засіб належать до апаратів із вертикальним приземленням[en]. Під час повернення Super Heavy сідатиме на стартовий майданчик, а Starship — поблизу нього[44].

Технічні характеристики[2]
BFR Перший ступінь Super Heavy Другий ступінь Starship
Маса вантажу на ННО, т 150
Вантаж з орбіти, т 50
Об'єм вантажу, м³ 1'088+ 1'088+
Діаметр, м 9
Довжина, м 118 68 50
Злітна маса
(із КВ), т
5000[3] 3530 (розраховано) 1470 (розраховано)
Порожня масса, т 350 (розрах.) 230 (розрах.) 120
Маса палива (рідкі CH4 та O2), т 4500 (розрах.) 3300[45] 1200
Двигуни 24—37 Raptor х2 МН 3 атмосф. версії Raptor,
3 RaptorVac[5]
ТягаМН 48—74 (розраховано) ~12 (розраховано)
Іпит, с 330 (350 вак.) 380

Перший ступінь[ред. | ред. код]

Super Heavy матиме 68 м у висоту та 9 м у діаметрі[2]. Його очікувана злітна маса складе 3530 т, із яких 3300 — це маса палива methalox. Корпус та паливні баки виготовлятимуть із неіржавного сплаву; конструкційно Super Heavy буде схожий на перший ступінь Falcon 9. Він отримає шість нижніх стабілізаторів, до яких приєднають посадкові опори. Секція для двигунів спроектована із можливістю варіювання їх кількості від 24 до 37 одиниць (залежно від маси вантажу та орбіти)[46]. При конфігурації у 37 двигунів, сім центральних установлять так, щоб під час польоту вони мали змогу нахилятися до 15 градусів у потрібному напрямку, керуючи вектором тяги[47]. Чотири решітчасті керуючі поверхні, на відміну від литих титанових, що на Falcon 9, виготовлятимуть із неіржавного сплаву методом зварювання. Це здешевлює та спрощує процес виробництва[40].

Випробування[ред. | ред. код]

Компанія планує виготовити принаймні два прототипи Super Heavy[39] Вони матимуть розмір оригіналу[48], однак меншу кількість двигунів, можливо, 20[49]. Будівництво першого SH Mk1 розпочнеться на техаському майданчику після виготовлення Starship Mk4[50].

Другий ступінь (космічний корабель)[ред. | ред. код]

Розстикування ступенів

Висота корабля Starship[51] — 50 м, діаметр — 9 м. Він матиме шість двигунів Raptor, загальною тягою близько 12 МН: три рухомі — для роботи у атмосфері (аналогічні тим, що встановлені на першому ступені) і ще три — для вакуумного середовища (зі збільшеним питомим імпульсом)[52]. Зореліт оснастять двома керуючими поверхнями у кормовій частині та двома у носовій. Вони будуть рухомими задля вибору кута атаки під час руху у верхніх шарах атмосфери та повороту навколо осей обертання протягом подальшого спуску[53][54]. Реактивною системою керування будуть рушії, що працюватимуть із метаном і киснем. Вони здатні впливати на напрямок руху літального апарата в тому числі і у вакуумі[39]. Посадкових опор — шість. Акумулятори для електро обладнання розміщуватимуться у носовій частині. Також там будуть встановлені невеликі паливні баки для живлення двигунів під час повернення із орбіти. Їх поява обумовлена необхідністю уникнення кавітації та переривання роботи двигунів внаслідок перетікання залишків палива по всьому об'єму основних баків під час зниження та посадки[55].

Відомо, що Starship виготовлятимуть у кількох конфігураціях[56]:

  • космічний корабель — великий транспортний засіб, здатний перевозити вантажі та пасажирів у межах Землі, на орбіту або на інші планети;
  • танкер — призначений, щоб доставляти на ННО паливо для дозаправки на орбіті іншого Starship. Отримавши metalox від кількох танкерів, космічний корабель зможе остаточно покинути орбіту Землі та відправитися на Місяць чи іншу планету[57];
  • апарат для запуску супутників, у якому герметичні секції на носі космічного корабля замінять на один відсік. Він матиме величезну відкидну панель, через яку супутники переміщуватимуться назовні, або навпаки, захоплюватимуться маніпулятором і поміщуватимуттся всередину відсіка для повернення на Землю[58][59];
  • космічний зонд — для максимального зменшення маси на нього не встановлюватимуть вантажні секції та обладнання для безпечної посадки. Тягу створюватимуть лише три двигуни. Зв'язок із Землею забезпечуватимуть кілька апаратів Starlink, розміщених у секціях біля двигунів[60].

