Babakotia
| Babakotia | |
|---|---|
| |
| Реконструкція | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Примати (Primates) |
| Підряд: | Strepsirrhini |
| Родина: | †Palaeopropithecidae |
| Рід: | †Babakotia Godfrey et al., 1990[2] |
| Вид: | †B. radofilai
|
| Біноміальна назва | |
| †Babakotia radofilai Godfrey et al., 1990[1]
| |
| |
| Subfossil sites forBabakotia radofilai[3] | |
Babakotia — це вимерлий рід лемурів середнього розміру або мокроносих приматів з Мадагаскару, який містить один вид — Babakotia radofilai. Разом з Palaeopropithecus, Archaeoindris і Mesopropithecus він утворює родину Palaeopropithecidae. Назва Babakotia походить від малагасійської назви індри, babakoto, з якою він і всі інші лемури тісно пов'язані.
Babakotia radofilai та всі інші члени родини мають багато спільних рис із живими лінивцями, демонструючи конвергентну еволюцію. Він мав довгі передпліччя, вигнуті пальці та дуже рухливі тазостегнові та гомілковостопні суглоби. Його череп був щільнішим, ніж у індріїдів, але не настільки, як у більших Palaeopropithecidae. Його зуби схожі на зуби всіх інших індріїдів і Palaeopropithecidae. Він мешкав у північній частині Мадагаскару і поділив свій ареал як мінімум з двома іншими видами родини, Palaeopropithecus ingens і Mesopropithecus dolichobrachion. Babakotia radofilai був переважно листоїдом, хоча він також їв фрукти та тверде насіння. Він відомий лише за субфосильними останками та, можливо, вимер незабаром після прибуття людей на острів, але для цього виду не було проведено достатньо радіовуглецевого датування, щоб точно знати.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nowak, R.M. (1999). Family Palaeopropithecidae: Sloth Lemurs. Walker's Mammals of the World (вид. 6th). Johns Hopkins University Press. с. 89–91. ISBN 978-0-8018-5789-8.
- ↑ McKenna, M.C.; Bell, S.K. (1997). Classification of Mammals: Above the Species Level. Columbia University Press. с. 335. ISBN 978-0-231-11013-6.
- ↑ Godfrey, L.R.; Jungers, W.L. (2002). Chapter 7: Quaternary fossil lemurs. У Hartwig, W.C. (ред.). The Primate Fossil Record. Cambridge University Press. с. 97—121. ISBN 978-0-521-66315-1.
|