Особливості корабля:

  • кожен Starship буде спроможний літати тричі на добу[61];
  • зорельоти матимуть можливість автоматизованого зближення та стикування у космосі;
  • у пасажирському кораблі буде 40 кают, у кожну з яких можна втиснути 5-6 осіб, але більш комфортною виглядає величина у 2-3 людини. Тобто, на Марс можна перевезти 100 людей за раз[22][62]. Взагалі, корабель матиме 1000 м3 герметичного об'єму (майже на 70 м3 більше, ніж на МКС) плюс 88 м3 негерметичного (біля двигунів); окрім кают там будуть великі загальні зали, центральне сховище, камбуз і притулок, де можна перечекати сонячний шторм під час перельоту до Марса;
  • спуск відбуватиметься не лише двигунами уперед, як у першого ступеня, а й із нахилом на «живіт» корабля. Під час входження в атмосферу передня поверхня корабля значно розігріватиметься[63]. Тому в тих місцях буде викладена шестикутна плитка із кераміки (раніше планувалася сталева)[64]. Кілька таких було протестовано під час випробування Starhopper та на кораблі Dragon протягом місії SpaceX CRS-18[65]. На інших поверхнях, де температура не підніматиметься вище 1177 °С (1450 К), неіржавна сталь 301-ї серії, із якої буде зроблено корпус корабля та паливні баки, не потребуватиме додаткового захисту[52][66];
  • завдяки надійній роботі двигунів рівень безпеки під час посадки корабля буде рівнозначним приземленню на звичайному літаку.

Випробування[ред. | ред. код]

Тестування прототипів корабля Starship можна умовно розділити на три групи, залежно від запланованої висоти їх пійому.

Зоряний стрибунець
Starhopper

12 березня 2018 року Маск розповів, що команда SpaceX планує перевіряти перший прототип свого космічного корабля короткими польотами із поступовим збільшенням амплітуди підйому (на кшталт випробувань Grasshopper). Це відбуватиметься на стартовому комплексі SpaceX у Техасі[67]. Там компанія отримала дозвіл на підйом до 5 км. У кінці грудня 2018 року почалося будівництво першої тестової версії Starship — Starhopper[68] (укр. «Зоряний стрибунець», «Зореконик»). Його запуски мали допомогти підтвердити герметичність системи подачі палива, перевірити роботу двигуна Raptor, методику створення у баку із пальним автогенного тиску, що дозволить відмовитися від встановлення ємності із гелієм, а також узгодити алгоритми дій під час підйому та приземлення[69].

Планувалося, що Starhopper складатиметься із трьох частин (фото[70]):

  • основа — має три нерухомі посадкові опори-стабілізатори. Це такий собі паливний бак, розділений на ємності для метану та кисню, із одним двигуном;
  • циліндрична середина та конусоподібна верхівка (пізніше об'єднані в один блок) — сформовані із листів тонкого блискучого металу.
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Транспортування Starhopper
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Підйом на 150 м

Але після того як 23 січня 2019 року внаслідок сильного вітру у 80 км/год сталося перекидання з'єднаних верхівки і середньої частини, заново їх уже не складали. Було вирішено, що для перших коротких стрибків буде досить і самої основи, тому 8 березня її транспортували до стартового майданчика. Після трьох запусків із максимальним підйомом до 1 м[71], 26 липня здійснено стрибок на 20 м. Маск виклав відео із камери біля двигуна[72]. 27 серпня відбувся другий підйом цього апарата, але вже на 150 м, під час якого він перелетів на сусідній посадковий майданчик, пробувши у повітрі 57 с. Там він здійснив м'яке вертикальне приземлення. Надалі Starhopper застосовуватимуть, як стенд для випробування двигунів[73].

Прототипи для суборбітальних запусків

Вони розраховані на дослідження режимів польоту[en] на суборбітальних висотах та «значних швидкостях»[74]. В тому числі для перевірки системи термічного захисту.

Перший корабель (Mk1) почали будувати у березні 2019 року у селищі Бока-Чика (Техас), а другий (Mk2) — у травні у містечку Коко (Флорида). Команди будівельників ділилися отриманими результатами та техніками виробництва[75]. Літальні апарати зварювалися із великої кількості сталевих листів, але наступні збиратимуться вже із циліндрів із порівняно тоншими стінками. Це дозволить значно зменшити кількість зварювальних робіт та полегшити масу[52][76]. Кораблі мали розміри оригіналу. Mk1 важив 200 кг, разом із паливом — 1400 т. Орієнтування у просторі під час входження в атмосферу і приземлення, а також стабілізація руху Starship, мала здійснюватися через чотири рухомі керуючі поверхні (по дві згори та знизу). Їх би живили чотири акумулятори від автомобіля Tesla по 100 МВт·год кожен. Крутний момент у Mk1 планували передавати за допомогою гідроакумулятора, а в подальшому — перейти на електромеханічний спосіб[77]. У вакуумі зміна напрямку руху мала відбуватися завдяки рушіям РСК, що працювали б на стисненому азоті.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Невдача у тестуванні Mk1 (20 листопада 2019)

Випробування Mk1 мало проходити наприкінці 2019 року із підйомом на 20 км за допомогою трьох двигунів[78]. Однак 20 листопада під час попередніх випробувань із заливкою у паливні баки кріогенної рідини (рідкого азоту, або кисню) відбулося руйнування корабля, а саме: порив зварного шва у місці кріплення циліндричної верхівки кисневого баку. Її відірвало і відкинуло вбік. Судячи із білої пари, пошкодження були завдані також і на кормі апарата, у місці кріплення двигунів. SpaceX заявила, що це не стало для них несподіванкою, бо вони і мали на меті створити у системі максимальний тиск[79]. А Маск написав, що цей прототип все-одно не дуже підходив для польотних випробувань, і техаська команда не буде його ремонтувати, а візьметься за будівництво Mk3[80], який згідно попереднього плану мав здійснити суборбітальний політ на шести двигунах[81]. Позаяк Mk2 виготовлявся за схожим із Mk1 принципом, виробництво його полишили, а багатьох робітників перевели до Техасу. На початку грудня пошкоджений корабель розібрали[82].

Прототипи для космічних польотів

Mk4 почали складати у селищі Коко (Флорида) у жовтні 2019[76]. Mk5 будуватимуть у Техасі. Політ першого із них може відбутися у березні 2020 року[50]. Також на 2020 рік обіцяно політ із екіпажем[61], однак невдача із Mk1 може змінити розклад.

Двигуни[ред. | ред. код]

Випробування Raptor 25 вересня 2016 року

На обох ступенях ракети встановлюватимуть рідинні ракетні двигуни Raptor[4], що працюють на зріджених та доведених до наднизьких температур метані та кисню[83]. За словами Маска у грудні 2018 року, завдяки застосуванню новітнього суперстійкого до високих температур та корозії сплаву SX500[84], який виробляється SpaceX власними силами, застосовуючи кріообробку, двигун витримуватиме 30 МПа тиску у камері згоряння та видаватиме більше 200 тонн-сили, або 1961 кН тяги. Тяга тих двигунів на Super Heavy, що будуть нерухомими і не дроселюватимуться, можливо, сягне 300 тс[85]. Максимальна очікувана тягооснащеність Raptor із соплом для роботи у атмосфері складає більше 170 (у разі досягнення ним тяги >260 тонн-сили при його вазі у 1,5 тонни), а із соплом для роботи у вакуумі (Raptor Vac) (через збільшений ступінь його розширення) — менше 120. Найбільший питомий імпульс очікується для Raptor Vac — 380 с[86].

Схема роботи двигуна Raptor

Двигун працюватиме за найбільш ефективною, але найскладнішою схемою — замкнутою, із повною газифікацією компонентів палива. Наразі ще жодному виробнику не вдалося запустити в експлуатацію такий двигун. Його робота відбувається наступним чином:
Надохолоджені гази кисень О2 та метан CH4 закачують турбонасосами із паливних баків у окремі газогенератори. Метан попередньо проходить каналами в соплі, здійснюючи його регенеративне охолодження. Деяка кількість О2 також подається у метановий газогенератор, а деяка кількість СН4 — відповідно у кисневий. Там вони реагують між собою і нагріваються. Із газогенераторів витікають суміші газів, одна з яких збагачена метаном, а інша — киснем. Вони спрямовуються до камери згоряння, протікаючи на своєму шляху через турбіни турбонасосів і розкручуючи їх. Таким чином цикл повторюється.

Особливості пального:

  • метан був обраний через можливість виробляти його на Марсі in situ;
  • застосування зрідженого метану (а не гасу) призводить (за рахунок його нижчої температури та подальшого випаровування) до утворення у баці з пальним так званого «автогенного тиску». Це корисно, тому що усувається потреба в дорогих і складних системах нагнітання додаткового газу (гелію) в бак для нормального режиму роботи турбонасосу.

Випробування[ред. | ред. код]

Перевірка кисневого газогенератора

Перші розмови SpaceX про двигун Raptor почалися у 2009 році[87][88]. Початкова концепція передбачала його встановлення лише на другий ступінь ракети, однак у 2014 році заговорили про застосування Raptor і на першому ступені[43]. У 2013 році SpaceX доукомплектувала додатковим обладнанням свій випробувальний стенд у космічному центрі Стеніса[en] та у 2014—2015 роках почала перевірку компонентів двигуна[89][90]. У 2013 році обіцяна тяга одного двигуна становила 2900 кН[91], у 2014 вона зросла до 4400 кН[92]. У 2015 році Маск суттєво зменшив цей показник (до 2300 кН), обіцяючи компенсувати це збільшеною кількістю двигунів[93]. 2016 рік знаменувався отримання від повітряних сил США $33,6 млн. на розробку Raptor[94]. Також на випробувальному стенді у Мак-Ґреґорі (Техас)[en] протестовано прототип Raptor (атмосферну версію) потужністю 1000 кН[95]. У 2017 році загальна тривалість тестових запусків становила більше 1200 секунд. Найдовша перевірка одного двигуна тривала 100 секунд, і ця тривалість була обмежена величиною паливного бака (для посадки на Марс двигунам необхідно відпрацювати 40 с). Інженери компанії також випробували величезний вуглецевий композитний бак, здатний перевозити 1200 тон рідкого кисню[44].

Після зміни матеріалу, із якого виготовляються деталі двигуна, у 2019 році випробування почалися наново. У лютому під час тестування Raptor із серійним номером «один» (SN1) із використанням «теплого палива» досягнуто тиску у камері згоряння у 257 бар (25,7 МПа) та тяги у 1589 кН[96]. У наступному тесті тиск склав 268,9 бар, а при подальшому його збільшенні двигун прогнозовано вибухнув[97]. Така ж доля спіткала два наступні Raptor, які вже встановлювали на Starhopper. Двигуни спеціально доводили до вибуху, щоб потім дослідити отримані деталі та весь процес. SN4 встановлювали, щоб перевірити систему керування вектором тяги. SN5 вибухнув незаплановано. Підйом Starhopper на висоту 20, а потім 150 метрів здійснювали за допомогою SN6[71]. Восени 2019 року компанія витрачала на виготовлення одного двигуна 8—10 днів, однак у 2020 році планує пришвидшити виробництво до одного Raptor на день[52]. Raptor Vacuum заплановано тестувати не раніше грудня 2019 року[98].

Застосування[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Starship:Earth to Earth
Nuvola apps kaboodle.svg Створення колонії на Марсі

Ракета може знайти застосування у наступних сферах[99][100]:

Туристичний політ навколо Місяця[ред. | ред. код]

Докладніше: DearMoon
Художнє зображення Starship

У вересні 2018 року SpaceX повідомила, що підписала контракт із своїм першим клієнтом для туристичної місії DearMoon, яка планується не раніше 2023 року. Ним став японський мільярдер Юсаку Маедзава[30]. Він зробив «значний» грошовий внесок у розробку ракети і планує запросити із собою до 8 митців, які мають надихнутися польотом і створити потім мистецькі шедеври[104][105].

Плани щодо Марса[ред. | ред. код]

Маск сподівався бути готовим до першого польоту на Марс до моменту відкриття зручного стартового вікна 2022 року. Спочатку буде здійснено дві вантажні місії з метою «підтвердження наявності достатньої кількості водних ресурсів та виявлення небезпек». На Марс відправлять велику кількість сонячних панелей, гірничовидобувне обладнання, марсоходи, прилади для підтримки життєдіяльності, їжу[106].

Потім він розраховував відправити ще чотири місії через один синодичний період у 2024 році: два пасажирських Starship плюс два вантажних, що доставлять додаткове обладнання та запаси з метою побудови сонячної електростанції, посадкових майданчиків, оранжерей та заводу для виробництва палива in situ[107]. Для цього використовуватимуть так звану реакцію Сабатьє[en]. Діоксид вуглецю видобуватимуть із атмосфери Марса, а водень — із водяного льоду, що наявний на деякій глибині під поверхнею ґрунту: CO2 + 4H2 → CH4 + 2H2O.

Першим тимчасовим житлом для тих, хто наважиться полетіти на Марс, стануть космічні кораблі Starship, позаяк вони матимуть системи підтримки життєдіяльності. А вантажні кораблі планується повернути на Землю, коли вдасться виробити паливо для польоту. База має розташовуватися на широті менше 40°: там буде трохи тепліше та більше сонячної енергії для панелей. Поряд обов'язково мають бути поклади водяного льоду[108]. За розрахунками SpaceX, вони можуть видобувати 1 т води за добу. Вивчається можливість отримання 1 т (CH4/O2) на добу з використанням 17 МВт·год енергії[109][110]. Маск вважає, що для створення першого життєздатного марсіанського містечка знадобиться 1000 Starship та 20 років[111].

На членів місії можуть негативно впливати наступні чинники: тривала (від трьох до шести місяців[101]) космічна подорож у невеликому замкненому просторі, космічна радіація, невагомість, а в подальшому — перебування у гравітації Марса, що становить лише 38 % від земної[112].

Критика та відгуки[ред. | ред. код]

Аерокосмічний інженер та засновник Марсіанського товариства[en] Роберт Зубрін переконує, що потрібно вивчати і колонізувати Марс, і вважає, що це відбудеться завдяки Ілону Маску[110]. Хоча Зубрін розрахував, що продуктивніше було б відправляти на Марс чи Місяць менший за розміром космічний корабель, такий собі «міні Starship»[113]. Американський астрофізик Ніл Тайсон хоча і має сумніви, що керівнику SpaceX вдасться залучити потрібну кількість коштів на розробку нової ракети[114], але все ж він вважає, що Маск здатний змінити майбутнє людства[115]. SpaceX дорікають відсутністю на кораблі Starship системи аварійного порятунку, що зазвичай передбачається для пілотованих космічних апаратів[116]. Також ракету Маска порівнюють із кораблем Христофора Колумба, сумніваючись, чи буде вона придатна до тривалих подорожей[117]. У вересні 2019 року директор НАСА Джим Брайденстайн звинуватив SpaceX у недостатній увазі до їхнього спільного проекту щодо розробки пілотованого космічного корабля Dragon 2, на якому досі не вдалося відправити астронавтів до МКС. Він натякнув, що причиною цього стала зосередженість SpaceX на новій ракеті. Маск у відповідь на це зізнався, що на Starship витрачається менше 5 % ресурсів його компанії[118].

Значної критики проект зазнав від російських вчених. Особливо це стосується перельотів у межах Землі, адже перед польотами пасажири повинні будуть проходити медогляд (через можливі навантаження на організм). Також через заборону будувати космодроми надто близько до міст (Маск зазначив, що ця відстань складе близько 30 км[119]), люди витрачатимуть багато часу, щоб добратися до них. Головний редактор журналу «Новости космонавтики» І.Марінін, взагалі, назвав весь задум Маска «маразматичним», не вірячи у достатню потужність двигунів ракети[120]. Однак були також відгуки, у яких вже сперечалися із критиками[121].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jackie Wattles (29 вересня 2019). Elon Musk says SpaceX's Mars rocket will be cheaper than he once thought. Here's why (en). edition.cnn.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  2. а б в г Starship (en). spacex.com. 2019. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 13 жовтня 2019. 
  3. а б Elon Musk (26 вересня 2019). Mk1 ship is around 200 tons dry & 1400 tons wet, but aiming for 120 by Mk4 or Mk5. Total stack mass with max payload is 5000 tons (en). twitter.com. 
  4. а б Eric Ralph (1 січня 2019). SpaceX CEO Elon Musk reveals photos of Starship’s first completed Raptor engine (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019. 
  5. а б Musk, Elon (23 травня). 3 sea level optimized Raptors, 3 vacuum optimized Raptors (big nozzle). twitter.com (en). Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 24 травня 2019. 
  6. а б Harwood, William (29 вересня 2017). Elon Musk revises Mars plan, hopes for boots on ground in 2024. spaceflightnow.com (en). Архів оригіналу за 30 січня 2018. 
  7. а б Making Life Multiplanetary (68-й З'їзд Міжнародного конгресу астронавтики в Аделаїді, Австралія). SpaceX (en). 29 вересня 2017. 
  8. Галя Вахтіна (10 грудня 2017). Ілон Маск: мрійник, який змінює світ. hromadske.ua (uk). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. 
  9. Мирослав Ліскович (19 вересня 2018). Хто купив перший квиток на Місяць, або Як мільярди роблять людину кращою. www.ukrinform.ua (uk). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. 
  10. Тетяна Савчук (7 лютого 2018). Все про запуск Falcon Heavy: особисте значення для Ілона Маска та доля «водія» його автівки. Радіо Свобода (uk). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. 
  11. Ілон Маск розповів про плани після Falcon. Економічна правда (uk). 8 лютого 2018. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. 
  12. Heath, Chris (12 грудня 2015). How Elon Musk Plans on Reinventing the World (and Mars). gq.com (en). Архів оригіналу за 12 грудня 2015. 
  13. Fernholz, Tim (29 вересня 2017). SpaceX’s Elon Musk unveiled a rocket that can fly to the Moon, Mars—and Shanghai. qz.com (en). Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. 
  14. Gebhardt, Chris (29 вересня 2017). The Moon, Mars, & around the Earth – Musk updates BFR architecture, plans. nasaspaceflight.com (en). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. 
  15. Hoffman, Carl (22 травня 2007). Elon Musk Is Betting His Fortune on a Mission Beyond Earth’s Orbit. wired.com (en). Архів оригіналу за 14 листопада 2012. 
  16. Rod Coppinger (23 листопада 2012). Huge Mars Colony Eyed by SpaceX Founder Elon Musk. space.com (en). Архів оригіналу за 28 липня 2013. 
  17. Chris Berger (29 серпня 2014). Battle of the Heavyweight Rockets – SLS could face Exploration Class rival (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. 
  18. Berger, Eric (18 вересня 2016). Elon Musk scales up his ambitions, considering going “well beyond” Mars. arstechnica.com (en). Архів оригіналу за 20 вересня 2016. 
  19. Berger, Eric (28 вересня 2016). Musk’s Mars moment: Audacity, madness, brilliance—or maybe all three. arstechnica.com (en). Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. 
  20. Grush, Loren (19 липня 2017). suggests SpaceX is scrapping its plans to land Dragon capsules on Mars. theverge.com (en). Архів оригіналу за 31 липня 2017. 
  21. Jeff Foust (29 вересня 2017). Musk unveils revised version of giant interplanetary launch system (en). spacenews.com. 
  22. а б Berger, Eric (29 вересня 2017). Musk revises his Mars ambitions, and they seem a little bit more real. arstechnica.com. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. 
  23. Ralph, Eric. SpaceX will launch its Mars spaceship into orbit as early as 2020. teslarati.com (en). Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018. 
  24. Foust, Jeff (15 жовтня 2017). Musk offers more technical details on BFR system. spacenews.com (en). 
  25. Eric Berger (6 лютого 2018). This may be the moment SpaceX opened the cosmos to the masses. arstechnica.com (en). Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018. 
  26. Berger, Eric (19 березня 2018). SpaceX indicates it will manufacture the BFR rocket in Los Angeles. arstechnica.com (en). Архів оригіналу за 21 березня 2018. 
  27. Samantha Masunaga (19 квітня 2018). SpaceX gets approval to develop its BFR rocket and spaceship at Port of Los Angeles (en). latimes.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  28. Berger, Eric (9 квітня 2018). Elon Musk shows off a new tooling for the BFR spaceship (en). Архів оригіналу за 10 квітня 2018. 
  29. Valerie Insinna (2 серпня 2018). One possible job for SpaceX’s BFR rocket? Taking the Air Force’s cargo in and out of space (en). defensenews.com. 
  30. а б SpaceX (17 вересня 2018). First Private Passenger on Lunar Starship Mission (en). youtube.com. Архів оригіналу за 11 січня 2019. 
  31. Eric Ralph (13 вересня 2018). SpaceX has signed a private passenger for the first BFR launch around the Moon (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  32. Alan Boyle (19 листопада 2018). Goodbye, BFR … hello, Starship: Elon Musk gives a classic name to his Mars spaceship (en). geekwire.com. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  33. а б Eric Ralph (23 січня 2019). SpaceX CEO Elon Musk explains Starship’s ‘transpiring’ steel heat shield (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 24 січня 2019. 
  34. Ryan D'Agostino (22 січня 2019). Elon Musk: Why I'm Building the Starship out of Stainless Steel (en). popularmechanics.com. Архів оригіналу за 23 січня 2019. 
  35. Eric Ralph (20 березня 2019). SpaceX goes all-in on steel Starship, scraps expensive carbon fiber BFR tooling (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  36. Dimple Jaucian (18 травня 2019). SpaceX Starship prototype construction underway in Cocoa (en). constructiontimes24.com. Архів оригіналу за 26 травня 2019. 
  37. Debra Fischer, Bradley Peterson тощо (26 серпня 2019). LUVOIR_Final Report (pdf) (en). asd.gsfc.nasa.gov. с. 426. Архів оригіналу за 2019-10-20. Процитовано 2019-10-24. 
  38. NASA Doddard (11 квітня 2019). We asked and @SpaceX checked. The #LUVOIR space telescope concept can indeed fly on Starship! (graphic used by permission) (en). twitter.com. 
  39. а б в SpaceX (29 вересня 2019). Starship Update (en). youtube.com. 
  40. а б Eric Ralph (6 жовтня 2019). SpaceX to replace Falcon 9’s titanium grid fins with steel on Starship’s Super Heavy booster (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. 
  41. Darrell Etherington (28 жовтня 2019). SpaceX wants to land Starship on the Moon before 2022, then do cargo runs for 2024 human landing (en). techcrunch.com. 
  42. Emre Kelly (14 жовтня 2019). NASA shows interest in SpaceX's Starship orbital refueling ambitions (en). floridatoday.com. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  43. а б Alejandro G. Belluscio (7 березня 2014). SpaceX advances drive for Mars rocket via Raptor power (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  44. а б Phillip Gaynor (9 серпня 2018). The Evolution of the Big Falcon Rocket (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  45. Jamie Groh (29 вересня 2019). SpaceX debuts Starship’s new Super Heavy booster designy (en). teslarati.com. 
  46. Jamie Groh (28 вересня 2019). SpaceX debuts Starship’s new Super Heavy booster desig (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019. 
  47. Elon Musk (23 липня 2019). Center 7 engines gimbal to 15 degrees (en). twitter.com. 
  48. Elon Musk (17 березня 2019). Full size (en). twitter.com. 
  49. Elon Musk (23 травня 2019). First flights would have fewer, so as to risk less loss of hardware. Probably around 20 (en). twitter.com. 
  50. а б Mike Wall (30 вересня 2019). 'Totally Nuts'? Elon Musk Aims to Put a Starship in Orbit in 6 Months. Here's SpaceX's Plan (en). space.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
  51. Lawler, Richard (20 листопада 2018). SpaceX BFR has a new name: Starship. engadget.com (en). Архів оригіналу за 20 листопада 2018. 
  52. а б в г Stephen Clark (29 вересня 2019). Elon Musk wants to move fast with SpaceX’s Starship (en). spaceflightnow.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  53. Eric Ralph (17 вересня 2018). SpaceX’s BFR officially updated with new fins/legs, canard wings, and more. teslarati.com (en). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018. 
  54. Eric Ralph (30 жовтня 2019). SpaceX Mars landing expert talks Starship recovery challenges in new interview (en). teslarati.com. 
  55. Eric Ralph (23 вересня 2019). SpaceX is installing Tesla battery packs on its Starship MK1 rocket prototype (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  56. Elon Musk (1 березня 2018). Making life Multi-planetary (en). liebertpub.com. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  57. Richard Lawler (29 вересня 2019). SpaceX's plan for in-orbit Starship refueling: a second Starship (en). engadget.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  58. Eric Ralph (2 жовтня 2019). SpaceX publishes dedicated Starship webpage after Elon Musk’s presentation (en). automotivetestdrivers.com. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  59. Eric Ralph (28 жовтня 2019). SpaceX president teases Starship’s game-changing Starlink launch capabilities (en). teslarati.com. 
  60. Eric Ralph (1 квітня 2019). SpaceX CEO Elon Musk proposes Starship, Starlink tech for Solar System tour (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  61. а б Darrell Etherington (29 вересня 2019). Elon Musk says Starship should reach orbit within six months – and could even fly with a crew next year (en). techcrunch.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  62. Loren Grush (17 вересня 2018). Elon Musk reveals updated design for future SpaceX Mars rocket. theverge.com (en). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018. 
  63. Eric Ralph (17 березня 2019). SpaceX orbital Starship begins assembly as steel heat shield passes tests (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 18 березня 2019. 
  64. Eric Ralph (25 липня 2019). SpaceX CEO Elon Musk hints that Starship’s ‘sweating’ metal heat shield is no moreа (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  65. Eric Ralph (24 липня 2019). SpaceX testing ceramic Starship heat shield tiles on flight-proven CRS-18 Cargo Dragon (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  66. Elon Musk (23 січня 2019). ~1750K is peak heating expected on about 20% of Starship for LEO entry, ~1600K on 20%. Rest drops below 1450K, so no heat shield needed. Radiative cooling at T^4 takes care of 60% of the ship. Another reason for steel (en). twitter.com. 
  67. Foust, Jeff (12 березня 2018). Musk reiterates plans for testing BFR. spacenews.com (en). 
  68. Eric Ralph (31 грудня 2018). SpaceX’s Starship prototype proceeds at breakneck pace towards hop tests (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019. 
  69. Chris Gebhardt (3 квітня 2019). Starhopper conducts Raptor Static Fire tests (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  70. Cowboy Den (3 січня 2019). Фото складових Starhopper (en). twitter.com. 
  71. а б Thomas Burghardt (25 липня 2019). Starhopper successfully conducts debut Boca Chica Hop (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  72. Ілон Маск (26 липня 2019). Engine Cam (Відео першого стрибка Starhopper) (en). twitter.com. 
  73. Eric Ralph (27 серпня 2019). Watch SpaceX’s Starhopper hover 500ft above the ground in final test flight (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019. 
  74. Jonathan Amos (29 вересня 2019). Elon Musk upbeat on Starship test flights (en). bbc.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  75. Tyler Gray (28 травня 2019). SpaceX ramps up operations in South Texas as Hopper tests loom (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  76. а б Eric Ralph (18 жовтня 2019). SpaceX’s fourth Starship prototype has begun to take shape in Florida (en). teslarati.com. 
  77. Everyday Astronaut (1 жовтня 2019). A conversation with Elon Musk about Starship (en). youtube.com. 
  78. Eric Berger (29 вересня 2019). Elon Musk, Man of Steel, reveals his stainless Starship (en). arstechnica.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
  79. Ian Atkinson (20 листопада 2019). SpaceX Starship Mk1 fails during cryogenic loading test (en). nasaspaceflight.com. 
  80. Eric Ralph (20 листопада 2019). SpaceX Starship blew its top during rocket fueling test (updated) (en). teslarati.com. 
  81. Alan Boyle (22 вересня 2019). Elon Musk tweets a sneak peek at his vision for SpaceX’s Starship mega-rocket (en). geekwire.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  82. Emre Kelly (3 грудня 2019). SpaceX pauses some Starship activity in Florida; focusing on new version in Texas (en). amp.floridatoday.com. 
  83. Elon Musk, Mike Suffradini. Elon Musk comments on Falcon 9 explosion - Huge Blow for SpaceX [video]. Процитовано 29 жовтня 2019. Подія відбулася 39:25–40:45.
  84. Elon Musk (23 грудня 2018). SpaceX metallurgy team developed SX500 superalloy for 12000 psi, hot oxygen-rich gas (en). twitter.com. 
  85. Elon Musk (8 листопада 2019). Most will be the (as high as) 300 ton thrust (but no throttle & no gimbal) variant for Super Heavy (en). twitter.com. 
  86. Elon Musk (15 жовтня 2019). Max thrust version of Raptor should achieve true T/W > 170. Target is 1.5 ton engine with >260 t-F. Max Isp version should achieve ~380 sec, but T/W probably <120 due to big nozzle (en). twitter.com. 
  87. Long term SpaceX vehicle plans (en). hobbyspace.com. 7 липня 2009. Архів оригіналу за 14 лютого 2010. 
  88. David Todd (22 листопада 2012). SpaceX’s Mars rocket to be methane-fuelled (en). flightglobal.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  89. SpaceX to test rocket engines in Hancock Co (en). mississippi.org. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019. 
  90. Stennis set for busy 2016 test schedule. Lagniappe (en) (NASA-John C. Stennis Space Center). лютий 2016. с. 3. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  91. Dan Leone (25 жовтня 2013). SpaceX Could Begin Testing Methane-fueled Engine at Stennis Next Year (en). spacenews.com. 
  92. Stephen Nellis (19 лютого 2014). SpaceX’s propulsion chief elevates crowd in Santa Barbara (en). pacbiztimes.com. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  93. Elon Musk (2015). I am Elon Musk, CEO/CTO of a rocket company, AMA! (en). reddit.com. 
  94. (13 January 2016). "Contracts: Air Force". Прес-реліз. Переглянутий 15 January 2016. Архівовано 15 січня 2016 у Wayback Machine.
  95. Alejandro G. Belluscio (3 жовтня 2016). ITS Propulsion – The evolution of the SpaceX Raptor engine (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  96. Elon Musk (7 лютого 2019). Engine reached 172 mT & 257 bar chamber pressure with warm propellant, which means 10% to 20% more with deep cryo (en). twitter.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. 
  97. Elon Mus (11 лютого 2019). Raptor reached 268.9 bar today (en). twitter.com. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  98. Eric Ralph (16 жовтня 2019). SpaceX’s Starship Raptor Vacuum engine plans laid out by CEO Elon Musk (en). Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  99. SpaceX (29 вересня 2017). BFR is capable of transporting satellites to orbit, crew and cargo to the @Space_Station and completing missions to the Moon and Mars (en). twitter.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017. 
  100. Chris Gebhardt (29 вересня 2017). The Moon, Mars, & around the Earth – Musk updates BFR architecture, plans. nasaspaceflight.com (en). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2019. 
  101. а б Pham, Sherisse; Wattles, Jackie (29 вересня 2017). Elon Musk is aiming to land spaceships on Mars in 2022. money.cnn.com (en). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017. 
  102. Sam Dinkin (25 березня 2019). Could suborbital point-to-point really be worth $20 billion a year in 2030? (en). thespacereview.com. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  103. Michael Sheetz (18 березня 2019). Super fast travel using outer space could be $20 billion market, disrupting airlines, UBS predicts (en). cnbc.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  104. Chris Gebhardt (17 вересня 2018). SpaceX announces BFR lunar passenger, mission for Earth’s artists. nasaspaceflight.com (en). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. 
  105. #dearMoon (6 лютого 2019). Movie "FIRST MAN" Special talk -Yusaku Maezawa × Damien Chazelle × Ryan Gosling (en). youtube.com. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  106. Іван Яковина (8 жовтня 2019). Наше космічне майбутнє. Про головну подію цієї осені (uk). nv.ua. 
  107. Elizabeth Rayne (15 серпня 2018). We're going to Mars by 2024, if Elon Musk has anything to say about it (en). syfy.com. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 15 січня 2019. 
  108. Paul Wooster (29 серпня 2018). SpaceX's Plans for Mars. 21st Annual International Mars Society Convention (en). Mars Society. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. 
  109. Steve Hoeser (23 квітня 2018). Engineering Mars commercial rocket propellant production for the Big Falcon Rocket (part 1). thespacereview.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 15 січня 2019. (англ.)
  110. а б Польоти на Марс. Ілон Маск обіцяє вивести корабель Starship на орбіту вже через пів року (uk). bbc.com. 29 вересня 2019. 
  111. Darrell Etherington (8 листопада 2019). Elon Musk says building the first sustainable city on mars will take 1000 Starships and 20 years (en). techcrunch.com. 
  112. Мрія про Марс: чи варто ризикувати? (uk). ua.euronews.com. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  113. The Mars Society (29 жовтня 2019). Mars Direct 2.0 - Dr. Robert Zubrin - IAC 2019 (en). youtube.com. 
  114. Callum Hoare (23 жовтня 2019). Space shock: Why Neil deGrasse Tyson claimed mission to Mars ‘not going to happen’ (en). express.co.uk. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  115. Tom Huddleston Jr. (20 листопада 2018). Neil deGrasse Tyson: Why Elon Musk is more important than Jeff Bezos, Steve Jobs and Mark Zuckerberg (en). Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  116. Jonathan O'Callaghan (3 жовтня 2019). The wild science behind Starship, Elon Musk’s planet-hopping rocket (en). wired.co.uk. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  117. Микола Романюк (10 серпня 2018). Ілон Маск проконсультувався: на Марс летимо в 2030-х (uk). ukrinform.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  118. Jeff Foust (30 вересня 2019). Starships are meant to fly (en). livescience.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  119. Elon Musk (5 листопада 2019). That said, most Starship spaceports will probably need to be ~20 miles / 30km offshore for acceptable noise levels, especially for frequent daily flights, as would occur for point to point flights on Earth (en). twitter.com. 
  120. Любовь Алтухова, Наталья Демченко, Сергей Витько (29 вересня 2017). Российские эксперты раскритиковали проект суперракеты Илона Маска (ru). rbc.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  121. Павел Поцелуев (30 вересня 2017). Что не так с «российскими экспертами»: разбор материала РБК (ru). thealphacentauri.net. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]